Річкова система — Вікіпедія
Річкова́ систе́ма — сукупність приток головної річки у межах річкового басейну; частина гідрографічної сітки.
Характеристика[ред. | ред. код]
Складається з головної річки (стовбура системи) і приток першого, другого й наступного порядків. Притоками першого порядку називаються річки, що безпосередньо впадають у головну річку, другого порядку — притоки приток першого порядку й т. д. Іноді найменування порядку річок ведеться, навпаки, від дрібних річок до головного водотоку. Дана схема визначення приток називається спадною, оскільки притоки зменшуються від початку до гирла головної річки[1]. Такий поділ річкової системи на головну та притоки різних порядків не відповідає фізичній природі річкового потоку та процесу формування річкової системи. Між двома притоками, які зливаються та утворюють одну — третю річку, є принципова різниця. Ця річка — новий річищний потік з новими гідравлічними властивостями, має нове річище зі своїми певними особливостями.
Американський гідролог Р. Е. Хортон рекомендує іншу схему річкової системи — висхідну. Елементарний потік, що не має притоки, відносять до першого порядку, злиття двох потоків першого порядку утворюють потік другого порядку і т. д. За цією схемою найбільший порядок дістає головна річка.
Типи річкових систем[ред. | ред. код]
Річкові системи називаються відповідно до малюнка їх річкової мережі, який відповідає рельєфу місцевості, геологічній будові, гідрогеологічним умовам.
За цими чинниками розрізняють такі типи річкових систем[2]:
- відцентрова — виникає на ділянці земної поверхні, що зазнає тектонічного підняття. Формується в межах підвищених структурно — денудаційних рівнин, які представлені невеликими річками басейнів Чорного та Азовського морів;
- доцентрова — притоки направлені по радіусу до центру і зливаються в точці, яка, як правило, є западиною або басейном, який виникає на ділянці земної поверхні, що зазнає тектонічного опускання;
- деревоподібна — річкова мережа нагадує малюнок дерева. Є багато приток (аналогів гілок дерева), які зливаються в притоки головної річки (відповідно гілки та стовбур дерева). Така річкова мережа утворюється в V-подібних річкових долинах. Більшість річкових систем України (притоки Дніпра, Південного Бугу, Сіверського Дінця);
- периста — нагадує будову пера. В Україні характерний для басейну Дністра;
- ортогональна (прямокутна, решітчаста) — притоки до основної річки притоки примикають під прямим кутом розвивається в горах, які мають приблизно однакову стійкість до ерозії.
- паралельна — виникає на лінійно витягнутих формах рельєфу, як правило формується на територіях, де існує система паралельних тектонічних розломів (Крим — Альма, Кача, Бельбек), а також для приток середньої течії Дністра, в межах Подільської височини. Водний потік стрімкий, з невеликою кількістю приток, які течуть в одному напрямку;
- колесоподібна (кільцева) — мають форму кільця, як правило формуються через вимивання слабкої породи. Таке розташування річкової мережі характерне для Українських Карпат.
Закони будови річкових систем[ред. | ред. код]
Вивчення структури різних річкових систем дало можливість Р. Е. Хортону виявити закономірності у її будові[3].
1. Закон кількості потоків
Кількість потоків даного порядку в межах річкового водозбору визначається у формі члена спадної геометричної прогресії, останній член якої дорівнює одиниці
2. Закон довжини потоків
Середня довжина потоків кожного порядку у межах водозбору визначається у формі члена зростальної геометричної прогресії, перший член якої є середня довжина потоків першого порядку.
Основні гідрографічні характеристики[ред. | ред. код]
До основних гідрографічних характеристик річкової системи належать: довжина потоків, площа водозбору, кількість водних потоків різних порядків в річковій системі даного порядку.
Основні річкові системи України[ред. | ред. код]
Назва річкової системи дається за назвою головної річки, що є звичайно найдовшою та багатоводною річкою в системі.
На території України виділяють 9 основних річкових систем. Найбільші з них: Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Сіверський Дінець.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Гідрологія: практикум. / за ред. Ю. М. Філоненка. — Ніжин: НДУ ім. М.Гоголя, 2008.
- Гідрологія суші з основами водних меліорацій. / за ред. Є. Д. Гопченка.- Київ: ІСДО, 1994. — 296 с.
- Річкова гідрографія./ за ред. М. П. Єхніча.- Дніпропетровськ: ПБП «Економіка», 2006. — 156 с.
- Методики гідрографічного та водогосподаського районування території України відповідно до вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу / В. В. Гребінь, В. Б. Мокін, В. А. Сташук, В. К. Хільчевський, М. В. Яцюк, О. В. Чунарьов, Є. М. Крижановський, В. С. Бабчук, О. Є. Ярошевич — К.: Інтерпрес, 2013. — 55 с. — ISBN 978-966-501-094-4
- Загальна гідрологія / За ред. В. К. Хільчевського і О. Г. Ободовського — 2-ге вид., доповнене. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — 399 с. — ISBN 978-966-439-016-0
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Гопченко, Є. Д. (2016). Фізична гідрологія: конспект лекцій (українська) . Одеса: ОДЕКУ. с. 48.
- ↑ Філоненко Ю.М., Бездухов О.А., Комлєв О.О., Пелешенко В.І. (2008). Гідрологія: практикум (українська) . НДУ ім. М.Гоголя.
- ↑ Гопченко Є.Д., Гушля О.В. (1994). Гідрологія суші з основами водних меліорацій (українська) . Київ: ІСДО.
- Річкова система // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 172. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Це незавершена стаття з гідрології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |