Харківський військовий округ — Вікіпедія

Харківський військовий округ
Харьковский военный округ
На службі 18641888
1919, 19191922
19351941
19431946
Країни  Російська імперія
 Радянський Союз
Вид  Російська імператорська армія
 Радянська армія
Тип військовий округ
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Друга світова війна

Медіафайли на Вікісховищі

Ха́рківський військо́вий о́круг — територіально-стратегічне об'єднання збройних сил РІА, РСЧА та СРСР.

Історія[ред. | ред. код]

Харківський військовий округ був створений під час реформи міністра Д. А. Мілютіна 6 серпня 1864. Деякий час у 80-х рр. XIX ст. командувач військами округу одночасно обіймав посаду тимчасового Харківського генерал-губернатора. Наказом від 31 жовтня 1888 за № 221, з 1 листопада 1888-го округ було скасовано.

Після жовтневих подій округ поновлено 27 січня 1919 за наказом Тимчасового робочо-селянського уряду України. Територія округу включала: Харківську, Катеринославську, Полтавську й Чернігівську (до грудня 1919) губернії, а з грудня 1919 також Таврійську й Донецьку губернію. У квітні 1922 ХВО був розформований, його війська були підпорядковані командувачу збройними силами України й Криму.

В 1935 наказом наркома оборони СРСР від 17 травня Харківський військовий округ був створений знову. Територія округу включала Харківську, Донецьку область, до жовтня 1939 Дніпропетровську область і Кримську АРСР, а з жовтня 1939 також Сумську, Полтавську, Ворошиловградську, Сталінську (Донецька) і Чернігівську області.

26 листопада 1941 округ був вдруге розформований під час окупації німецькими військами Східної України.

Після звільнення східної України наказом наркома оборони СРСР від 25 вересня 1943 був знову утворений. У лютому 1946 був перетворений на Харківський територіальний військовий округ із підпорядкуванням його Київському військовому округу, а в червні 1946 втретє розформований; його територія й війська увійшли в Київський військовий округ.

У числі командувачів військами округу був командарм 2 рангу С. К. Тимошенко (майбутній Маршал Радянського Союзу) (вересень 1937 — лютий 1938)

Командування[ред. | ред. код]

Російська імператорська армія (1864–1888)[ред. | ред. код]

Командувачі військами округу (1864–1888)[ред. | ред. код]

Начальники штабу[ред. | ред. код]

  • генерал-майор Рооп Христофор Христофорович (10.08.1864-12.05.1865)
  • генерал-майор Клугино Лавр Никанорович (05.1865-06.1866)
  • генерал-майор Батезатул Олександр Михайлович (04.1866-10.1873)
  • генерал-майор Петрушевський Михайло Хомич (12.1873-12.1874)
  • полковник(з 1875 року - генерал-майор) Гончаров Степан Осипович (18.12.1874-18.12.1884)
  • генерал-майор Еллерс Олександр Федорович (12.1884-10.1888)

Червона армія, І-е формування (1919-1922)[ред. | ред. код]

Командувачі[1][ред. | ред. код]

Начальники штабу округу[ред. | ред. код]

  • Гершельман В.К. (лютий 1919 — жовтень 1920)
  • Антонович О.Л. (січень 1921 — липень 1921)
  • Стойкін В.Й. (липень 1921 — жовтень 1921)
  • Чернишов В.І. (жовтень 1921 — квітень 1922)

Військові керівники округу[ред. | ред. код]

  • Березовський О. (лютий 1919 — червень 1919)
  • Петров-Денисов І. (червень 1919 — липень 1919)
  • Голяшкін (липень 1919 — вересень 1919)
  • Сапожников М.П. (лютий 1920 — вересень 1920)

Члени Революційної Військової ради округу[ред. | ред. код]

Червона армія, ІІ-е формування (1935-1941)[ред. | ред. код]

Командувачі[ред. | ред. код]

Начальники штабу округу[ред. | ред. код]

Члени Військової ради округу[ред. | ред. код]

Начальники Політичного управління округу[ред. | ред. код]

Червона армія, ІІІ-е формування (1943-1946)[ред. | ред. код]

Командувачі[ред. | ред. код]

Начальники штабу округу[ред. | ред. код]

Члени Військової ради округу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Харьковский военный округ
  • Радянська військова енциклопедія. = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1981. — Т. 8, «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА». — С. 364. — ISBN 00101-150. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]


  1. Командувачами називалися з 26 листопада 1920, до цього — окружні військові комісари]