Юг-Бернар Маре — Вікіпедія

Юг-Бернар Маре
Народився22 червня 1763(1763-06-22)
Діжон
Помер13 травня 1839(1839-05-13) (75 років)
Париж
ПохованняПер-Лашез[1] і Grave of Bassanod
Країна Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьполітик
Знання мовфранцузька[2]
ЧленствоФранцузька академія (1816)[3] і Академія моральних і політичних наук
Титулгерцог
Посадачлен Палати перів Франціїd, пер Франції[d], голова уряду Франціїd, посол і seat 10 of the Académie françaised[3]
Термінпрем'єр-міністр
ПопередникЕт'єн-Морис Жерар
НаступникЕдуард Мортьє
БатькоЮг Маре
МатиJeanne Maléchardd[4]
Брати, сестриJean Philibert Maretd[4]
У шлюбі зМарія—Мадалена Лежас-Карпентьє (1780–1827)
ДітиNapoléon Maret, 2nd Duke of Bassanod і Hortense Eugenie Claire Maretd[5][4]
Автограф
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Лицар Королівського угорського ордена Святого Стефана
Лицар Королівського угорського ордена Святого Стефана
Лева і Сонця 1 ступеня
Лева і Сонця 1 ступеня
Герб
Герб

Юг-Бернар Маре (фр. Hugues Bernard Maret, *22 червня 1763 —†13 травня 1839) — французький політичний діяч, герцог Бассано.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у 1763 році у Діжоні (Бургундія, Франція) у родині лікаря Маре. Отримав правничі знання у себе на батьківщині. Спочатку працював адвокатом у парламенті Бургундії, а у 1788 році переїздить до Парижа. З початком Великої Французької революції активно брав участь у політичних подіях. Стає одним із засновників Клубу фельянів. Підтримав повалення у 1792 році монархії. Згодом виконує дипломатичну місію Французької республіки у Лондоні. У 1793 році призначається послом до Неаполітанського королівства. Втім на шляху до місця службу у містечку Новате-Меццола був захоплений австрійцами. Маре звільнився лише у 1795 році, коли його обміняли на Марію—Терезу, доньку колишнього короля Людовика XVI.

По поверненню до Франції знову служить у міністерстві закордонних справ. За час Єгипетського походу Наполеона Бонапарта веде перемовини з Великою Британією щодо укладання мирного договору. Підтримав заколот Бонапарта 18 брюмера 1799 року. Незабаром після цього стає державним секретарем Першого консула. також став прихильником встановлення Французької імперії. Завдяки цьому у 1803 році стає членом Французької академії. Наполеон I у 1809 році надав Югу-Бернару Маре титул графа Імперії, а незабаром того ж року герцога Бассано. У 1811 році призначається міністром закордонних справ. Під час своєї каденції активно сприяв закріпленню за Францією захоплених Наполеоном володінь. Завдяки його діяв укладено союзи з Прусією та Австрією. Супроводжував Бонапарта у поході до Росії. Після поразок імператора у 1813 році пішов у відставку. Під час Ста днів перейшов на бік Наполеона Бонапарта. За це одним з перших став пером Франції.

Після другого відновлення династії Бурбонів Маре було заслано до Грацу. У 1816 році Юг-Бернар Маре був викликаний з Французької академії. Повернувся до Франції він лише у 1820 році. Втім зберігав опозиційність до Бурбонів. у 1829 році Маре хотіли відновити у званні академіка, але той відмовився. У 1830 році став прихильником короля Луї-Філіппа I, який у 1831 році відновив його перство. У 1832 році стає членом академії моральних та політичних наук. З 10 листопада до 18 листопада 1834 року був прем'єр-міністром (після Жерара). Помер у Парижі у своєму будинку на вулиці Рю Сен-Лазар 13 травня 1839 року. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Марія—Мадалена Лежас-Карпентьє (1780—1827)

Діти:

  • Наполеон (1803—1898), герцог Бассано
  • Євген (1806—1867), граф, маркіз
  • Марія-Луїза (1810—1845)
  • Гортензія-Євгенія-Клара (1812—1882).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Yvert Benoît (dir.), Premiers ministres et présidents du Conseil. Histoire et dictionnaire raisonné des chefs du gouvernement en France (1815—2007), Paris, Perrin, 2007, 916 p.