Фролівська вулиця — Вікіпедія

Фролівська вулиця; Київ
	Фролівська вулиця, вид від Притисько-Микільської вулиці
Місцевість	Поділ
Район	Подільський
Назва на честь	Фролівського монастиря
Колишні назви
	Чорна Грязь, Флорівська
Загальні відомості
Протяжність	275 м
Координати початку	50°27′49″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.46361° пн. ш. 30.516583° сх. д.Координати: 50°27′49″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.46361° пн. ш. 30.516583° сх. д.
Координати кінця	50°27′43″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 50.462056° пн. ш. 30.514306° сх. д.
поштові індекси	04070
Транспорт
Найближчі станції метро	«Контрактова площа»
Автобуси	119 (по Контрактовій пл.)
Трамваї	11, 12, 14, 16, 18, 19 (по вул. Спаській)
Маршрутні таксі	587 (по Контрактовій пл.)
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	Фролівська, 22, колишня прохідна фабрики «Юність», 1820-ті рр.; Фролівська, 6/8 — будівлі на території Фролівського монастиря
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11777
У проєкті OpenStreetMap	r356759
Мапа
Фролівська вулиця у Вікісховищі

Фро́лівська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Контрактової площі і Притисько-Микільської вулиці до Андріївського узвозу.

Прилучаються вулиця Боричів Тік і Фролівський провулок.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця відома з XVI століття, разом із Фролівським провулком складала вулицю Чорна Грязь (від очеретяного болота, що було поряд, на місці теперішнього Фролівського монастиря). З середини XIX століття до 20-х років XX століття існувала під паралельними назвами: Чорна Грязь і вулиця Фролівська (Флорівська). У списках вулиць Подолу за 1855 рік Чорна Грязь і Фролівський провулок вже згадуються як дві самостійні вулиці. На картосхемах кінця XIX — початку XX століття вулиця Чорна Грязь складала лише частину Фролівської вулиці (від Фролівського провулку до Андріївського узвозу). З 20-х років XX століття вживається тільки назва «Фролівська вулиця», від Києво-Флорівського Вознесенського жіночого монастиря.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

На вулиці знаходяться деякі споруди ансамблю Флорівського монастиря — церква Ікони Казанської Божої Матері, келії, корпус № 16, будинок ігумені, Трапезна церква.

Пам'яткою архітектури є будинок № 22 — колишня прохідна фабрики «Юність» (1820-ті рр.). Також пам'ятками архітектури є будинки № 1/6, 5, 6 та 7.

Підприємства, установи та заклади[ред. | ред. код]

Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (№ 6)

Персоналії[ред. | ред. код]

У будинку № 5/43 мешкали Микола Закревський, історик, автор праці «Опис Києва» (1868 рік) та Дмитро Багалій, історик, академік АН УРСР.

Зображення[ред. | ред. код]

Фролівська, 22, колишня прохідна фабрики «Юність», 1820-ті рр.
Фролівська, 9/11, руїни колишньої фабрики «Юність»
Фролівська 6/8, на території Флорівського жіночого монастиря
Протезний завод (буд. № 6)
Фролівська вулиця, вид від підніжжя Замкової гори

Джерела[ред. | ред. код]

Фролівська вулиця у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Київ»
	Файли у Вікісховищі^?

Веб-енциклопедія Києва.

Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 172.

Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 236. — ISBN 5-88500-070-0.

Фролівська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 287. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 607–608. (рос.)

Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.