Теорія грошової циркуляції — Вікіпедія

Теорія грошової циркуляції є однією з ключових галузей економічної теорії, яка вивчає процеси створення, розподілу, обігу та використання грошей у суспільстві. Вона включає в себе аналіз різних аспектів грошового обігу, таких як центральні банки, комерційні банки, фінансові ринки, кредитування та монетарна політика. Головною метою теорії грошової циркуляції є розуміння впливу грошей на економіку та визначення оптимальних стратегій їхнього управління для досягнення макроекономічної стабільності та економічного зростання. Ця теорія є важливою основою для розробки монетарної політики країн і визначення їхньої грошової системи.

Значення грошей[ред. | ред. код]

Гроші — це не лише засіб обміну та зберігання вартості, але й основний рушійний механізм сучасних економік. Теорія грошової циркуляції є однією з ключових складових економічної науки, яка ретельно розглядає роль грошей у функціонуванні суспільства. Вона вивчає, як створюються гроші, поширюються, використовуються та впливають на економічні процеси.

Від часів античності до сьогодення гроші виступають катализатором економічного розвитку, визначаючи взаємозв'язки між виробництвом, споживанням та інвестуванням. Знання про грошову циркуляцію важливе для розуміння механізмів інфляції, дефляції, фінансових криз та економічних циклів.

Ця теорія стала ще актуальнішою в умовах глобалізації, коли економіки світу стають все більш взаємопов'язаними, а гроші швидко перетворюються на цифрові одиниці інформації. Розуміння принципів грошової циркуляції стає необхідністю для управління фінансовими ризиками, забезпечення макроекономічної стабільності та створення сприятливих умов для сталого економічного зростання.

Монетарні ідеї Дж. М. Кейнса[ред. | ред. код]

Під впливом економічних криз першої чверті XIX ст. та Великої Депресії 1929—1933 рр. зросло зацікавлення у кількісній моделі грошей. Криза спровокувала відмову від класичної економічної теорії, знизивши рівень цін та заробітної плати. Ці події підтримали посилення державного втручання в економіку та залишення етатизму після кризи. Причинами цього стали нестабільність національних економік, тенденція до мілітаризації та вплив досвіду СРСР. Теорію кейнсіанства підтримували італійський корпоративізм, націонал-соціалізм, соціалістичні концепції. Це призвело до поступового відхилення від концепції laissez-faire та вірою в науковий підхід до розв'язання економічних проблем. Класична теорія вважалася бажаною, але, за словами Кейнса, не враховувала справжні труднощі. Проблема циклічних коливань розвивалася, і Кейнс вважав, що регулюючи грошову масу, можна стимулювати ефективний попит, забезпечуючи активізацію економіки.

Кейнсіансько-неокласичний синтез монетарних ідей[ред. | ред. код]

Ідеї Дж. М. Кейнса з книги "Загальна теорія" суттєво вплинули на економічне вивчення та макроекономічний аналіз. Кейнсіанство стало важливим напрямком у розв'язанні економічних проблем. Він підкреслив значення ефективних доходів над ціновими ефектами при розрахунку загального випуску та зайнятості, а також необхідність активної державної участі в регулюванні економіки.

Основним принципом Кейнса було співвідношення між інвестиціями та випуском, незалежно від механізму цін. Розвиток цієї ідеї в основі "кейнсіанських моделей доходів-витрат".

Сам Кейнс трохи зм'якшив свою позицію, зауваживши, що при повному використанні ресурсів і повній зайнятості класична теорія стає актуальною. Це відновило роль цінового механізму як ефективного інструменту розподілу ресурсів.

Терміни "неокласичний" та "неокласичний синтез" використовувалися для опису маршалліанської економічної теорії та консенсусу в макроекономіці, що сформувався в США середині 20-го століття.

Теоретичні основи сучасного монетаризму[ред. | ред. код]

У 30-ті роки ХХ століття формувалися групи прихильників Ф. Найта та Дж. Вайнера, засновників Чиказької школи економіки. Ключовими фігурами були М. Фрідмен, Дж. Стіглер і У. Аллен Уолліс, підтримані молодими викладачами Г. Саймонсон і А. Директор. Створена в 1938 році Комісія Каулза, в якій працював Оскар Ланге, призвела до створення талановитих молодих економістів, серед яких Ж. Дебре. Це об'єднання забезпечило Фрідмену, Уоллісу та іншим лідерство в науковому дискурсі. Чиказькі економісти вважали, що ріст грошової маси є основною причиною інфляції та циклічних коливань. Однак, методологічні відмінності з'являлися в методах дослідження: Фрідмен, Стіглер і Уолліс вірили в використання статистичних даних, тоді як меншість, як Генрі Саймонс та Рональд Коуз, вважали, що обґрунтованість теорії має перевірятися не лише емпірично, але й за її логічною послідовністю.

