Сінь Чжуй

Сінь Чжуй
спрощ.: 辛追
Xin Zhui 1.JPG
Художня реконструкція, Музей провінції Хунань
Прізвисько маркіза Дай
Народилася 210-ті до н. е.
Померла 163 до н. е.
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Чанша
Країна Китай
Місце проживання Китай, Династія Хань
Посада дружина міністра
У шлюбі з Лі Кан (利 蒼), маркіз Дай

Сінь Чжуй (спрощ.: 辛追, бл. 213 р до н. е. — 163 р до н.е), також маркіза Дай або пані Дай — китайська вельможа, що жила у період династії Хань. Жінка стала відомою у 1971 році після виявлення її гробниці у похованні Мавандуй у місті Чанша провінції Хунань. Її мумія та предмети гробниці зберігаються у Музеї провінції Хунань. Поховання має важливе значення для історії та археології завдяки винятково добре збереженим предметам побуту та мавандуйським текстам на шовку[1][2].

Життя та заняття Сінь Чжуй[ред. | ред. код]

Сінь Чжуй належала до дуже заможної родини. Фігурки в її гробниці вказують, що ця вельможа мала власних музикантів[3] і сама грала на цисяньцині[4]. Вона була одружена з Лі Каном, міністром при Західній Хань[5], та мала сина Лі Сі[6]. Лі Кан помер у 186 році н. е., раніше за дружину[7].

Стан мумії засвідчує, що Сінь Чжуй вживала багато вишуканих страв, особливо м'ясних[8]. Надмірність у їжі та малорухливий спосіб життя призвели до надлишкової ваги. З віком у неї розвинувся коронарний тромбоз і атеросклероз, внутрішні органи були уражені гельмінтами. Зміщені хребцеві диски завдавали жінці сильного болю, що тільки сприяло малій рухливості. Вона також страждала від каменів у жовчному міхурі, один з яких застряг у жовчній протоці[9]. Зріст жінки оцінюється в 158 см[10].

Судячи із вмісту шлунку, Сінь Чжуй померла влітку, за 2-3 години перед смертю ївши диню[11]. Причиною смерті став інфаркт міокарда[12]. На момент смерті їй було близько 50 років[3].

Виявлення гробниці[ред. | ред. код]

На височині Мавандуй в провінції Хунань наприкінці 1971 року китайська армія проводила великомасштабні військові навчання. Копаючи тунель в одному з пагорбів для облаштування укриття, солдати виявили, що ґрунт нестійкий і припинили земельні роботи. Закуривши, солдати побачили навколо цигарок блакитне полум'я, спричинене витоком горючого газу з-під пагорба. Про випадок було повідомлено археологам, оскільки подібне вже траплялося, коли газ, утворений тлінням органіки, виходив з місць поховань[3].

Починаючи з січня 1972 року, археологи проводили розкопки, залучивши 1500 учнів-волонтерів з навколишніх шкіл, оскільки державного фінансування в 6 тис. юанів було недостатньо[3].

Після виявлення під пагорбом унікальної гробниці, зокрема з чудово збереженою мумією та поховальними дарами, серед них найдавнішими зразками лакованих виробів, Чжоу Еньлай виділив додаткові кошти. Він надав 200 тис. юанів і допомогу армії для подальших розкопок. Крім гробниці Сінь Чжуй, неподалік у 1972 та 1974 було виявлено ще дві гробниці — її чоловіка Лі Кана, що виявилася частково пограбованою в давнину, та сина, що помер у віці близько 30-и років. Ці дві гробниці менші, а їхній вміст зберігся гірше[3].

Архітектура і вміст гробниці[ред. | ред. код]

Схема залягання гробниць Сінь Чжуй (праворуч) та її чоловіка (ліворуч)

Гробниця Сінь Чжуй містилася під 15 м білої глини та вугілля. Вона складалася з 4-х прямокутних відділів, зроблених з соснового дерева, обставлених поховальними дарами[3]. Мумія Сінь Чжуй лежала в центральному, п'ятому, відділі в чотирьох трунах, укладених одна в одну[9]: зовнішній чорній, в якій лежали червона, жовта та синя[13]. Сама мумія була загорнена в 20 шарів шовку та обв'язана шовковими стрічками[9].

Велику частину поховальних дарів складали таці й тарілки зі стравами, фігурки будівель і слуг, які повинні були забезпечити в загробному світі таке ж заможне існування, як при житті. А саме з вельможою було поховано страви з: м'яса фазана, яловичини, риби-мандарина, різні страви з пшениці; вина та бульйони; корені лотоса; невстановлену їжу, схожу на торт і бісквіт. Аналіз приготованих страв, похованих разом із Сінь Чжуй, вказує на різноманітність методів раннього приготування: варіння у воді та на парі, тушкування, бланшування, смаження[9].

