Сигарів Василь Опанасович — Вікіпедія

Василь Опанасович Сигарів
 Полковник
 Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження 2 серпня 1868(1868-08-02)
Кубань
Смерть точно невідомо
точно невідомо
Громадянство  УНР
Alma Mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність  УНР
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Васи́ль Опана́сович Си́гарів (* 2 серпня 1868, Кубань — ?) — український військовий діяч і військовий педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 серпня 1868 року на Кубані. Початкову освіту здобув у реальному училищі.

Служба в російській армії[ред. | ред. код]

28 травня 1888 року вступив на військову службу. У 1889 році закінчив Московське піхотне юнкерське училище в чині підпоручика і був направлений для проходження служби у 105-му піхотному Таманському полку. 10 серпня 1893 підвищений до поручика, а з 1900 стає штабс-капітаном.

Успішно закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. Від 1909 року командир батальйону Київського піхотного юнкерського училища.

В 1917 році у званні полковника командир 304-го піхотного Новгород-Сіверського полку, бригади, тимчасово командує 187-ю піхотною дивізією.

На службі Україні[ред. | ред. код]

З 1918 року в армії УНР, з 23 березня викладач Інструкторської школи старшин. Дану посаду зберіг і в армії Української Держави.

З 12 січня 1919 року займає посаду помічника начальника навчального відділу Головного навчального управління військового міністерства УНР. З 19 квітня 1919 проживав у Кам'янці-Подільському як приватна особа.

Тимчасово виконував обов'язки коменданта Києва з 31 травня 1920. З 19 червня цього року помічник командира 7-ї запасної бригади армії УНР, а з 3 липня начальника відділу особового складу Генерального штабу армії УНР.

З 12 квітня 1921 начальник управління комплектування військ Генштабу, а з 11 травня начальник 3-го генерал-квартирмейстера Генерального штабу армії УНР.

З 1922 на еміграції в Польщі. Проживав у місті Брест-Литовську. Публікував статті на воєнно-теоретичні теми у збірнику «До зброї», журналі «Табор» та інших виданнях.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]