Толстой Петро Олегович — Вікіпедія

Петро Олегович Толстой
Петро Олегович Толстой
Петро Олегович Толстой
Заступник голови Думи РФ VII скликання
Нині на посаді
На посаді з 5 жовтня 2016
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Заступник голови Парламентської асамблеї Ради Європи
На посаді з 28 січня 2020
Народився 20 червня 1969(1969-06-20) (54 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Відомий як журналіст, політик, розумовий гравець, телеведучий, депутат Державної Думи РФ
Громадянство Росія Росія
Освіта МДУ
Факультет журналістики МДУ
Alma mater МДУ і факультет журналістики МДУ
Політична партія Єдина Росія
Рід товсті
Батько Олег Толстой
Мати Ольга Томара
У шлюбі з Дар'я Євенко
Діти Олександра
Нагороди
ТЕФІ
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Петро Олегович Толстой (нар. (20 червня 1969 року, Москва, СРСР) — російський політик, телеведучий, пропагандист, журналіст. Заступник голови Думи РФ VII скликання з 5 жовтня 2016 року.[1] Заступник голови Парламентської асамблеї Ради Європи з 28 січня 2020 року.

Депутат Думи РФ. Член Громадської палати РФ (2012–2014). Колишній ведучий пропагандистських політичних передач на російському Першому каналі:

  • недільного випуску програми «Час» (2005–2012),
  • ток-шоу «Політика» (2013–2016),
  • «Час покаже» (2014–2016),

Заступник директора Дирекції соціальних і публіцистичних програм «Першого каналу» (2009–2016).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив школу № 1231 в Москві[2]. Служив у Радянській армії у частині 55201, Пенза-19.[3]

Робота в ЗМІ[ред. | ред. код]

Закінчив міжнародне відділення факультету журналістики МДУ 1993 році[4].

1992—1994 — працював у московському корпункті французької газети Ле Монд. З 1994 по 1996 — кореспондент московського бюро інформаційного агентства Франс прес[5].

На телебаченні — з 1996 по 2016 рік. У жовтні 1996 став заступником головного редактора телекомпанії «BID», у вересні 2002 року залишив цю посаду[6]. Був продюсером програми «Скандали тижня», керівником служби інформаційного забезпечення телекомпанії «BID».

З жовтня 1997 року по листопад 2001 року вів програму «Скандали тижня»[7][8] (з осені 2001 року назву було змінено на «Звичаї»)[9] на телеканалі ТВ-6[10].

З жовтня 1998 по серпень 1999 року також вів програму «У світі людей» на тому ж телеканалі. Пішов з ТБ-6 незадовго до закриття каналу місцевою владою в січні 2002 року[11].

У 2002—2008 роках працював на «Третьому каналі» (ЗАТ ТРВК «Московія»)[12], перейшов на запрошення Андрія Писарєва[13]. З жовтня 2002 по серпень 2005 року вів суботню аналітичну програму «Висновки»[14]. З березня 2004 року — головний редактор «Третього каналу», з липня 2004 року генеральний директор «Третього каналу»[15][16]. Пропрацював в ТРВК «Московія» до середини 2008 року.

З 28 серпня 2005 по 8 липня 2012 року — ведучий інформаційно-аналітичної програми «Першого каналу» «Недільний час»[17], змінив на цьому місці Петра Марченко і Андрія Батурина[18]. Перейшов на «Перший канал» разом зі своєю журналістською командою з «Третього каналу»[19]. У перші 3 роки роботи на «Першому каналі» він працював з трудовим договором і поєднував роботу ведучого з адміністративною діяльністю[20] — залишався заступником гендиректора «Третього каналу»[21][22].

