Слуцький Євген Євгенович — Вікіпедія

Слуцький Євген Євгенович
Євген Слуцький
Євген Слуцький
Євген Слуцький
Ім'я при народженні рос. Евгений Евгеньевич Слуцкий
Народився 19 квітня 1880(1880-04-19)
Нове, Мологський повіт, Ярославська губернія
Помер 10 березня 1948(1948-03-10) (67 років)
Москва, СРСР[1]
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність математик, економіст, статистик
Alma mater Київський університет Св. Володимира
Галузь математика
Заклад Київський комерційний інститут
Вчене звання доктор фізико-математичних наук
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1934)
CMNS: Слуцький Євген Євгенович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слуцький.

Євген Євге́нович Слу́цький (* 19 квітня 1880 — 10 березня 1948), економіст, статистик і математик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Євген Слуцький родом з Ярославської губернії.

Гімназію закінчив у Житомирі, високі студії у Київському університеті та в Мюнхенській Політехніці. 1913—1926 викладач політекономії й статистики в Київському комерційному інституті, згодом у Москві, де працював у Кон'юнктурному інституті, Центральному статистичному управлінні та в Математичному інституті АН СРСР.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Найвидатнішим економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Є. Слуцький (1880—1948), викладач Київського комерційного інституту (1913—1926). Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. 1915 року Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише 1963 p. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.

1915 опублікував італійською мовою в журналі «Giornale degli economisti» статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», в якій уперше в світовій літературі математично обґрунтував принцип рівноваги попиту споживача, поєднавши граничні суб'єктивні оцінки вартості з коливанням цін і грошових доходів споживача (в 1930-х роках ця стаття лягла в основу теорії попиту й споживання англійської школи математичних економістів); 1926 в «Записках соціально-економічного відділу УАН» у статті «Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки» Слуцький вперше виклав теорію так званої «праксеології», тобто раціональних рішень при різних комбінаціях умов (в 1950-х роках ця теорія знайшла послідовників у Польщі — О. Лянґе, та серед інших західних економістів-кібернетиків).

У 1926 Слуцький висунув нову тоді теорію границь стохастичних функцій, на підставі якої побудував математичну теорію циклів, що виникають з випадкових причин (статті про це опублікував 1937 в американському журналі «Econometrica»). Працюючи в Москві, написав ряд праць про економічні цикли в СРСР і за кордоном. Після розгрому Кон'юнктурного інституту і заборони вживати математичну статистику для аналізу радянської економіки, Слуцький вживав її й свою теорію випадкових циклів у застосуванні до геофізики, гідрології, метеорології, астрономії й біології, що зумовило перегляд способів статистичних доказів випадкових і періодичних циклічних закономірностей у цих науках у СРСР.

В останній період свого життя Слуцький перейшов до чистої математики, опрацьовуючи такі теми, як аксіоматизація теорії імовірностей та частоти подій у послідовності незалежних вибірок, теорія неповної ґамма-функції та оберненої неповної бета-функції і т. д. В радянській математиці Слуцький вважався основоположником теорії випадкових функцій.

Світове визнання[ред. | ред. код]

Всесвітнє визнання принесла Слуцькому праця «Складання випадкових причин як джерело циклічних процесів» (1927), в якій учений надав дослідженням кон'юнктурних коливань нового напряму: пояснював коливання економічної кон'юнктури не чинниками, що впливають на ділову активність (М.Туган-Барановський, М.Кондратьєв), а випадковими (стохастичними) процесами, які вивчає теорія ймовірностей. Висновки Слуцького засвідчили необхідність перегляду спроб статистичного доведення періодичних закономірностей в економіці, геофізиці, метеорології та ін. У 1920-ті рр. відкриття Слуцького високо оцінили М.Кондратьєв, а також майбутній лауреат Нобелівської премії С.Кузнец. У 1930-ті рр. на основі «ефекту Слуцького — Юла» перший Нобелівський лауреат з економіки (1969) Р.Фріш (Норвегія) створив імпульсивно-поширювальний підхід до моделювання економічних циклів, який широко застосовується в науці (У. Мейєр, Дж. Кумінс, І.Венезіан, П.Чен та ін.). Нобелівські лауреати (2004) Ф.Кюдланд та Е.Прескотт (США) розробили методологію аналізу динамічних стохастичних моделей загальної рівноваги з раціональними очікуваннями агентів[2].

Уже в 30-ті роки ця праця здобула високу оцінку закордонних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Гікса, які виявили її в італійському журналі. Ідеї Є. Слуцького лягли в основу книжки Дж. Гікса «Вартість і капітал» (1939). У ній Гікс високо оцінює наукові розробки Є. Слуцького й наголошує, що він був першим економістом, котрий зробив значний крок наперед у порівнянні з «неокласиками» і з Парето. Хоча Гікс і дізнався про статтю Слуцького тільки тоді, коли основні ідеї його власної праці були опубліковані в журналі «Economica»(1934), це не завадило йому визнати, що «теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах (праці „Вартість і капітал“), належить, по суті, Слуцькому…».

Про величезний вплив праць Є. Слуцького на розвиток економічної науки та, зокрема, економетрики писав Р. Аллен. Ще 1936 p. він опублікував працю, присвячену Слуцькому, в якій дав високу оцінку його теорії поведінки споживача.

1950 p. Аллен в журналі «Економетрика» опублікував нову статтю, присвячену Слуцькому. Він писав, що праці Слуцького мали великий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів. Високо оцінюють економісти та внесок Слуцького в розробку основ праксеології. В «Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки», що його було опубліковано українською і німецькою мовами, Слуцький уперше у світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах закордонних економістів Р. Аллена, Дж. Гікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.

Праці[ред. | ред. код]

  • С.: Кн.: «Сущность кооперации и ее формы». К. 1912;
  • «Сэр Вильям Петти». К. 1914;
  • «К вопросу о законе больших чисел». К. 1925;
  • «Избранные труды: теория вероятности и математическая статистика». М. 1960.
  • Ст. про С.: Allen R. G. D. The Work of Eugen Slutsky. Econometrica, ч. 3. 1950;
  • Четвериков Н. С. Жизнь и научная деятельность Е. Е. Слуцкого. Ученые записки по статистике АН СССР, т. 5. М. 1959.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Слуцкий Евгений Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Горкіна Л. П. Слуцький Євген Євгенович [Архівовано 2016-12-21 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 663. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література[ред. | ред. код]


Володимир Вернадський Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слуцький_Євген_Євгенович&oldid=41187962