Стоффель Вандорн — Вікіпедія

Стоффель Вандорн
Громадянство	Бельгія
Народився	26 березня 1992(1992-03-26) (32 роки)
Формула E
Сезони	2018/2019 — 2021/2022
Команди	Mercedes-Benz EQ Formula E Team
Номер боліда	5
Колишні команди	HWA
Старти	55
Чемпіон світу	1
Перемоги	3
Подіуми	14
Поули	7
Найшвидші кола	3
Найкраще місце	1-й в 2021/2022
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют	Гран-прі Бахрейну 2016
Остання гонка	Гран-прі Абу-Дабі 2018
Сезони	3 (2016—2018)
Команди	Макларен
Гран-прі (старти)	42
Перемоги	0
Подіуми	0
Поули	0
Найшвидші кола	0
Очки	26
Попередні серії
2016 2014–15 2013 2011–12 2011–12 2010	Super Formula Championship GP2 Series Formula Renault 3.5 Series Eurocup Formula Renault 2.0 Formula Renault 2.0 NEC F4 Eurocup 1.6
Чемпіон світу
2015 2012 2010	GP2 Series Eurocup Formula Renault 2.0 F4 Eurocup 1.6

Стоффель Вандорн (нід. Stoffel Vandoorne нар. 26 березня 1992, Кортрейк, Бельгія) — бельгійський автогонщик, бронзовий призер гонки «24 години Ле-Мана» (2019), пілот Формули E в команді HWA Racelab. Виступав у Формулі-1 в складі команди McLaren в сезонах 2016—2018 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Картинг[ред. | ред. код]

Вандорн розпочав свою кар'єру з картингу в 1998 у віці 6 років, в 2008 році виграв бельгійський чемпіонат KF2. У 2009 він фінішував другим у Світовому Кубку в категорії KF2^[1].

Формула Рено[ред. | ред. код]

У 2010 році Вандорн перейшов в серію Формула-Рено 1.6. З першої спроби він став найкращим в серії, закінчивши рік з 6 перемогами^[2].

У 2011 перейшов на клас вище, в Єврокубок Формули-Рено 2.0, виступаючи там за команду KTR^[3]. У підсумковому заліку зайняв 5 місце, з одним подіумом в Угорщині і з 8 фінішами в очках протягом сезону^[4]. Так само паралельно Вандорн брав участь в Formula Renault 2.0 Northern European Cup, де закінчив сезон третім з 8 подіумами^[5].

На 2012 рік Вандорн залишився в Єврокубку, але покинув команду KTR і перейшов в Josef Kaufmann Racing^[6]. У битві за чемпіонство Вандорн переміг в сезоні 2012 з перевагою в 10 очок над протеже Red Bull Данилом Квятом.

Також Вандорн виступав на непостійній основі в Formula Renault 2.0 NEC, де здобув 5 перемог в 7 гонках, в яких брав участь, і ще в одній фінішував на подіумі.

У 2013, Вандорн піднявся ще на одну сходинку, перейшовши в Формулу Рено 3.5, де він змінив 2012 чемпіона Робіна Фряйнса в команді Fortec Motorsport. Вандорн став другим за підсумками сезону, поступившись лише більш досвідченому партнеру по системі розвитку McLaren Кевіну Магнуссену, з 4 перемогами і 10 подіумами, включаючи перемогу на своєму домашньому Гран-прі Бельгії.

GP2[ред. | ред. код]

У січні 2014 року було оголошено, що Вандорн дебютує в GP2 за команду ART Grand Prix. У першій же гонці він приніс команді перемогу. Але далі команда ART на деяких трасах почала відчувати проблеми з настройками, і Вандорну зрідка вдавалося потрапляти на подіум, а іноді і в очки. Друга половина сезону складалася набагато краще. В останніх чотирьох кваліфікаціях Вандорн брав поул-позиції. У підсумку сезон Вандорн закінчив на 2-му місці, позаду ветерана GP2 Джоліона Палмера, з 4 перемогами (3 з них у суботніх гонках) і 6 подіумами по ходу сезону.

Набрані під час 2015 року очки дозволили Вандорну достроково завоювати чемпіонський титул^[7].

Формула 1[ред. | ред. код]

У лютому 2013 року Вандорн завдяки своїм виступам і роботі менеджера Річарда Годдарда^[8] зміг приєднатися до молодіжної програми розвитку McLaren^[9]. У січні 2014 роки він став третім пілотом McLaren, паралельно виступаючи в GP2, де лідирував в чемпіонаті з великим відривом^[10]. Дебютував у Формулі-1 на Гран-прі Бахрейну, замінивши на одну гонку травмованого Алонсо і відразу домігся успіху, заробивши очко, фінішувавши на 10-му місці. Частину сезону Стоффела провів в Super Formula, зайнявши там четверте місце з двома перемогами.

Восени 2016 року Вандорн замінив в основному складі McLaren Дженсона Баттона, ставши напарником Фернандо Алонсо в сезоні 2017 року^[11]. Боротися за хороші результати машина не дозволяла, проте вдалося непогано показати себе на тлі титулованого напарника, тричі фінішувавши в очках і заробивши 13 очок — проти п'яти фінішів і 17 очок відповідно у Алонсо. Найкращим фінішем стали два сьомих місця в Сінгапурі і Малайзії.