  • 2008 — перейшов працювати в штат російського Першого каналу[23].
  • 2009—2016 — заступник директора Дирекції соціальних і публіцистичних програм «Першого каналу»[24].
  • 2009—2010 — вів ток-шоу по боротьбі з алкоголізмом «Проект „Спільна справа“» на тому ж каналі в парі з Марією Шукшиною[25].
  • 2011—2012 — вів передвиборні теледебати кандидатів у депутати Думи і президента РФ по черзі з Аріною Шараповою[26]. Також вів ефір «Першого каналу» після виборів 4 березня 2012 року в парі з Олександром Гордоном[27].
  • У червні 2012 — покинув програму «Недільний час», зайнявся новим проектом на тому ж каналі[28].
  • 8 липня 2012 — востаннє провів програму «Недільний час»[29].
  • З 11 квітня 2013 по 29 червня 2016 року — ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Політика»[30] у парі з Олександром Гордоном (згодом одноосібно) на «Першому каналі»[31].
  • З 15 вересня 2014 по 7 липня 2016 — вів політичне шоу на тому ж телеканалі — «Час покаже», у парі з Катериною Стриженовою[32].
  • З 12 жовтня по 14 грудня 2014 року — ведучий ток-шоу «Толстой. Неділя» на «Першому каналі»[33].
  • Пішов з телебачення у вересні 2016 року в зв'язку з обранням депутатом Державної думи сьомого скликання[34][35].

Депутат Державної думи VII скликання[ред. | ред. код]

  • 6 лютого 2016 року був обраний до вищої ради партії «Єдина Росія»[36].
  • 10 лютого 2016 року набрав Керуючий Рада московської школи № 1363[37][38].
  • Тоді ж, до початку 2016 року в ЗМІ з'явилася інформація про можливу участь Толстого в попередньому голосуванні партії «Єдина Росія»[39]. Інформація була підтверджена самим відомим телеведучим в інтерв'ю одному з місцевих видань[40].
  • В ході попередніх підрахунків голосування Толстой набрав 75,8 % голосів і посів перше місце за 199 одномандатному адміністративному округу, в кілька разів обігнавши всіх своїх конкурентів[41].
  • Влітку 2016 року став співголовою ради прихильників партії «Єдина Росія», також увійшовши в передвиборчий штаб партії[42].
  • За підсумками виборів 18 вересня 2016 року здобув перемогу в Люблінському одномандатному виборчому окрузі № 199 (Москва) та став депутатом думи РФ VII скликання[43].
  • 5 жовтня того ж року, на першому пленарному засіданні, був обраний заступником голови Державної думи РФ[44].
  • 27 січня 2017 року обраний керівником делегації Росії в Парламентській асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі[45].
  • У липні 2017 року призначений керівником наглядової ради створюваної «Парламентська телебачення Державної Думи Федеральних Зборів РФ»[46][47].
  • 28 січня 2020 року Толстой став заступником Голови Парламентської асамблеї Ради Європи.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Олег Володимирович Толстой (1927—1992),
  • мати — Ольга Олексіївна Томара (нар. 1935)[48].
  • Був одружений на Дар'я Євенко (у шлюбі з 1992 по 2017 рік)[49]
  • Троє дітей
    • Донька — Олександра
  • Праправнук письменника Льва Толстого, троюрідний брат телеведучої Фьокли Толстої[48]

Доходи[ред. | ред. код]

Задекларований дохід за 2016 рік склав 44 млн руб, за 2017 рік — 5 млн руб.

Санкції[ред. | ред. код]

У 2014 році занесений Україною до санкційного списку за антиукраїнську позицію,[50] щодо війни на сході України і анексії Криму Росією.