Створення грошей[ред. | ред. код]

У схематизмі, як і в інших теоріях кредитних грошей, кредитні гроші створюються шляхом надання позики. Важливо те, що ця позика не повинна (в принципі) бути забезпечена будь-якими грошима центрального банку: гроші створюються з обіцянки (кредиту), втіленої в позиці, а не з позики чи повторного позичання грошей центрального банку: кредит передує резервам. При погашенні позики з відсотками кредитні гроші позики знищуються, але створюються резерви (рівні відсоткам) — прибуток від позики. Провал грошово-кредитної політики під час депресій — центральні банки дають гроші комерційним банкам, але комерційні банки їх не позичають — називають «штовханням на мотузці», і це цитується ланцюгом на користь своєї моделі . У 2014 році економіст Річард Вернер провів емпіричне дослідження, щоб визначити, чи в процесі видачі кредиту банки створюють нові гроші чи переказують гроші з іншого рахунку. Дослідження включало взяття кредиту в банку-співробітнику та моніторинг їхніх внутрішніх записів, щоб визначити, чи переказує банк кошти з інших рахунків усередині чи за межами банку, чи вони створені знову. Дослідження показало, що банк не переводив кошти між жодними рахунками під час видачі кредиту.

Походження та суть грошей[ред. | ред. код]

Гроші сьогодні - не лише еквівалент вартості, але й життєво важливий засіб. Гроші змінюють людину, перетворюючи її на частину грошової системи. Вони настільки звичні, що ми не помічаємо їхньої важливості. Теоретики розходяться у визначенні грошей. Деякі вважають, що гроші - це все, що вони можуть зробити. Інші вбачають гроші як загальноприйнятий засіб платежу. Гроші можуть стати засобом досягнення мети або засобом контролю. Є й такі, що стверджують, що гроші можуть скоропортити все, що святкове. Маркс розглядає гроші як товар, що набуває форму ціни. Він визначає п'ять функцій грошей: як міри вартості, засобу обігу, засобу створення скарбів, засобу платежу та світових грошей. Гроші виникали після епохи бартерного обміну і стали важливим фактором у розвитку суспільства.

Джерела[ред. | ред. код]

П. І. Юхименко, Монетаризм: теорія і практика: монографія / П. І. Юхименко. — К. : Кондор, 2006. — 312 с.
О. В. Колесников, Історія грошей та фінансів: навч. посіб. / О. В. Колесников, Д. І. Бойко, О. О. Коковіхіна. — 2-ге вид., випр. та доповн. — К. : Ц
В. В. Прядко, Історія грошей і кредиту: підручник / В. В. Прядко, М. М. Сайко. — К. : Кондор, 2009. — 508 с.
А.Гальчинський, Теорія грошей: навч.-метод. посіб. / А. Гальчинський. — 4-те вид., змін. і доповн. — К. : Основи, 2001. — 411 с.
А.Гальчинський, Теорія грошей : навч.-метод. посіб. / А. Гальчинський. – К. : Основи, 1996. – 416 с.
В. Д . Лагутін , Гроші та грошовий обіг [Текст] : навч. посіб. / В. Д. Лагутін. – 5-те вид., стер. – К. : Знання, 2003. – 200 с.
Н.І. Корецька, Історія грошей та кредиту країн світу : навч. посіб. / Н. І. Корецька. – Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. – 339 с.
О.М. Шаров, Грошова глобалізація. Історіософський трактат з питань геоекономічного поширення грошових відносин [Текст] : монографія / О. М видавництво, 2020. – 680 с.
В.В.Козюк, .Сучасні центральні банки : середовище функціонування та монетарні рішення : монографія / В. В. Козюк. – Тернопіль : Асто
П.І.Юхименко, Теорія монетаризму [Текст] : навч. посіб. / П. І. Юхименко. – К. : Кондор, 2008. – 378 с.