Ретрофутуризм — Вікіпедія

«Автомобіль майбутнього» на обкладинці журналу «Science and Mechanics» (1950)

Ретрофутури́зм (англ. Retrofuturism) — уявлення про майбутнє, які існували в минулому, та їх наслідування в сучасності. Вперше термін було вжито у 1983 році редактором та митцем Ллойдом Джоном Данном щодо уявлень про майбутнє до 1960 року[1]. Фантаст Вільям Гібсон описав у оповіданні «Континуум Ґернсбека» явище ретрофутуризму як «майбутнє, якого ніколи не було»[2]. Часто ретрофутуризм розуміється як напрям, стиль або жанр мистецтва.

Стосовно мистецтва проявляється в моді, архітектурі, дизайні, музиці, літературі, кіно та відеоіграх. Традиційно з ретрофутуризмом асоціюються ілюстрації в науково-популярних та палп-журналах 1950–60-х років, фантастичні фільми того періоду. Піджанрами ретрофутуризму вважаються, залежно від стилістики та часу створення твору: стімпанк, дизельпанк, декопанк, атомпанк, кіберпанк[3].

Історія[ред. | ред. код]

«Проєкція з оперного театру». Листівка шоколадної фабрики «Hildebrand» (1900)

Ретрофутуризм умовно поділяється на три основні епохи: оптимістичний ретрофутуризм, який походить з утопічних ідей XIX ст., «Золотий вік» ретрофутуризму від початку XX ст. до 1960-х, і період згасання інтересу до нього, що почався в 1960–70-і роки.

Засновниками ретрофутуризму, як і наукової фантастики, вважаються Герберт Веллс і Жюль Верн, котрі в своїх творах зображали, окрім іншого, фантазії на тему науки і техніки майбутнього, підкріплені тогочасними науковими знаннями. У зв'язку з цим перш за все ретрофутуризм розуміється як зображення досягнень науки й техніки.

Провідні теми прогнозів майбутнього змінювалися протягом років. Перші прогнози майбутніх науково-технічних досягнень, розраховані на масову аудиторію, стали з'являтися наприкінці XIX ст. Так, наприклад, американський інженер Джон Елфрет Воткінс у 1900 році склав широкоохопний прогноз розвитку науки і техніки на 2000-й рік для журналу «Ladies' Home Journal»[4]. Відомими стали листівки німецької фабрики «Hildebrand», які показували можливий через 100 років світ[5]. Загалом прогнозувалися досягнення в передачі звуку та зображення на відстані, зростання рівня медичного обслуговування, перемога над багатьма хворобами, доступність освіти і подорожей по всьому світу, поширення використання електроенергії, розвиток пневмопошти.

Обкладинка «Amazing Stories», січень 1944

Pulp-журнали 1940-60-х пропонували широкий вибір фантастичних творів про майбутнє, як правило гостросюжетних. В періоди світових воєн експлуатувалися фантазії на тему військової техніки, зброї, власних і ворожих перемог[6]. На обкладинках поміщалися яскраві ілюстрації до творів, оскільки фантастичні сюжети гарантували творчу свободу, а ілюстрації приваблювали читачів[7][8]. Роботи ілюстраторів та архітекторів, як Норман Бел Ґеддес, Х'ю Феррісс, Кріс Фосс, визначили класичні образи ретрофутуризму, такі як променева зброя, роботи, зорельоти, фантастичні автомобілі, міста. Пізніше ці образи використовувалися кінематографом, зокрема в популярних науково-фантастичних фільмах[9].

Впродовж 1930–40-х виникли футуристичні архітектурні проєкти, що вирізнялися гігантоманією: утопічних міст, міських центрів, урядових споруд. Наприклад, нацистської «Столиці світу» Welthauptstadt[10].

Для 1960-х типовими були зображення міст з великою кількістю пересічних естакад і доріг між хмарочосами; місячні та марсіанські колонії. Для футуристичних уявлень того часу було притаманно, що в майбутньому повсюдно застосовуватиметься ядерна енергія, значна частина інфраструктури міст буде перенесена під землю, побутова техніка стане повністю автоматизованою, освоюватимуться пустельні простори Землі. Футурологи 1960-х були захоплені науково-технічним прогресом, і мало звертали уваги на соціальний устрій світу майбутнього. Такий стан ретрофутуризму продовжувався і в наступному десятиріччі[11].