Наприкінці лютого 2022 року, після визнання Росією самопроголошених ДНР і ЛНР, потрапив під санкції Євросоюзу, як "центральна фігура урядової пропаганди"[51] і як особа, що "підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України"[52][53]

За аналогічними підставами також занесений до санкційних списків США, Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії та Нової Зеландії.[54]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Толстой Петро Олегович. Державна Дума РФ (ru-RU) . Процитовано 5 жовтня 2016.
  2. ↑ «На Арбаті ми живемо» - 75-річний ювілей школи імені Полєнова!. Прессуха. 5 грудня 2011.
  3. ↑ Зірковий солдатів. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 16 квітня 2018.
  4. ↑ Наш будинок на Мохової (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
  5. ↑ Дивимося телевізор. Повертається мода на телевізійну аналітику?. Радіо Свобода. 28 лютого 2005.
  6. ↑ 3 канал — Керівництво «Третього каналу»
  7. ↑ ЧИМ ВАС ПОРАДУВАВ, І ЗАСМУТИВ ТЕЛЕЕКРАН НА МИНУЛОМУ ТИЖНІ?. Праця. 18 травня 2000.
  8. ↑ ПЕТРО ТОЛСТОЙ — ОДИН ВЕЛИКИЙ СКАНДАЛ. Московський комсомолець. 5 квітня 2001.
  9. ↑ Євген Кисельов перекроїв ТВ-6. Комсомольская правда. 31 серпня 2001.[недоступне посилання з липня 2019]
  10. ↑ П'єр Безухов і Мар'я Болконська — Петро і Текля Товсті сьогодні. «Війна і мир» — телеверсія. Московський комсомолець. 9 грудня 2014.
  11. ↑ Перейшов межу осілості. Радіо Свобода. 24 січня 2017.
  12. ↑ Петро Толстой: «У нас вистачить сили на російську CNN». Незалежна газета. 28 січня 2005.
  13. ↑ Культура Портал: Петро Толстой — про програму «Висновки» на каналі ТВЦ. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 9 серпня 2011.
  14. ↑ Петро Толстой: "Не можу мовчати". Московський комсомолець. 17 березня 2005.
  15. ↑ Три конверти Володимира Желонкина
  16. ↑ Петро Толстой: — Видання МК
  17. ↑ Стан ТБ Ернст, Добродєєв і Кулистиков очима сучасників. Афіша. 22 травня 2012. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 16 квітня 2018.
  18. ↑ Петро Толстой поміняє «Третій канал» «Первый». Lenta.ru. 19 серпня 2005. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 16 квітня 2018.
  19. ↑ Коммерсант-Газета — «Перший канал» придбав особа Толстого
  20. ↑ Чорти російського капіталізму. Правда. 9 вересня 2005.[недоступне посилання з липня 2019]
  21. ↑ Петро Толстой: «Останкіно мені вже набридло» — Журнал «МК-Бульвар» — МК
  22. ↑ Обличчя Першого каналу Петро Толстой не вміє кататися на ковзанах. Незалежна газета. 16 лютого 2007.
  23. ↑ Смирнов, Сергій Сергійович (червень 2009). «Третій канал» на телевізійному ринку московського регіону (PDF). Медіа альманах, видавництво НП "Партнерство фак. журналістики".
  24. ↑ ЗМІ: Інститут прихильників «Єдиної Росії» очолять громадські. Погляд. 21 березня 2016.
  25. ↑ Петро Толстой: "Пияцтво в Росії прийняло розміри національної загрози". Праця. 24 червня 2009.
  26. ↑ Передвиборні дебати на федеральних каналах будуть вести Аріна Шарапова, Петро Толстой і Володимир Соловйов. NEWSru.com. 31 жовтня 2011.
  27. ↑ Біля телевізорів зросла явка. Державні канали зібрали 4 березня високі рейтинги. Коммерсантъ. 6 березня 2012.
  28. ↑ Петро Толстой покине «Недільний„Время“». Коммерсантъ. 5 червня 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 16 квітня 2018.
  29. ↑ Петро Толстой підтвердив чутки про вихід з програми«Время». Лента.ру. 6 липня 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 16 квітня 2018.
  30. ↑ Петро Толстой стане ведучим політичного ток-шоу на Першому каналі
  31. ↑ Вчорашні істини у завтрашньому ефірі. Журналіст. 31 липня 2013. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.