Продовживши в серпні 2017 роки контракт з командою, новий 2018 сезон Стоффела почав ударно, тричі фінішувавши в очках за чотири гонки. Однак потім пішла серія невиразних фінішів в середині другої десятки — при тому що Алонсо більш-менш регулярно заробляв очки. Лише за дві гонки до кінця в Мексиці вдалося ще раз фінішувати дев'ятим, а в цілому сезон був закінчений на 16-му місці з 12 очками. В кінці сезону Вандорн покинув команду, перейшовши в «Мерседес» на посаду пілота симулятора.

Подальші виступи[ред. | ред. код]

Крім роботи на симуляторі, в кінці 2018 сезону Вандорн уклав контракт на виступи в сезоні 2018/2019 Формули E в складі дочірньої команди «Мерседеса» — HWA Racelab^[12]. Партнером Вандорна по новій команді став дворазовий чемпіон DTM Гері Паффетт. Дебютний для команди сезон Стоффела почав не дуже добре, фінішувавши поза очок на перших чотирьох етапах. Однак на п'ятому етапі в Гонконзі він зміг завоювати поул-позицію в Гонконзі, ще через етап — в Італії — фінішував на нижній сходинці подіуму, і в подальшому майже в кожній гонці фінішував в десятці кращих, посівши за результатами сезону 16-е місце з 35 очками. Титулований напарник відстав майже вчетверо, набравши всього 9 очок. Вандорн продовжив виступати за Мерседер у Формулі E у сезоні 2019/2020 років, його напарником став чемпіон Формули 2 Нік де Вріс^[13].

Крім того, Вандорн в складі російської команди SMP Racing в одному екіпажі з Михайлом Альошиним і Віталієм Петровим взяв участь в гонці «24 години Ле Мана», зайнявши за результатами даного марафону третє місце в загальному заліку.

На сезон 2022-2023 років підписав контракт із командою DS Penske^[14].

Результати виступів[ред. | ред. код]

Гоночна кар'єра[ред. | ред. код]

^† Вандорн брав участь в змаганні за запрошенням, тому йому не нараховувалися очки чемпіонату.
^* Сезон триває.

Формула-1[ред. | ред. код]

^†Не закінчив, але був класифікований, оскільки він завершив більше 90 % дистанції гонки.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний сайт

п о р McLaren Racing Ltd Засновник Брюс Макларен McLaren Group Хамад ібн Іса аль-Халіфа (56%) TAG Group (14%) Мішель Латіфі (10%) Міноритарні акціонери (20%) Виконавча дирекція Зак Браун (Виконавчий директор) Андреас Зайдль (Спортивний директор) Чинний персонал Джеймс Кі Ніл Оутлі Пітер Продрому Андреа Стелла Том Стеллард Пет Фрай Колишній персонал Джон Барнард Ерік Бульє Марцін Будковський Стів Галлам Робін Герд Тім Госс Жіль де Ферран Йост Капіто Аластер Колдуелл Гордон Коппук Майк Кохлен Педді Лоу Ніл Мартін Тедді Майер Сем Майкл Гордон Мюррей Метт Морріс Джонатан Ніл Стів Ніколс Едріан Ньюї Джо Рамірес Ніколас Томбазіс Мартін Уїтмарш Норберт Хауг Діючі пілоти 3. Данієль Ріккардо 4. Ландо Норріс Тест-пілоти Стоффель Вандорн Нік де Вріс Оскар П'ястрі Колтон Герта Програма молодих пілотів McLaren Уго Угочукву Чемпіони світу Емерсон Фіттіпальді Льюїс Гамільтон Джеймс Гант Міка Гаккінен Нікі Лауда Ален Прост Айртон Сенна Колишні пілоти Див. відповідну категорію Чемпіони 1974 1976 1984 1985 1986 1988 1989 1990 1991 1998 1999 2008 Кубок конструкторів 1974 1984 1985 1988 1989 1990 1991 1998 Боліди Формули-1 M2B M4B M5A M7A M7B M7C M7D M9A M14A M14D M19A M19C M23 M26 M28 M29 M29F M30 MP4 (MP4/1) MP4B (MP4/1B) MP4/1C MP4/1E MP4/2 MP4/2B MP4/2C MP4/3 MP4/4 MP4/5 MP4/5B MP4/6 MP4/6B MP4/7A MP4/8 MP4/9 MP4/10 MP4/10B MP4/10C MP4/11 MP4/11B MP4/12 MP4/13 MP4/14 MP4/15 MP4-16 MP4-17 MP4-17D MP4-18 MP4-19 MP4-19B MP4-20 MP4-21 MP4-22 MP4-23 MP4-24 MP4-25 MP4-26 MP4-27 MP4-28 MP4-29 MP4-30 MP4-31 MCL32 MCL33 MCL34 MCL35 MCL35M MCL36

Це незавершена стаття про гонщика (гонщицю) Формули-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.