Рудик Юрій Володимирович — Вікіпедія

Рудик Юрій Володимирович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	28 червня 1971; Славута
Смерть	4 грудня 2017 (46 років); (помер від поранень)
Поховання	Гощанський район
Громадянство	Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Гірська піхота
Формування	109 ОГШБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Бахмутку (2017);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудик.

Ю́рій Володи́мирович Ру́дик (28 червня 1971(19710628) — 4 грудня 2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1971 року в місті Славута (Хмельницька область); від 1975-го мешкав у селі Майків (Гощанський район, Рівненська область). Восьмирічну освіту здобув у Майківській 8-річній школі, навчався в Тучинській школі-інтернаті, пізніше у загальноосвітній школі села Русивель; технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ. 1989 року був призваний до РА; по демобілізації працював водієм у місцевому колгоспі, якийсь час їздив на заробітки, пізніше підробляв будівельником в Нетішині.

З початком війни намагався піти добровольцем проте родині вдавалося його стримати, пізніше він відмовився від наміру. Однак з початку 2017 року відновив свої зусилля і 21 липня вступив на військову службу за контрактом.

Солдат, водій взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го батальйону. Його авто ГАЗ-66 завжди було готове до виїзду; він міг у будь-який час доставити набої, харчі, перевезти побратимів.

18 листопада 2017 року внаслідок пострілу снайпера зазнав поранення в голову під час ворожих обстрілів околиць міста Золоте (Попаснянський район) — їхню позицію ворог обстріляв із крупнокаліберної зброї; хлопці вибігли з бліндажа, їх почали обстрілювати ворожі снайпери. Юрія відвезли до обласної лікарні ім. Мечникова в Дніпрі, перебував у глибокій комі.

4 грудня 2017-го помер, не приходячи до свідомості.

6 грудня 2017 року похований в селі Майків.

Без Юрія лишились мама, сестра Світлана, дорослі донька й син та троє онуків.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[1]
4 грудня 2018 року на фасаді загальноосвітньої школи села Майків відкрито та освячено меморіальну дошку Юрію Рудику.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]