  32. ↑ Людина з телевізора. Політика для домогосподарок — абсолютне ноу-хау Першого каналу. Ехо Москви. 20 вересня 2014.
  33. ↑ Упирі від Рембрандта. Ось вже рік, як країна впала в духовний палеоліт. Нова газета. 21 жовтня 2014.
  34. ↑ Після слів Петра Толстого болгарська влада злякалися референдуму про входження до складу Росії. Riafan. 21 вересня 2016. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
  35. ↑ Сповідь пропагандиста. Частина II. Як роблять політичні ток-шоу на державному ТБ. TheInsider. 20 липня 2017.[недоступне посилання з липня 2019]
  36. ↑ Тимур Кізяков і Петро Толстой увійшли до Вищої ради «Єдиної Росії» [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] «Йод», 06.02.2016
  37. ↑ Відомий телеведучий Петро Толстой увійшов в керуючий рада школи № 1363 в районі Вихіно-Жулебіно. uvao.mos.ru. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  38. ↑ Зустріч вчителів ГБОУ Школа № 1363, учнів та батьківської громадськості з популярним журналістом, телеведучим Петром Олеговичем Товстим, ГБОУ Школа № 1363, Москва. sch1363uv.mskobr.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  39. ↑ Петро Толстой може висунутися до Держдуми від «Єдиної Росії» :: NewsRbk.ru/publisher=NewsRbk.ru/accessdate=2016-05-30.
  40. ↑ Олександр ЛУЗАНОВ (10.03.2016). петро толстой-п/ Відомий телеведучий Петро Толстой на прохання ветеранів вирушить на вибори в Держдуму від ЮВАО. "Західний Кур'єр".[недоступне посилання з липня 2019]
  41. ↑ Попереднє голосування. pg.er.ua. Процитовано 30 травня 2016.[недоступне посилання з липня 2019]
  42. ↑ «Михайло Рубін». Креативом «Єдиної Росії» займеться топ-менеджер ВГТРК «РБК», 21.07.2016
  43. ↑ Постанову Центральної виборчої комісії Російської Федерації від 23 вересня 2016 р. N 56/541-7 р. Москва «Про встановлення загальних результатів виборів депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання». Російська газета — Федеральний випуск № 70831 (215). 24 вересня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016.
  44. ↑ Петров, Віталій (5 жовтня 2016). Держдума обрала віце-спікерів і голів комітетів. Російська газета. Процитовано 5 жовтня 2016. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  45. ↑ Петро Толстой очолив російську делегацію в ПА ОБСЄ. Інтерфакс. 27 січня 2017. Процитовано 27 січня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  46. ↑ Юршина, Марина. (19 липня 2017). Держдума створює «Парламентська телевидение». Известия. Процитовано 20 липня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  47. ↑ Держдума заснувала ЗМІ «Парламентська телебачення». Коммерсантъ. 20 липня 2017. Процитовано 20 липня 2017. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)[недоступне посилання з липня 2019]
  48. ↑ а б Дачу телеведучого Петра Толстого міг спалити з помсти його колишній водій
  49. ↑ Дочь Петра Толстого раскрыла подробности развода родителей | STARHIT. www.starhit.ru (рос.). Процитовано 27 лютого 2023.
  50. ↑ Влади України опублікували список нев'їзних російських журналістів. Росбалт. 28 серпня 2014.
  51. ↑ COUNCIL REGULATION (EU) 2022/259 (англійською) . Процитовано 27.02.2023.
  52. ↑ Владимир Соловьев, Маргарита Симоньян, Мария Захарова и Петр Толстой попали под европейские санкции. The Insider (рос.). Процитовано 27 лютого 2023.
  53. ↑ Inc, TV Rain (23 лютого 2022). «Радио Свобода»: под санкции ЕС попали Маргарита Симоньян, Мария Захарова и Владимир Соловьев. tvrain.tv. Процитовано 27 лютого 2023.
  54. ↑ ТОЛСТОЙ Петро Олегович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Толстой_Петро_Олегович&oldid=42199362