Франц II

Франц II
нім. Franz II
Франц II
Франц II
Прапор
Римський Імператор
14 липня 1792 — 6 серпня 1806
Коронація: 14 липня 1792
Попередник: Леопольд II
Прапор
Імператор Австрії
11 серпня 1804 — 2 березня 1835
Попередник: він сам як Ерцгерцог Австрії
Наступник: Фердинанд I
Прапор
Король Галичини та Володимирії
1792 — 1835
Попередник: Йосиф II
Наступник: Фердинанд V
Прапор
Ерцгерцог Австрії
1 березня 1792 — 11 серпня 1804
Попередник: Леопольд II
Наступник: він сам як Імператор Австрії
 
Ім'я при народженні: нім. Franz Joseph Karl von Habsburg-Lothringen
Народження: 12 лютого 1768(1768-02-12)[1][2][…]
Флоренція, Італія[1]
Смерть: 2 березня 1835(1835-03-02)[1][4][…] (67 років)
Відень, Австрійська імперія[1][5]
Поховання: Імператорський склеп
Країна: Австрійська імперія
Релігія: католик
Рід: Габсбурги-Лотаринзькі
Батько: Леопольд II
Мати: Марія Луїза Іспанська
Шлюб: Єлизавета Вюртемберзька[1], Марія Тереза Бурбон-Неаполітанська[1], Марія Людовіка Моденська і Кароліна Авґуста Баварська
Діти: Марія-Луїза Австрійська, Фердинанд I[6], Марія Леопольдіна Австрійська, Марія Клементина Австрійська, Йозеф Франц Австрійськийd[2], Марія Кароліна Австрійська, Франц Карл Австрійський, Йоганн Непомук Австрійськийd[2], Archduchess Ludovika Elisabeth of Austriad[2], Марія Кароліна Австрійська[d][2], Кароліна Людовіка Австрійськаd[2], Амалія Тереза Австрійськаd[2] і Марія Анна Австрійська[d][2]
Автограф: Francis II signature.jpg
Нагороди:
Орден Золотого руна Великий хрест ордена Святого Йосипа кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Великий Хрест ордена Почесного легіону Орден Золотого руна Військовий орден Марії Терезії Королівський угорський орден Святого Стефана Орден Леопольда (Австрія) орден Залізної корони орден Залізної Корони орден Підв'язки орден Слона орден Святого Януарія орден Святого Фердинанда за заслуги кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла Grand Cross of the Sash of the Three Orders

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Франц II (нім. Franz II. Joseph Karl; 12 лютого 1768 — 2 березня 1835) — король Німеччини (римський король) з 1792 року, останній імператор Священної Римської імперії німецької нації з 7 липня 1792 по 6 серпня 1806 року, перший імператор Австрії з 11 серпня 1804 року до самої смерті. Як імператор Австрії (а також король Богемії, Угорщини, а також Галичини та Володимирії з 1 березня 1792 року) носив династичний номер Франц I.

Титул: Милістю Божою обраний Римський Імператор, довічний Август, спадковий імператор Австрії, король Німеччини, Єрусалиму, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини та Володимерії… .

Царював у часи наполеонівських війн, після низки поразок був змушений ліквідувати Священну Римську імперію й віддати дочку Марію-Луїзу за Наполеона I Бонапарта. У внутрішній політиці його правління було реакцією проти ліберальних реформ безпосередніх попередників.

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл V
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора Марія Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
Франц I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіпп I Орлеанський
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета-Шарлотта Пфальцська
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд I Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
Карл VI Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора Магдалина з Нойбурга
 
 
 
 
 
 
 
Марія Терезія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людвіг Рудольф Брауншвейг-Вольфенбюттельський
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Христина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Христина Луїза Еттінгенська
 
 
 
 
 
 
 
Франц II,
Король Галичини і Волині
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людовік Великий Дофін
 
 
 
 
 
 
 
Філіп V
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Вікторія Баварська
 
 
 
 
 
 
 
Карл III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Одоакр Фарнезе
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Фарнезе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Доротея Софія Пфальц
 
 
 
 
 
 
 
Марія Луїза Іспанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Август II
 
 
 
 
 
 
 
Август III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіана-Ебергардіна Бранденбург-Байрейтська
 
 
 
 
 
 
 
Марія Амалія Саксонська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йозеф I Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
Марія-Жозефа Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельміна Брауншвейг-Люнебурзька
 
 
 
 
 
 

Ранні роки[ред. | ред. код]

Старший син ерцгерцога Леопольда, майбутнього імператора Леопольда II, та Марії-Луїзи, дочки Карла III, іспанського короля.

Дитинство його пройшло у Флоренції; з 1784 року виховувався у Відні при дворі свого дядька, Йосифа II, який вважав його малоздібним і дуже впертим юнаком. Відомо, що Йосиф ІІ був дуже невисокої думки про свого племінника, говорив, що у нього сухе серце, важкий розум і занадто розвинений егоїзм. 1788 року Франц одружився з Єлизаветою-Вільгельміною, принцесою вюртемберзькою.

