Трипутня — Вікіпедія

село Трипутня
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Громада Дубровицька міська громада
Облікова картка с Трипутня 
Основні дані
Засноване 1654[2]
Населення 572 (01.01.2011)[1]
Площа 1,07 км²[2]
Густота населення 612,15[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34150[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°32′45″ пн. ш. 26°19′08″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		167[джерело?] м
Місцева влада
Адреса ради 34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16
Карта
Трипутня. Карта розташування: Україна
Трипутня
Трипутня
Трипутня. Карта розташування: Рівненська область
Трипутня
Трипутня
Мапа
Мапа

CMNS: Трипутня у Вікісховищі

Трипу́тня — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[2] До 2020 підпорядковувалося Трипутнянській сільській раді.[2] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[3] Населення становить 572 особи (2011).[1]

Назва[ред. | ред. код]

За однією версією назва села походить від «трьох путень» (відер), — так в давні часи називали відра. За іншою легендою назва села походить від трьох путів (доріг), один з яких був у сторону с. Дубов'я, другий — на с. Осова, третій — на Дубровицю.[джерело?]

Польською мовою згадується як Tryputnia,[4] російською — як Трипутни.[5]

Географія[ред. | ред. код]

Площа села — 1,07 км².[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «катастрофічна».[6]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 607 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,5 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.[7]

Клімат Трипутні
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,5 3,2 12,2 19,1 22,7 23,8 22,9 18,1 11,7 4,7 −0,1 11,2
Середня температура, °C −5,6 −4,7 −0,4 7,3 13,5 17,3 18,5 17,4 13,1 7,7 2,2 −2,6 7,0
Середній мінімум, °C −8,5 −7,8 −4 2,5 8,0 11,9 13,2 12,0 8,2 3,7 −0,2 −5,1 2,8
Норма опадів, мм 36 30 28 41 57 87 81 64 57 44 41 41 607
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

  • Трипутнянський парк — комплексна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 3 га, розташована в Трипутнянському лісництві.[8]

Історія[ред. | ред. код]

Трипутня на мапах
Трипутня[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Трипутня[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Село вперше згадується 1654 року.[2] За іншими даними перша згадка про село Трипутня — 1629 рік.(карта Волинського воєводства 1629 року).

Поблизу Трипутнів проживав пан Бронз, маєток якому подарував воробинський граф Плятер у 18 ст. Пан Бронз був людиною високоосвіченою і висококультурною, до того ж безмежно закоханий був у навколишню природу. Своє помістя він розмістив поблизу церкви на березі лісового потічка. Поблизу палацу він заклав чудовий парк, в якому висадили до 120 порід дерев і чагарників. Насіння квітів він виписував з багатьох країн Європи, в тому числі і з Голландії тюльпани. А на потічку він вибудував каскад ставків з проточною джерельною водою. Крім коропів пан розводив навіть форель.[джерело?]

У 1906 році село входило до складу Бережницької волості Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії.[5] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[9][10]

Внаслідок Ризького мирного договору у 1921 році Західне Полісся до складу Польської держави. Рівненщину було поділено на 4 повіти: Острозький, Дубенський, Костопільський і Ровенський.[джерело?]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[11] У 1921 році село входило до складу гміни Бережниця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[12] У 1936 році входило до однойменної громади.[13]

В селі була польська школа. Навчання було безплатне. Вивчали Закон Божий, історію, читання, математику, музику, вчили вишивати. Проводилися екскурсії поїздом в село Хіночі та в м. Дубровицю.[джерело?]

Поблизу Трипутнів, у лісі розташовувалося польське село Березина. В ньому було 30 хат. Церкви в польському селі не було, тому поляки ходили до костьолу в Дубровицю та Володимирець.[джерело?]

В 1939 році село в складі Правобережної України було приєднано до України в складі Радянського Союзу.

З початком Німецько-радянської війни Волинь і Полісся перетворились на прифронтову смугу. 28 червня німці захопили м. Рівне. Німецького гарнізону в селі не було. Однак німці, приїжджаючи у темно-зелених мундирах, тримаючи в руках нагайки, разом з поліцаями забирали продовольство(поросята, корови, хліб і т. ін.), ламали жорна, діжки, плуги.[джерело?]

