Сварині — Вікіпедія

село Сварині
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Сарненський район
Громада	Сарненська міська громада
Код КАТОТТГ	UA56080170280056948
Основні дані
Засноване	1510
Населення	781
Площа	16,55 км²
Густота населення	47,19 осіб/км²
Поштовий індекс	34381
Телефонний код	+380 3634
Географічні дані
Географічні координати	51°16′43″ пн. ш. 26°15′16″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	160 м
Водойми	річки: Смуга, Вирка
Місцева влада
Адреса ради	34500, Рівненська область, Сарненський р-н, с. Сарни, вул. Широка,31
Карта
Сварині
Сварині
Мапа

Свари́ні — село в Україні, у Сарненській міській громаді Сарненського району Рівненської області. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Сарненської міської громади.^[1] Населення становить 71 осіб.

Селом протікає річка Смуга і впадає у річку Вирку.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 760 осіб^[2].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мороз Матвій Григорович народився 28 листопада 1824 року в селі Сварині Володимирецького району Рівненської області. В роки німецько-радянської війни воював на фронті. 8 травня 2006 року обірвалось життя ветерана німецько-радянської війни.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2020)

Після проголошення перемоги Радянського Союзу у німецько-радянській війні в такому маленькому, віддаленому від цивілізації, поліському селі Сварині, було відкрито бібліотеку. Ніхто вже й не пам'ятає в якому році насправді — чи то в 1945 чи в 1947 році. Невелика кількість книжок у хаті — читальні, пам'ятає чимало людей. На той час, та ще й в такому маленькому селі, хата ця була великою. Розмістилась тут не тільки бібліотека, а й клуб, де відпочивала молодь села. Першим бібліотекарем в цій бібліотеці працювала дочка директора школи Головата Рая Іванівна. Рая старанно наводила порядок, створювала затишок у цій кімнаті з грубими стелажами, дубовими лавками і столами, зробленими сільськими майстрами. У 1953 році дівчина вийшла заміж і виїхала. На зміну їй до бібліотеки прийшов працювати Сафоник Петро Васильович. А в 1957 році в селі побудували новий клуб, який є і нині. То ж бібліотеку було перенесено до нового приміщення, де вона проіснувало до листопада 2002 року. Вже в новому приміщенні Петро Васильович працював не довго. На зміну прийшла молода дівчина, щойно закінчивши школу, Кривко Катерина Іванівна, яка пропрацювала в бібліотеці два роки і поїхала на навчання до університету в місто Львів.

В цей же час до села приїхала дівчина, яку направили після Дубнівського училища культури. Родом вона була також з Володимирецького району з села Озеро. Катерина Степанівна стала працювати в бібліотеці, а Петро Васильович працював завклубом. Катерина Степанівна була завжди привітною і люди любили з нею спілкуватися, звертались до неї за порадою, а вона в свою чергу до книжок. Так пропрацювала вона до 1965 року. Далі Катерина Степанівна пішла в декретну відпустку і виховувала своїх маленьких діточок. Та, на жаль, більше до бібліотеки вона не повернулася. А в грудні 1965 році бібліотеку прийняла Кривко Ніна Юріївна, яка пропрацювала в ній до листопада 2002 року.

У 1965 році читачі у бібліотеці було до 600 і примірників більше як 6000 екземплярів. Десь в 70-х роках до бібліотеки було привезено новий інвентар: стелажі, столи, стільці. Бібліотека набула кращого вигляду. Найбільше надходження літератури було у 80-х роках. Коли на рік надсилали десь по 10 посилок із кількістю 30-40 книжок. Звичайно, і зростало відвідування читачами бібліотеки. А ще надходило по 15 екземплярів газет і журналів. Був проведений телефон. Та в 90-х роках надходження літератури поступово зменшувалося, періодики також стало надходити значно менше. Десь в 1996 році бібліотека стала працювати не повний робочий день, а з 1998 року по 2002 рік бібліотека працювала взагалі по дві години на день і бібліотекар мав дуже мізерну заробітну плату. У зв'язку з цим різко зменшилась кількість читачів і відвідування бібліотеки. Періодика майже не виписувалась, а якщо і виписували, інколи, то по одному-два екземпляри. Літератури надходило по 5-10 екземпляри, а ближче до 2000 року, взагалі, по 2-3 примірники.

В 2002 році в районі пройшла реорганізація мережі бібліотек. Бібліотеки шкільні об'єднали з бібліотеками сільськими. Ніна Юріївна пішла на заслужений відпочинок, а на зміну їй прийшла Салівоник Валентина Василівна. Об'єднаний фонд становив 11180 примірників, з них 1560 — підручники. Читачів — 500, з них 150 дітей. В бібліотеці тепло і це сприяє більш плідній праці і створенню затишку і комфорту. Бібліотекар-спеціаліст правильно зробив правильну розстановку фонду і в шкільній бібліотеці. Розташування бібліотеки додало зручності і школярам і вчителю, які в будь-який момент можуть підібрати потрібну літературу. В публічно-шкільній бібліотеці проводяться різноманітні масові заходи: народознавчі години, літературні вечори, вечори-розваги, круглі столи, літературно-музичні композиції тощо. А ще, бібліотекар став працювати на повний посадовий оклад. Бібліотека має комп'ютер, і це дає змогу проводити і удосконалювати новітні форми роботи — це слайдові презентації, робота з електронними носіями, електронними каталогом тощо.

• Облікова картка с. Сварині. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.