Ретрофутуристична диспетчерська вежа в аеропорту Лос-Анджелеса

У 1980-і ретрофутуризм став асоціюватися зі стилем у дизайні та архітектурі, який проявлявся у футуристичних елементах, як «ракетні крила» на ретро-автомобілях, будівлі «космічної» форми, наприклад, американські придорожні ресторани, виконані у вигляді космічних ракет і станцій[3]. З виникненням кіберпанку фантастичні сюжети стали менше звертатися до тем космічних подорожей, впорядкування світу, натомість — до комп'ютерів і генетики. Оптимістичні уявлення про благо від технічного прогресу, загальну рівність замінили образи тотальної влади жадібних корпорацій, занепаду моралі, поширення кіборгізації та генно-модифікованих організмів[12].

Елементи ретрофутуризму використовували фільми «Флеш Гордон», «Той, що біжить по лезу», «Небесний капітан», «Земля майбутнього».[9] До нього звертаються деякі відеоігри, такі як ігри серії Fallout, Bioshock, The Deadly Tower of Monsters, The Outer Worlds.

Ретрофутуризм і футур-ретро[ред. | ред. код]

Деякі дослідники і митці розділяють дійсні уявлення про майбутнє в минулому та їх наслідування в часи, коли описуване майбутнє не здійснилося. В останньому випадку використовується термін «футур-ретро» або «футуристичне ретро». Якщо власне ретрофутуризм зображує уявне майбутнє, базуючись на наукових прогнозах щодо існуючої технології або науково-фантастичних творах, то футур-ретро спирається на зовнішні атрибути, стереотипи про дану епоху[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Retrofuturism. pwp.detritus.net. Процитовано 22 грудня 2015.
  2. ↑ William Gibson, "The Gernsback Continuum, " 1981
  3. ↑ а б Latham, Rob (2014). The Oxford Handbook of Science Fiction. Oxford University Press. с. 434—439. ISBN ISBN 9780199838851. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  4. ↑ Ten 100-year predictions that came true - BBC News. BBC News (en-GB) . Процитовано 22 грудня 2015.
  5. ↑ Novak, Matt (24 квітня 2007). Paleo-Future: Postcards Show the Year 2000 (circa 1900). Paleo-Future. Процитовано 22 грудня 2015.
  6. ↑ Krome, Frederic (22 березня 2012). Fighting the Future War: An Anthology of Science Fiction War Stories, 1914-1945 (англ.). Routledge. ISBN 9781136683145.
  7. ↑ Magazines. www.pulpmags.org. Процитовано 22 грудня 2015.
  8. ↑ Стогоff, Илья (21 січня 2015). Эра супергероев. История мира в 5 журналах и 3 комиксах (рос.). Litres. ISBN 9785457239852.
  9. ↑ а б Attebery, Brian; Hollinger, Veronica (15 липня 2013). Parabolas of Science Fiction (англ.). Wesleyan University Press. с. 205—223. ISBN 9780819573681.
  10. ↑ Retro-Futurism: 13 Failed Urban Design Ideas & Concepts. WebUrbanist. Процитовано 22 грудня 2015.
  11. ↑ Popova, Maria. Retrofuturism Revisited: The Past Imagines the Future. Brain Pickings. Процитовано 22 грудня 2015.
  12. ↑ [What is Cyberpunk? What is Cyberpunk?]. Neondystopia. Процитовано 19 жовтня 2016. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  13. ↑ RetroFuturism: The Tomorrow of Yesterday or The Past Rewritten? | Design Engine. design-engine.com. Процитовано 22 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ретрофутуризм
  • Latham, Rob (2014-09-01). The Oxford Handbook of Science Fiction (en). Oxford University Press. ISBN 9780199838851.
  • Attebery, Brian; Hollinger, Veronica (2013-07-15). Parabolas of Science Fiction (en). Wesleyan University Press. ISBN 9780819573681.
Сабреддіт (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ретрофутуризм&oldid=39525988