Свіргун Ольга Анатоліївна — Вікіпедія
Ольга Свіргун Свіргун Ольга Анатоліївна | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 19 січня 1988 м. Глухів (нині - Шосткинський район), Сумська область, Українська РСР, СРСР | |
Смерть | 24 лютого 2022 (34 роки) поблизу м. Олешки, Херсонська область, Україна (вбита) | |
Громадянство | Україна | |
Alma Mater | Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2021-2022 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Сухопутні війська | |
Рід військ | Механізовані війська | |
Формування | ||
Війни / битви | Російсько-українська війна | |
Нагороди та відзнаки | ||
|
Ольга Анатоліївна Свіргун (нар. 1988, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — пом. 24 лютого 2022, поблизу м. Олешки Херсонської області) — українська військовослужбовиця 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасниця російсько-української війни, що загинула у ході російського вторгнення в Україну.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася у 1988 році в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині[1]. Навчалась у Глухівському національному педагогічному університеті, де здобула спеціальність вчительки молодших класів. У 2019 році вирішила присвятити життя військовій справі[2]. Була призвана до військової частини окремої радіолокаційної роти 138 радіотехнічної бригади. З 2019 по 2021 проходила службу на "Глухів-2". В 2021 році перевелась до 9-й окремий мотопіхотний батальйон «Вінниця». Проходила військову службу в складі одного з підрозділів 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України на Херсонщині, обіймала посаду стрільця мінометної батареї.
У перший день російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, при виконанні бойового завдання, разом з побратимами потрапила у ворожу засідку в районі м. Олешки та героїчно загинула під час артилерійського обстрілу окупантів: осколки понівечили обличчя, сталося наскрізне поранення голови. Загинула на місці[2][3][4].
Панахида за загиблою (за участі командира 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» Сергія Котенка) відбулася в обід 11 березня 2022 року у Православній церкві України, що розташована у парку міста Гайсина на Вінничині[5].
Голова Гайсинської районної державної адміністрації Людмила Головашич[6] повідомила, що у місті поховали Ольгу Свіргун:
«Я готова була стати хрещеною або весільною мамою, а стала мамою загиблої дитини...Ольгу Анатолівну Свіргун рідна мама не змогла поховати — вона на ворожій території в підвалі...Тому цю дитину в останню путь проводжали ми — мами Гайсина...»[7] |
Родина[ред. | ред. код]
У загиблої залишилися чоловік Дмитро Свіргун, мати та донька Анастасія (нар. 2012)[2][3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Вінниччині попрощалися з глухівчанкою, яка героїчно загинула, захищаючи Батьківщину. Глухів.info (укр.). 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ а б в Війна забрала життя військовослужбовиці Ольги Свіргун. “Горджуся, що доля подарувала мені таку відважну дружину” - Життєві історії. Експрес онлайн (укр.). Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ а б Ціною власних життів… Герої, яких втратила Глухівщина. Неделя. — 2022. — № 19 (1195). — 5 травня. — С. 1,2
- ↑ Захисницю з Глухова Ольгу Свіргун посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня. sts.sumy.ua (укр.). Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ Лєхова, Марія (11 березня 2022). В останню путь проводять двох військових — Сергія Котенка та Ольгу Свіргун. 20 хвилин. Новини Вінниці (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ Гайсинська районна державна адміністрація
- ↑ Лєхова, Марія (11 березня 2022). Гайсин в жалобі. Громада поховала чотирьох військових, які віддали життя за Батьківщину. 20 хвилин. Новини Вінниці (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |