Фермерський будинок — Вікіпедія

Фермерський будинок — це будівля, яка служить основним приміщенням у сільській або сільськогосподарській місцевості. Історично деякі фермерські будинки часто поєднувалися з приміщенням для тварин, інші фермерські будинки можуть бути з'єднані з одним або декількома господарськими приміщеннями (стайнями та коморами), побудованими у вигляді внутрішнього двору, або з кожною господарською будівлею окремо одна від одної.

Термін зазвичай стосується житла в садибах, присадибників або працівників ферми. Це головний будинок на фермі. Сім'ї та працівники також можуть жити, а мета полягає в тому, щоб підвищити ефективність сільського господарства, перебуваючи на фермі. Це назва, яка переважно використовуються для будинків за межами міст. Звично, земля знаходиться поблизу фермерського будинку. Поняття включає два аспекти: один, в основному, технічний та описовий, а інший — соціально-економічний у зв'язку з діяльністю, яку здійснюють його мешканці. Після Другої світової війни господарські операції змінилися, а це означало, що до таких будівель пред'являлися інші вимоги. В Україні середні та великі ферми були націоналізовані та перетворені на великі колективні сільськогосподарські підприємства. У радянській фінансовій науці феномен дрібнішого домогосподарства взагалі не розглядався, зважаючи на економічні та ідеологічні причини. Відсутність глобальних ринкових відносин позбавляла необхідності розглядати домогосподарства як суб'єкти ринкових відносин, а рішення, що приймалися домогосподарством, практично не залежали від економічних параметрів.^[1]

	«Ми на узбережжі в окрузі Мендосіно, тут усе таке буйне, прекрасне, відкрите. Пагорби всуціль покриті травою, але поміж ними і у складках скель ростуть чудернацькі кущики, над якими попрацювали скульптори — океанські вітри. Ми проминаємо старі дерев'яні паркани, сиві від часу. Ген-ген бовваніє древній сірий фермерський будинок. Як тут можна вести господарство? Паркан у багатьох місцях поламаний. Бідося.»[2]
— Роберт Мейнард Пірсіґ, «Дзен і мистецтво догляду мотоцикла: дослідження цінностей»

За своєю конструкцією фермерські будинки часто були невеликими та побудовані з дешевих матеріалів, які можна було отримати без великих виробничих або транспортних витрат. До появи багатьох невеликих цегельних заводів у 1920-1930-х роках сільські будинки були переважно фахверковими та критими соломою. Житлові приміщення, прибудовані до сільськогосподарських виробничих будівель, називаються фермерськими. Форма будинків відповідала місцевій будівельній практиці.

Хоча сільське господарство та тваринництво є традиційними видами діяльності, пов'язаними із сільськими чи заміськими будинками, сьогодні також розвинувся туризм, який використовує переваги цих будинків.

	«Артур бачив, як на початках Дивовтечі подорожні зводили цей фермерський будинок, орали землю і збирали перші врожаї. На інших знімках люди сиділи довкола вогнищ з гітарами або співали, працюючи на полях. Можливо, подумав він, отак вони вивчали пісні, про які казав Амарос Ба.»[3]
— Дженніфер Белл, роман «Дивовтеча»

• 
  Швейцарський фермерський будинок
• 
  Середньовічна німецька ферма
• 
  Ісландський фермерський будинок
• 
  Валлійська ферма
• 
  Словенська ферма

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фермерський будинок

Див. також[ред. | ред. код]

• Плантація
• Домогосподар
• Садиба
• Ферма