Страшна трагедія сталася у 1943 році. В результаті конфлікту між бандерівцями та поляками 7 квітня 1943 року (на Благовіщення) спалили польське село Березину. Вдалося втекти лише декільком полякам. А в суботу 23 квітня 1943 року (на Великдень) поляки та німці розпочали жахливу акцію знищення села Трипутня. Село було взяте у кулеметне кільце, щоб люди не могли втекти. З смолоскипами в руках поляки почали підпалювати хату за хатою. Під дулами кулеметів люди втікали в ліс, ховалися по льохах. Поляками було вбито 78 людей. Після жахливої пожежі люди не мали де жити. Приходилося перебувати по 5-6 сімей в одній хаті .До печі була черга, щоб спекти хліб.[джерело?]

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[14] Весною 1943 року польська банда Ліверовського напала на хутори поблизу села і почала здійснювати грабежі мирного населення, проте наразилася на опір кущової боївки самооборони (УПА), яка відбила награбоване.[15] У квітні 1943 року німці з поляками спалили село та вбили близько 60 українців.[16][17] 20 квітня 1943 року німці з поляками повністю спалили село і вбили 90 мирних мешканців.[18] За даними українського націоналістичного підпілля у липні 1943 року більшовики спалили в Трипутнях 10 хат.[19] У серпні того ж року польські більшовицькі партизани спалили живцем 3 мешканців села.[20] Загалом встановлено 49 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 22 загинуло, 12 було репресовано.[21]

10 січня 1944 року Дубровицю зайняли частини 397 стрілецької дивізії 1 Українського фронту і радянські партизани Бегми.

У 1947 році село Трипутня разом з хутором Гора підпорядковувалося Трипутнянській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[22]

Після війни у вересні 1949 року в Трипутні було створено колгосп «Нове життя».[джерело?]

Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 7 господарств колгоспу «Нове життя» села Трипутня були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР[23].

11 грудня 1950 року колгосп «Нове життя» був об'єднаний з колгоспом ім. Молотова села Грані. 9 жовтня 1957 року колгосп ім. Молотова був перейменований у колгосп «Україна». 20 лютого 1958 року до колгоспу «Україна» був приєднаний колгосп ім. Чапаєва села Кривиця, до якого входили села: Кривиця, Літвиця, Залі шани. В 1960 році колгосп «Україна» був перетворений на підсобне лісове господарство ліспромгоспу Домбровицького району. З квітня 1966 року був створений радгосп «Трипутнянський». З 1996 року створено КСП «Трипутнянський». З січня 2000 року СВК «Трипутнянський».[джерело?]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[24] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][26] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,65 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 6,65 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,56 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 195 мбер, з якої: зовнішнього — 34 мбер, загальна від радіонуклідів — 161 мбер (з них Cs — 150 мбер).[27]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1906[5] 453 —
1921[4] 607 +34.0%
1989[28] 646 +6.4%
1993[27] 632 −2.2%
2001[29] 649 +2.7%
2011[1] 572 −11.9%
2017[30] 605 +5.8%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 572 особи.[1] Густота населення — 612,15 особи/км².[2]

Станом на 1906 рік у селі було 74 двори та мешкало 453 особи.[5]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 109 будинків та 607 мешканців, з них: 298 чоловіків та 309 жінок; 558 православних, 44 юдеї та 5 римо-католиків; 560 українців, 42 євреї та 5 поляків.[4]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 646 осіб, з яких 300 чоловіків та 346 жінок.[28] На кінець 1993 року в селі мешкало 632 жителів, з них 166 — дітей.[27]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 649 осіб.[29]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[31]

Мова Відсоток
українська 99,08 %
російська 0,46 %
білоруська 0,31 %
румунська 0,15 %

Вікова і статева структура[ред. | ред. код]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[32]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 83 66 149
18-39 87 80 167
40-59 80 68 148
60+ 36 72 108
Разом 286 286 572

Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]

Працездатність (станом на 2011 рік)[33]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 572
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
140 24 163 28 309 52 138 23 139 24 277 47
Зайнятість (станом на 2011 рік)[34]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 572
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
35 16 25 11 60 27 21 9 29 13 50 22
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[35]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
458 148 208 2 1 43 16 3 5 12 45 5 3 -

Політика[ред. | ред. код]

Органи влади[ред. | ред. код]

До 2020 року місцеві органи влади представлені Трипутнянською сільською радою.[2]

Вибори[ред. | ред. код]

