Уманська вулиця (Київ) — Вікіпедія

Уманська вулиця
Київ
Місцевість Чоколівка
Район Солом’янський
Назва на честь м. Умань
Колишні назви
490-та Нова
Загальні відомості
Протяжність 1500 м
Координати початку 50°26′43″ пн. ш. 30°28′50″ сх. д. / 50.445337306° пн. ш. 30.480655389° сх. д. / 50.445337306; 30.480655389Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°28′50″ сх. д. / 50.445337306° пн. ш. 30.480655389° сх. д. / 50.445337306; 30.480655389
Координати кінця 50°26′15″ пн. ш. 30°27′06″ сх. д. / 50.437718694° пн. ш. 30.451912889° сх. д. / 50.437718694; 30.451912889
поштові індекси 03087
Транспорт
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЗОШ № 164
Парки парк «Супутник»
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11735
У проєкті OpenStreetMap r416580
Мапа
Мапа
CMNS: Уманська вулиця у Вікісховищі

У́манська ву́лиця — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Чоколівка. Пролягає від Повітрофлотського проспекту до Чоколівського бульвару. Між початком вулиці та вулицею Карела Чапека наявна перерва у проляганні вулиці.

Прилучаються вулиці Карела Чапека, Генерала Воробйова, Пилипа Козицького, Джохара Дудаєва та Івана Світличного.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла в середині XX століття і разом з вулицею Ушинського входила до складу 490-ї Нової вулиці. Сучасна назва — з 1953 року[1], на честь міста Умань Черкаської області.

Особистості[ред. | ред. код]

Іван Світличний[ред. | ред. код]

Від 1960 року до ув'язнення в 1973 році на вулиці Уманській, 35, кв. 20 мешкав дисидент Іван Світличний зі своєю дружиною Леонідою Терещенко. Враження від нового місця проживання Світличний виклав у листі до сестри:

«Цього листа я тобі пишу з нової, СВОЄЇ квартири. Це – по дорозі з центру на аеродром. Місце хороше, старих будинків і близько немає, кругом одні новобудови, планування чудесне, до центру – 20 хвилин тролейбусом».

Нове житло сприймалося Світличними дещо ідеалізовано, оскільки перед цим вони мешкали в переобладнаній на кімнату келії Флорівського монастиря, разом з сім’єю Леоніди Світличної. Микола Плахотнюк порівнював її з «рукавичкою», а Василь Стус – із «голубником» через майже постійну присутність гостей. Сюди часто навідувалися Алла Горська, Василь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Дзюба, який жив неподалік, та низка інших представників творчої молоді з усієї УРСР. У спогадах сучасників квартира на Уманській постає як мультифункціональний відкритий простір. Там відбувалися колективні вечері, академічні дискусії, читання поезій, «відкриття» творчості заборонених митців «розстріляного відродження», прослуховування віршів в авторському виконанні поетів на журналістському магнітофоні «Весна».

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Парки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 грудня 1953 року № 2610 «Про найменування міських вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 674. Арк. 104–113. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]

Джерела[ред. | ред. код]