Одна з трун Сінь Чжуй

Також у поховані містилися рецепти з приготування різних страв з оленини, свинини, кролятини, конини, баранини, собачатини; фазанів, курей, куріпок, гусей, качок-мандаринок, сов, голубів, горлиць, горобців і їхніх яєць; окуня, ляща, карася, коропа; таро, сочевиці, сої, водяних каштанів, ріпаку, пагонів бамбука, імбиря, коріння лотоса, гарбуза, осоту, цибулі, гірчиці, часнику, квасолі, мальви, споришу; ​​хурми, полуниці, дині, груш, слив, суничника, персиків, апельсинів та китайських фініків; пшениці, рису, мишаю, ячменю, проса. Згадується чимало приправ, а також консервантів, таких як оцет, сіль, мед, імбир, і засобів збереження страв — сушіння, в'ялення, ферментація. З Сінь Чжуй було поховану велику кількість керамічних посудин з вином[9].

Особливий інтерес складають керамічні фігурки музикантів, позолочена скринька з косметикою, та шовк, на який було нанесено триколірний орнамент як методом друку, так і ручного розпису. В гробницю було покладено багато написаних на шовку книг і табличок про підтримання здоров'я, довголіття та добробуту. В книгах містяться рецепти щодо лікування головного болю, паралічу, астми та інших проблем зі здоров'ям, а також поради щодо сексу[4].

Мумія Сінь Чжуй[ред. | ред. код]

Мумія Сінь Чжуй

Тіло Сінь Чжуй, хоча часто називається мумією, не було якимось спеціальним чином оброблене. Воно уникло розкладу завдяки герметичному зберіганню, стародавні китайці не вдавалися до муміфікації померлих. Водночас у момент знахідки тіло оточувала невідома жовтувата рідина, що швидко випарувалася. Деякі солдати, залучені до розкопок, відзначали висип на шкірі[14].

Шкіра Сінь Чжуй зберегла світлий відтінок, суглоби лишилися гнучкими, а тканини тіла пружними. В судинах збереглася кров групи А. Волосся лишилося на голові, не випавши, його покривала чорна перука, закріплена шпилькою. Також збереглися брови, вії та навіть волосся в носі, як і текстура пальців[11]. Розтин мумії було проведено хірургами з медичного інституту провінції Хунань 14 грудня 1972 року[14].

У 2002 році за допомогою технологій реконструкції обличчя, використовуваних поліцією, було відтворено вигляд Сінь Чжуй у віці 18, 30 та 50 років[5]. У 2003 році мумію було перенесено у вітрину, тіло зберігається завдяки розчину, що періодично вводиться у вени[14].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wang, Fanqing. Ancient body of Lady Dai to visit Santa Barbara. Digital Journal. 
  2. NOBLE TOMBS AT MAWANGDUI: Art and Life in the Changsha Kingdom Third Century BCE to First Century CE. New York: China Institute. Архів оригіналу за 3 грудень 2013. Процитовано 16 November 2013. 
  3. а б в г д е Entombed in Style - Archaeology Magazine Archive. archive.archaeology.org. Процитовано 2021-04-20. 
  4. а б China Institute in America - Exhibitions - Press Release for Mawangdui Exhibition. web.archive.org. 2013-12-03. Процитовано 2021-04-20. 
  5. а б Ancient Mummy Brought to Life Through Pictures. www.china.org.cn. Процитовано 2021-04-20. 
  6. Julie Rauer : The Last Feast of Lady Dai. www.asianart.com. Процитовано 2021-04-20. 
  7. Lady Dai tomb among richest finds in China history. www.chinadaily.com.cn. Процитовано 2021-04-20. 
  8. The History of Chinese Imperial Food. www.china.org.cn. Процитовано 2021-04-20. 
  9. а б в г д Julie Rauer : The Last Feast of Lady Dai. www.asianart.com. Процитовано 2021-04-20. 
  10. Walking Into The Family of The Marquis of Dai. www.chinadaily.com.cn. Процитовано 2021-04-20. 
  11. а б 单颍文. «马王堆女尸的发掘与保存.» 百姓生活, no. 7, 2015, pp. 56–57.
  12. Higgins, Lisa; Sun, The (2016-12-01). Nobody knows why this ancient mummy is so well preserved. New York Post (en-US). Процитовано 2021-04-20. 
  13. Newton, Jennifer (2016-12-01). The best mummy ever: The 2,000-year-old body of the Lady of Dai. Mail Online. Процитовано 2021-04-20. 
  14. а б в China's Sleeping Beauty - Archaeology Magazine Archive. archive.archaeology.org. Процитовано 2021-04-20.