Село входить до виборчого округу № 155.[36] У селі розташована виборча дільниця № 560290.[36] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 421 особа.[1]

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює Трипутнянський сільський будинок культури на 280 місць.[37] Діє Трипутнянська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 26 069 книг та яка має 8 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 667 осіб.[38]

Історія бібліотеки[ред. | ред. код]

Дем'янець Евгенія перший бібліотекар Трипутнянської бібліотеки
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2019)

Бібліотеку в селі Трипутня було засновано 1954 рік. Літератури на той час було дуже мало, а бажаючих прочитати книги було багато. В селі Трипутня створювалися хати — читання, де збиралася група людей для, яких були організовані голосні читання. У квітні 1958 року направлена в с. Трипутня спеціаліст бібліотечної справи Осовська Є. М. Осовська Є. М. пропрацювала 27 років. В 1984 році пішла на заслужений відпочинок. Кількість читачів у 1958 році в бібліотеці с. Трипутня 830 з них дітей — 350. Книгозабезпеченість на одного читача була малою. Надходження літератури з кожним роком зростала. В 1966 році бібліотекарю с. Трипутня було присвоєно звання відмінної роботи, нагороджено дипломом. Народилася Євгенія Марківна в 1938 році в с. Турбівка, Попелянський р — н., Житомирська обл. Закінчила Дубенський культосвітній технікум 1956—1958 рр. Під час роботи бібліотекарем була нагороджена медаллю за доблесну працю до 100-річчя з Дня народження Леніна — 1970 році. У 1984 році бібліотекарем с. Трипутня працювала Стасюк Марія Василівна та Тимчишина Віра Федорівна.

В 1987 році бібліотекарем с. Трипутня працювала Разкевич Любов Іванівна. До 1988 року бібліотека знаходилась в старому приміщенні. 1988 році бібліотеку було перенесено в нове приміщення Будинку культури. У 1998 році бібліотеку прийняла Самко Жанна Володимирівна, яка працює до цього часу. В 2002 році сільську і шкільну бібліотеки було об'єднано в публічно– шкільну. Більш детальна інформація Трипутнянська публічна — шкільна бібліотека

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє Трипутнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[39] У 2011 році в ній навчалося 110 учнів (із 216 розрахованих) та викладало 18 учителів.[39]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Трипутнянський дошкільний навчальний заклад „Чебурашка“», у якому станом на 2011 рік навчалося 17 дітей і працювало 3 учителі та вихователі.[40]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Наявне відділення поштового зв'язку.[41]

Ветерани Другої світової війни[ред. | ред. код]

Подик Федір Іванович[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1911 року в селі Трипутня Дубровицького району Ровненської області, був одружений з Подик Антоніною Дмитрівною 1914 р. н., виховував сина і доньку, яка невдовзі померла від тифу, що в той час було звичним явищем. Після визволення Дубровичини 10 січня 1944 року силами 397 стрілецької дивізії І Українського фронту, Федір Іванович та багато його односельчан серед яких був і його рідний брат Павло Іванович, поповнили ряди Червоної Армії. На початок війни Подику виповнилося 30 років, службу проходив рядовим солдатом в артилерії. Почав воювати в Україні, і закінчив свій солдатський шлях дорогою понад Віслою в самому Берліні в травні 1945 року. Вернувся з війни живий та здоровий. З 1946 року працював їздовим на фермі, з 1972 року вийшов на пенсію, але не покидав своєї роботи ще протягом майже десяти років до 1980 р. Помер 16 вересня 1999 року. Виховав шестеро дітей. Був нагороджений:

