Стаднік Юрій Володимирович — Вікіпедія

Юрій Стаднік
Стаднік Юрій Володимирович
 Майор
Загальна інформація
Народження 12 квітня 1980(1980-04-12)
с. Павловський Карасуського району Кустанайської області Казахської РСР, СРСР
Смерть 16 квітня 2022(2022-04-16) (42 роки)
Харківська область
(загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2020—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Державна служба України з надзвичайних ситуацій
Рід військ Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування
Формування частини гуманітарного розмінування служби цивільного захисту
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Юрій Володимирович Стаднік — старший прапорщик служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Стаднік народився 12 квітня 1980 року в селі Павловський Карасуського району Кустанайської області Казахської РСР. Обіймав посаду водія — сапера відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт частини гуманітарного розмінування служби цивільного захисту Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що розміщується на території Нововодолазькій селищній раді Харківської області. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з колегами брав участь у зборі, вилученні та ліквідації вибухонебезпечних предметів та снарядів, які залишились після ворожих обстрілів. Загинув 16 квітня 2022 року під час чергового бомбардування м. Харкова військами РФ разом із саперами частини гуманітарного розмінування майором Андрієм Кошурком та прапорщиком Олегом Герасимовим[1][2][3][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСНС назвала імена загиблих саперів, які розміновували Харків. Суспільне Новини (укр.). 17 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. Під час розмінування поблизу Харкова загинули сапери: один з Дубровиці. Вісті Рівнещини (укр.). 17 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
  3. Під час розмінування поблизу Харкова загинув сапер з Дубровиці. Район. Сарни (укр.). 18 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. У Харкові загинув сапер із Сарненського району. https://sarnynews.city (укр.). 17 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]