French
DeutschТаганрозьке повстання — Вікіпедія
| Таганрозьке повстання | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Бої за Донбас (січень - травень 1919) | |||||||
 Хата, де знаходився Центральний повстанський комітет в Ханженковому. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Вільна територія  Центральний повстанський комітет в Макіївці [2] |  Уряд Півдня Росії | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Куриленко Василь Васильович Корольов А. Горланов Д. Мірошниченко Форостянко | Виноградов Михайло Миколайович | ||||||
| Військові формування | |||||||
| Донський дивізіон РПАУ |  2-й Кубанський Лабінський полк  5-й Польський ескадрон 2-го кінного полку | ||||||
Таганрозьке повстання, також Лютневе повстання в Таганрозькій окрузі — повстання селян Таганрозького округу проти частин Добровольчої армії в лютому 1919 року.
З самого початку повстання в слободі Федорівці 14 лютого, повстанці намагалися організувати і координувати повстання в усій окрузі. Але через те, що одні волості повстали раніше, інші пізніше – це завадило іншим волостям розвинути єдність дій. Для координації дій повстанців 20 лютого був створений Центральний повстанський комітет, який повинен був координувати повстання в окрузі, але різні повстанські штаби часто діяли самостійно, не виконуючи постанови ЦПК[2].
Історія[ред. | ред. код]
Передісторія[ред. | ред. код]
Добровольча дивізія Май-Маєвського зайняла Таганрозький округ в грудні 1918 року, більшість населення округу 71 % були українцями інші були російськими робітниками і перші і другі були вороже налаштовані по відношенню до нової влади. У січні 1919 року в розташування Май-Маєвського в Донбас прибула ще одна добровольча дивізія. Накопичення військ в окрузі призвело до наростання невдоволення місцевого селянства.[3]
Повстання[ред. | ред. код]
В окрузі на початку лютого почалася мобілізація в Добровольчу армію проти якої виступало місцеве населення, повсюдно відбувалися заворушення. Всього вдалося провести моблілзацію в 14 волостях з 59. 14 лютого в Федорівку прибув мобілізаційний загін з 75 козаків. У станиці і її околицях багато стали хвилюватися, для обговорення подальших дій в Федорівку прибули делегати з навколишніх сіл. На збори прибули Бичков Тимофій, Житников Іван, Бугров Андрій збори очолив Горланов Дмитро. У Федорівці був створений повстанський штаб, який розіслав вістових в Ханжонкове, Козловку, Гробова, Платове, та інші місця для організації повстання на місцях і прибуття частини повстанців в Федорівку для роззброєння козаків.[4] 14 лютого повстанці що прибули з навколишніх сіл підняли повстання в Федорівці.
На місцях повстанням керували різні повстанські штаби, які підпорядковувалися Центральному повстанському штабу який знаходився на станції Ханжонкове в Макіївці.[2] Але центром повстання стала Федорівка де знаходився оперативний штаб.
В цей же час із заходу на допомогу повсталим прийшли окремі загони махновців і частин РПАУ. Про це було повідомлено в Телеграма Май-Маєвському:
"Телеграма. Генералу Май-Маєвському, ст. Кринична. Копія. Наштаглав - Катеринодар. 18 лютого 1919 р За повідомленням станичного отамана ст. Ново-Миколаївської, Таганрозького округу, в оточуючих станицю волостях відбулося повстання. Командарм просить розпорядження про посилку в зазначений район відповідної команди для придушення повстання і про наступному повідомленні. №1070. Наштарм Кельчевский. "
20 лютого 1919 року окружний отаман Жученко, повідомляв що повстання поширилося воно вже охопило 13 волостей, у повсталих були кулемети.[3]В цей же день генерал Май-Маєвський повідомив що на усмереніе повсталих хліборобів він посилає 2-й Кубанський Лабінський полк.
25 лютого окружний отаман Жученко повідомляв в Ростов:
"Загін, який був надісланий з гарнізону станиці Кутейниково, зєднались з польським ескадроном. Сполученим загоном 23 лютого з боєм взята село Кузнецово-Михайлівка. Противник біг на Александрово ... За повідомленням від 23 лютого начальник пішого загону, відряджений з Амвросіївки, пройшов до селища Греково -Тімофіївка, де отримав відомості що в селі Федорівці сконцентровано великі сили до 2-х тисяч бунтівників.За повідомленням Лабінського полку прибув вчора в селище Покровське при станції Нікліновка, 25 з боєм зайнята Миколаївка ...
Зіткнення з повстанцями тривали до кінця лютого поки останні загін не покинули округ і не приєдналися до махновців які тримали фронт в Маріупольському повіті.[5]
Основні події[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Макаренко П. Л. "Трагедия казачества", (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Ст. 189
- ↑ а б в Красные повстанцы: (из истории революционного крестьянского движения в Таганрогском округе). Стр 47
- ↑ а б Макаренко П. Л. «Трагедия казачества», (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Стр 171
- ↑ Красные повстанцы: (из истории революционного крестьянского движения в Таганрогском округе. Стр 48
- ↑ Макаренко П. Л. «Трагедия казачества», (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Стр 172
Джерела[ред. | ред. код]
- Макаренко П. Л. «Трагедия казачества», (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2, (Декабрь 1918 — июнь 1919). Отдельный оттиск из номеров 137—155 журнала «Вольное казачество — Вільне козацтво». Прага 1934.
- Красные повстанцы: (из истории революционного крестьянского движения в Таганрогском округе. 1900—1919 г.). [Таганрог], 1927.