У війні з османами виявив особисту мужність; у поході 1789 року він був навіть головнокомандувачем, але лише номінально (реально керував фельдмаршал Лаудон).

Після смерті Йосифа II (20 лютого 1790) Франц, до прибуття до Відня його батька Леопольда (12 березня), був регентом держави; на чолі уряду все ще стояв Кауніц. 1791 року він був присутній на Пільніцському з'їзді правителів, що розробив план дій проти французької революції; тут він близько зійшовся з прусським кронпринцом, у подальшому королем Фрідріхом Вільгельмом III. Всі найважливіші події свого життя Франц мав звичку докладно заносити до щоденників, цінність яких досить мала.

Боротьба з революційною Францією і поділ Польщі[ред. | ред. код]

Франц зі скіпетром та державою нової Австрійської імперії. Портрет роботи Фрідріха фон Амерлінга. 1832. Музей історії мистецтв. Відень

1 березня 1792 року смерть Леопольда II призвала його на престол Австрії; потім його було обрано імператором й 14 липня короновано у Франкфурті-на-Майні. Також його було короновано угорською короною у Офені й богемською у Празі. Під час цих коронацій Франц виявив велику любов до простоти та прагнення до економії, що пізніше перетворилось у нього на скупість.

Ще Леопольд II, у лютому 1792 року, уклав союзну угоду з Пруссією проти Франції; у квітні Франц розпочав війну та вів її не без настирливості як монарх Австрії і Священної Римської імперії, навіть після того, як Пруссія уклала з Францією сепаратний мир у Базелі (5 квітня 1795 року). 1794 року Франц вирушив до чинної армії, яка слідом за тим здобула дві незначні перемоги при Като і Ландресі, що було приписано його присутності. Після нерішучого бою при Турне, у червні 1794 року, Франц повернувся до Відня. Перемоги генерала Бонапарта в Італії змусили й Франца до невигідного миру в Кампоформіо (17 жовтня 1797), за яким Австрія втратила Нідерланди й Ломбардію, але отримала Венецію, Істрію й Далмацію.

Під час третього поділу Польщі (1795) Австрія отримала західну Галичину.

У 1799 році Франц долучився до другої коаліції (з Росією та Англією) проти Франції, але поразки при Маренго та Гогенліндені змусили його погодитись на вкрай тяжкий для Австрії Люневільський мир.

Ворог і тесть Наполеона. Падіння Священної Римської імперії[ред. | ред. код]

Коли Наполеон став явно прагнути до проголошення Франції імперією, то ще раніше, ніж це сталось, Франц проголосив себе імператором Австрії (11 серпня 1804).

1805 року він з радістю приєднався до Третьої коаліції Росії, Швеції та Англії проти Франції. Пояснюється це особистими причинами: Наполеона Бонапарта він сприймав як продовження Французького заколоту, до якого він ставився різко негативно, оскільки заколотники убили його рідну тітку Марію Антуанетту та його кузена десятирічну дитину Людовіка, а коли Наполеон проголосив себе Імператором, то Франц ІІ сприйняв таку дію Наполеона, як самопроголошену узурпацію, оскільки єдиним законним і легітимним Імператором у той час був сам Римський Імператор Франц ІІ.

Наближення французів до Відня примусило його тікати звідти спершу до Пресбургу, потім до Брюнну, а потім до військового табору в Ольмюці, залишаючи столицю французам. 23 вересня французи зайняли Відень, а 29 вересня Франц вступив з ними у перемовини про мир, не припиняючи, однак, воєнних дій. 2 грудня 1805 року відбулась знаменита Аустерліцька битва трьох імператорів, у якій брав особисту участь й імператор Франц, який виявився мало здатним розуміти стратегічні міркування Наполеона, як і його генерали. 26 грудня 1805 року він уклав Пресбурзький мир, за яким йому довелось пожертвувати Тиролем та Венецією. 6 серпня 1806 року він зрікся корони Священної Римської імперії.

Імператор Франц. Портрет роботи Крафта (Воєнна галерея Зимового палацу в Петербурзі)

Втрати Австрії у останній війні були такими тяжкими, що у новому союзі Пруссії з Росією та війні 1806—1807 років Франц не був здатним взяти участь, попри те, що його ненависть до Франції та Наполеона, як носія революційних початків, аніскільки не зменшилась. Він віднайшов можливість задовольнити це почуття 1809 року, вчетверте оголосивши війну Франції (Війна п'ятої коаліції), але поразка при Ваграмі змусила його укласти Шенбруннський мир (14 жовтня 1809), за яким Австрія втратила Іллірію й досягла апогею своїх нещасть.

Особисто Франц пережив ще одне приниження: Наполеон вимагав руку його дочки Марії-Луїзи, і Франц мав погодитись на це споріднення з Наполеоном, якого вважав простим авантюристом. Франц розглядав цей шлюб як велику жертву батьківщині, але політичне становище країни не покращилось. Після особистих перемовин з Наполеоном у Дрездені, в травні 1812 року, Франц змушений був відправити свої війська проти Росії; але в липні 1813 року він долучився до Шостої коаліції союзників, що воювали з Наполеоном. За першим Паризьким миром він повернув більшу частину втрачених земель.

