Стефан (Архангельський) — Вікіпедія

Стефан
Народився	22 липня 1861(1861-07-22) Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	18 червня 1914(1914-06-18) (52 роки) Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	священник
Alma mater	Казанська духовна академія
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Посада	єпископ
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Архієпископ Стефан (у миру Микола Павлович Архангельський; 22 липня 1861, Пензенська губернія — 1 (14) липня 1914) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Курський і Обоянський. Доктор богослов'я.

Біографія[ред. | ред. код]

Ще на студентській лаві Микола відрізнявся високою релігійної налаштованістю і особливою ревністю до охороні строго-церковного порядку життя, строго ставився до виконання молитовного правила, не схвалював скорочення богослужінь і легковажного ставлення до постів.

У 1885 році закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.

По закінченні академії викладав в духовних школах, в 1897 році захистив магістерську дисертацію «Завдання, зміст і план системи православно-християнського повчання» (надрукована: Симбірськ, 1894).

У 1898 році висвячений на священика целібатом (рідкісний на ті часи випадок) і призначений інспектором Кутаїської духовної семінарії, а в 1899 році прийняв постриг.

27 січня 1902 хіротонізований на єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії.

З 29 квітня 1904 року — єпископ Могилевський і Мстиславській.

Во время революции 1905—1906 годов занимал строгую монархическую позицию по важнейшим вопросам общественно-политической жизни. Призывал усилить проповедническую деятельность: «Проповедуйте же здравое слово, обличайте беззаконников, умоляйте колеблющихся, учите исполнению заповедей Божиих и законов гражданских…»

Після установи Державної Думи він намагався внести православний дух в порядок виборів, вважаючи служити особливі молебні перед голосуванням.

Багато уваги і часу владика приділяв організації та розвитку духовних шкіл єпархії.

У 1909 році владика Стефан брав участь у З'їзді Російських Людей в Москві, головував при відкритті з'їзду і був головою відділу з шкільних питань.

4 жовтня 1911 року призначений на Курську кафедру і возведений у сан архієпископа.

У 1912 році отримав ступінь доктора богослов'я.

Невдовзі захворів і помер після операції 1 липня 1914 року.

Твори[ред. | ред. код]

• Таинство и обряды Православной церкви // Мирный труд. 1904. Кн. 5;
• Война и христолюбивые воины, по соч. Иннокентия, архиепископа Херсонского. Могилев, 1907;
• К вопросу о системе православно-христианского нравоучения. Могилев, 1910;
• К каноническому устройству российской поместной церкви. СПб., 1906;
• Мысли Иннокентия архиепископа о величии и благоденствии России. 2-е изд. Могилев, 1907;
• Православно-христианское нравственное учение по сочинениям Иннокентия, архиепископа Херсонского. В 2 т. Могилев, 1907;
• Слово… в день памяти прп. Серафима Саровского. Могилёв, 1906;
• Старо-Харьковская Куряжская обитель и её Георгиевско-Петропавловский храм. (1673—1903). Харьков, 1904;
• Таинства и обряды Православной церкви. Харьков, 1904;
• Речь… пред молебном по случаю выборов представителей могилевской губернии в Государственную думу. Могилев, 1906.

Посилання[ред. | ред. код]

• Архієпископ Стефан (Архангельський)
• Журнал «Щаблі» «Архів номерів» 2004 рік «СТУПЕНЯ № 1 (13)» «Проповідуйте здорове слово»
• Стефан, епископ могилевский и мстиславский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)

• https://web.archive.org/web/20160304115552/http://www.rusinst.ru/articletext.asp?rzd=1&id=5185

Нормативний контроль GKG: /g/122w623h

п о р Єпископи Могилевські і Мстиславські Річ Посполита Йосип (Бобрикович) (1632–1635)  • Сильвестр (Коссов) (1635–1647)  • Ігнатій (Оксенович-Старушич) (1650)  • Йосиф (Кононович-Горбацький) (1650–1651)  • Методій (Филимонович) (1661)  • Йосип (Тукальський-Нелюбович) (1661–1664)  • Феодосій (Василевич) (1669–1677)  • Серапіон (Полховський) (1697–1704)  • Сильвестр (Четвертинський) (1707–1728)  • Арсеній (Берло) (1729–1733)  • Йосиф (Волчанський) (1735–1742)  • Єроним (Волчанський) (1744–1754)  • Георгій (Кониський) (1755–1795) Російська імперія Афанасій (Вольховський) (1795–1797)  • Іларіон (Кондратковський) (1797)  • Анастасій (Братановський-Романенко) (1797–1805)  • Варлаам (Шишацький) (1805–1813)  • Даниїл (Натток-Михайловський) (1813–1821)  • Йоасаф (Сретенський) (1821–1827)  • Павло (Павлов-Морев) (1827–1831)  • Гавриїл (Городков) (1831–1837)  • Смарагд (Крижановський) (1837–1840)  • Ісидор (Нікольський) (1840–1844)  • Анатолій (Мартиновський) (1844–1860)  • Євсевій (Орлинський) (1860–1882)  • Віталій (Гречулевич) (1882–1885)  • Сергій (Спасський) (1885–1892)  • Павло (Вільчинський) (1892)  • Іриней (Орда) (1892–1893)  • Євгеній (Шерешилов) (1893–1896)  • Мисаїл (Крилов) (1896–1904)  • Стефан (Архангельський) (1904–1911)  • Костянтин (Буличьов) (1911–1925) СРСР Ніфонт (Фомін) (1922–1924)  • Никон (Дегтяренко) (1924–1927)  • Йоасаф (Шишковський-Дрилевський (1927–1928)  • Феодосій (Ващинський) (1929–1933)  • Петро (Соколов) (1930)  • Павлин (Крошечкін) (1933–1934)  • Йосаф (Жевахов) (1934–1936)  • Олександр (Раєвський) (1936–1937) Райхскомісаріат Остланд Філофей (Нарко) (1942—1944) Республіка Білорусь Максим (Кроха) (1989–2002)  • Філарет (Вахромєєв) (2002)  • Софроній (Ющук) (з 2002)