  • Орден отечественной войны ІІ степени (№ ордена 5373626,1985 р.)
  • Орден "20 лет победы в Великой Отечественной войне 1945—1965гг. (8 апреля 1967г.)
  • Орден " 50 лет победы в Великой Отечественной войне 1945—1945гг
  • Ювілейна медаль «25 победы в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.»
  • Ювілейна медаль «30 лет победы в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.» (8 мая 1975г.)
  • Ювілейна медаль «30 лет победы в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.» (1976г.)
  • Ювілейна медаль «Сорок лет Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945гг
  • Ювілейна медаль „50 лет ВООРУЖОННЫХ СИЛ СССР“ (20 декабря 1963г.)
  • Ювілейна медаль „ 50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.“
  • Ювілейна медаль „ 50 років визволення України“
  • Ювілейна медаль „ 70 лет ВООРУЖОННЫХ СИЛ СССР“ (1990 р.)
  • Медаль Жукова»(1998 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ рос. Трипутня, 43 двори.
  2. ↑ нім. Triputnja.
  3. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[25]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м с Трипутня // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  3. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 3 жовтня 2021.
  4. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 58. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка) (пол.)
  5. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 129. (рос. дореф.)
  6. ↑ Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Процитовано 16 жовтня 2019.
  7. ↑ а б в г д е ж Tryputnia climate: Average Temperature, weather by month, Tryputnia weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  8. ↑ Коротун, 1996, с. 264.
  9. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  10. ↑ Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  11. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  12. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  13. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  14. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  15. ↑ Денищук, 2003, с. 205-206.
  16. ↑ Денищук, 2003, с. 89.
  17. ↑ Денищук, 2003, с. 206.
  18. ↑ Денищук, 2003, с. 262.
  19. ↑ Літопис УПА, 2007, с. 235.
  20. ↑ Денищук, 2003, с. 282.
  21. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 241. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  22. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  23. ↑ Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 38-39. — (Реабілітовані історією)
  24. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  25. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019.
  26. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  27. ↑ а б в Коротун, 1996, с. 270.
  28. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  29. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  30. ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  31. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  32. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  33. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
  34. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
  35. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
  36. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  37. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
  38. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
  39. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
  40. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53.
  41. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.

Книги[ред. | ред. код]

  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.
  • Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
  • Олександр Денищук. Злочини польських шовіністів на Волині. Книга перша. Рівненська область. — Рівне : ППДМ, 2003. — 352 с. — ISBN 966-96174-4-8.

Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]

Мапи[ред. | ред. код]

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трипутня

Міста
Села
Населені пункти Сарненського району
Міста
Смт
Селища
Села
Бережки · Бережниця · Березове · Берестя · Білаші · Біле · Біловіж · Більськ · Білятичі · Блажове · Борове · Бродець · Буда · Будимля · Будки-Кам'янські · Будки-Сновидовицькі · Бутейки · Вежиця · Велике Вербче · Великий Черемель · Великі Озера · Велихів · Велюнь · Вербівка · Вири · Вирка · Висове · Висоцьк · Вільне · Волоша · Глинне · Глушицьке · Глушиця · Городець · Городище · Грабунь · Грані · Гранітне · Грицьки · Грушівка · Гута-Перейма · Двірець · Дерть · Довге · Дроздинь · Дубки · Дубно · Дубняки · Єльне · Жадень · Заболоття · Загребля · Залав'я · Залішани · Залужжя · Зарів'я · Заслуччя · Зелень · Зносичі · Золоте · Іванівка · Калинівка · Кам'яне · Кам'яне-Случанське · Карасин · Карпилівка (Клесівська селищна громада) · Карпилівка (Рокитнівська селищна громада) · Катеринівка · Кисоричі · Клесів · Колки · Копище · Корост · Костянтинівка · Кривиця · Кричильськ · Крупове · Кузьмівка · Купель · Кураш · Лісове (Дубровицька міська громада) · Лісове (Рокитнівська селищна громада) · Літвиця · Лугове · Любиковичі · Людинь · Лютинськ · Люхча · Мале Вербче · Мар'янівка · Масевичі · Маслопуща · Мельниця · Миляч · Мочулище · Мушні · Немовичі · Нетреба · Нивецьк · Обірки · Обсіч · Одринки · Озерськ · Олександрівка · Олексіївка · Орв'яниця · Орлівка · Осницьк · Осова · Остки · Острівці · Партизанське · Переброди · Переходичі · Підгірник · Підлісне · Познань · Поляна · Порубка · Працюки · Пугач · Ремчиці · Різки · Рокитне · Рудня · Рудня-Карпилівська · Сварині · Сварицевичі · Селець · Селище · Смородськ · Сновидовичі · Соломіївка · Старе Село · Старики · Стрільськ · Тинне · Томашгород · Трипутня · Тріскині · Труди · Тумень · Тумень · Убереж · Угли · Удрицьк · Узлісся · Федорівка · Хилін · Хміль · Хочин · Цепцевичі · Чабель · Чудель · Шахи · Яблунька · Яринівка · Ясинець · Ясногірка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трипутня&oldid=41391230