З 1815 року до смерті Франца у Австрії господарював мир, що перервався лише у 1821 році повстаннями в Італії, які було порівняно легко придушено.

Реакція[ред. | ред. код]

Франц ІІ, Йосиф Карл

Австрійська політика, якою у цей час керував Меттерніх, була політикою крайньої реакції як всередині, так і поза Австрією (в особливості в Італії). Всередині панувала сувора поліцейська система; друк та усілякі інші прояви громадської думки вкрай утискались; сильно заохочувалось шпигунство. Сам Франц найбільше цікавився справами про політичні злочини; він тримав у себе плани в'язниць, турбувався про всі деталі життя політичних в'язнів, розпоряджався переводом їх з однієї в'язниці до іншої, прагнучи того, щоб жоден політичний промах не лишився без покарання. Створений або, принаймні, посилений ним режим (так звана система Меттерніха) відрізнявся вкрай дріб'язковою жорстокістю. У зовнішній політиці Франц цілковито захищав Священний союз.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Незважаючи на жорстокість та дріб'язковість у відношенні до супротивників, Франц хотів, щоб його вважали доброю людиною, що під час накладення покарань виконував лише тяжкий обов'язок; у своєму поводженні з людьми він мав вигляд патріархальної простоти; добре володіючи багатьма мовами, він залюбки спілкувався з простим людом народною віденською говіркою.

1790 року померла перша дружина Франца — Єлизавета Вюртемберзька; за 7 місяців він одружився з Марією-Терезією Сицилійською, яка народила йому 13 дітей, серед них Фердинанд, у подальшому імператор, та Марія-Луїза Австрійська, дружина Наполеона. У 1807 році померла й вона; за 8 місяців Франц одружився втретє з Марією Людовікою Беатрисою, принцесою моденською, яка померла в квітні 1816 року. В листопаді того ж року він одружився вчетверте з Кароліною-Августою, дочкою короля Максиміліана I Баварського, розлученою дружиною кронпринца, у подальшому короля Вільгельма I Вюртембергського. Два останніх шлюби, як і перший, лишились бездітними. Незважаючи на швидкість укладання нових шлюбів, Франц вважався гарним сім'янином, ймовірно, любив усіх своїх дружин.

Вшанування Пам'яті[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

  • У місті Станіславів у період 1838-1928 років існував пам'ятник Королю Галіції і Лодомерії Франциску І.
  • Також на честь Короля Галіції і Лодомерії Франциска І була названа Площа Франциска І у місті Станіславів.

Австрія[ред. | ред. код]

Йому встановлено пам'ятники у Відні, Граці.

Чехія[ред. | ред. код]

Йому встановлено пам'ятники у Празі та Франценсбаді (Франтішкові-Лазне).

Література[ред. | ред. код]

  • Hormayr, «Kaiser F. und Metternich» (Лейпциг, 1848) (нім.)
  • Meynert, «Kaiser F. I» (B., 1871—73) (нім.)
  • Ad. Beer, «Leopold II, Franz II und Katharina II» (Лейпциг, 1874) (нім.)
  • Wertheimer, «Die drei ersten Frauen des Kaisers F.» (B., 1893) (нім.)
  • Guglia, «Kaiserin Maria-Ludovica» (B., 1894) (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Леопольд II
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Імператор Священної Римської імперії
1792-1806
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Наступник
Не було
Попередник
Не було
Imperial Coat of Arms of the Empire of Austria (1815).svg Імператор Австрії
1804-1835
Imperial Coat of Arms of the Empire of Austria (1815).svg Наступник
Фердинанд I
Попередник
Леопольд II
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
1792-1806
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Не було
Попередник
Леопольд II
Blason Boheme.svg Король Богемії
1792-1835
Blason Boheme.svg Наступник
Фердинанд V
Попередник
Леопольд II
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1792-1835
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Фердинанд V
Попередник
Леопольд II
Croatia CoA 1990.svg Король Хорватії
1792-1835
Croatia CoA 1990.svg Наступник
Фердинанд V
Попередник
Леопольд II
Coat of arms of the Kingdom of Galicia and Lodomeria.svg Король Галичини та Володимирії
1792-1835
Coat of arms of the Kingdom of Galicia and Lodomeria.svg Наступник
Фердинанд V
Попередник
Не було
Coat of arms Kingdom Lombardy-Venetia.svg Король Ломбардії та Венеції
1815-1835
Coat of arms Kingdom Lombardy-Venetia.svg Наступник
Фердинанд I
Попередник
Леопольд II
Coat of arms of the archduchy of Austria.svg Ерцгерцог Австрії
1792-1835
Coat of arms of the archduchy of Austria.svg Наступник
Фердинанд V
Попередник
Леопольд II
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Король Єрусалиму
1792-1835
титулярний
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Наступник
Фердинанд V
  1. а б в г д е Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118534955 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
  3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. Find a Grave — 1995.
  5. Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Franz I. // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 208.
  6. Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.