French
DeutschОдзу Ясудзіро — Вікіпедія
| Ясудзіро Одзу | ||
|---|---|---|
| 小津 安二郎 | ||
 Ясудзіро Одзу у серпні 1951 | ||
| Дата народження | 12 грудня 1903 | |
| Місце народження | Токіо, Японія | |
| Дата смерті | 12 грудня 1963 (60 років) | |
| Місце смерті | ||
| Поховання | Engaku-jid | |
| Громадянство |  Японія | |
| Професія | кінорежисер, сценарист | |
| Alma mater | Університет Васеда | |
| Роки активності | 1927 — 1962 | |
| IMDb | ID 0654868 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| a2pcinema.com/ozu-san/ | ||
 Одзу Ясудзіро у Вікісховищі | ||
Ясудзі́ро О́дзу (яп. 小津 安二郎, Одзу Ясудзіро:); нар. 12 грудня 1903, Токіо, Японія — пом. 12 грудня 1963, Токіо, Японія) — японський кінорежисер і сценарист, один із загальновизнаних класиків японської і світової кінорежисури[1][2].
Біографія[ред. | ред. код]
Ясудзіро Одзу народився 12 грудня 1903 року в Токіо в сім'ї торговця добривами; батьки розлучилися, коли хлопчикові було 9 років. Виховувався у провінції. У шкільні роки любив дивитися голлівудські фільми, особливо з участю Чапліна, Ллойда і Інграма. Деякий час працював шкільним учителем.
Одзу прийшов у кіномистецтво у 1923 році, починав як помічник оператора при режисерові Тадамото Окубе на кіностудії «Сьотіку». Окуба став учителем Одзу, зробивши помітний вплив на його творчість, особливо на комедії. У 1926 році, відслуживши рік в армії, Одзу повернувся на «Сьотіку» вже як асистент режисера. Дебютував у німому кіно самурайською драмою «Меч покаяння» (1927). У 1929 році разом з режисерами Ясудзіро Сімадзу і Хейносуке Ґошо Одзу створив на студії «Сьотіку» новий жанр стрічок «буденного реалізму» («семінґекі»), що фіксували з гумором і співчуттям життя простих людей. У 1936-му одним з останніх японських кінорежисерів почав використовувати звук («Єдиний син»). Брав участь у японсько-китайській і Другий світовий війнах, у 1945 році шість місяців провів у британському таборі для військовополонених.
Після війни режисерський почерк Одзу зазнає зламу, він відходить від комедійних і кримінальних сюжетів і взагалі від драматизації подій у бік зображення повсякденного сімейного побуту, уникаючи прямого коментаря, витісняючи багато що в підтекст. Як пише Дж. Розенбаум, дійові особи фільмів Одзу зайняті, на перший погляд, нічим не примітними домашніми заняттями, проте режисер фіксує їх з такою значністю, начебто то були релігійні обряди.[3]
Ясудзіро Одзу вів холостяцький спосіб життя у будинку матері, іноді відвідував будинки розпусти, любив випити з друзями.[4] Волів працювати з одними і тими ж акторами, такими як Чішу Рю і Сецуко Хара.
Ясудзіро Одзу помер 12 грудня 1963 року в день свого 60-річчя і похований на цвинтарі Монастиря Досконалого Просвітлення (яп. 円覚寺) у священному місті Камакура (в префектурі Канаґава)[5]. На надгробку режисера накреслено символ Му[ru][6].
Характеристика творчості[ред. | ред. код]
Одзу черпав сюжети своїх фільмів з повсякденного життя японської сім'ї в епоху післявоєнної трансформації (вестернізації) традиційного суспільства. На відміну від А. П. Чехова і Джейн Остін, з якими його іноді порівнюють[7], картина світу і спосіб її представлення на екрані в Одзу зав'язані на специфічній культурній традиції, висхідній до буддизму і синтоїзму.[4] Стосунки між близькими людьми показані з тонким психологізмом, без критичних оцінок і сентиментальності[3].
У післявоєнні роки Одзу виробив унікальну режисерську техніку з такими відмітними рисами:
- Крайня низька точка зйомки, немов би з точки зору людини, яка сидить на рогожі, при практично повній нерухомості камери. У глядача створюється враження, що він знаходиться в одній кімнаті з персонажами.
- Переходи між сценами вирішуються не традиційними напливами і затемненнями, а за рахунок демонстрації місць дії до і після появи в них дійових осіб. Музика, якщо і звучить, то лише під час цих переходів.
- Лаконізм розповіді призводить до того, що з нього випускаються драматичні події (весільна церемонія, напад важкої хвороби), які могли би викликати у глядача сплеск емоцій.
З іншим класиком японського кіно, Кендзі Мідзоґуті, Одзу зближує безпристрасна фіксація кінокамерою незначних, на перший погляд, подій, а також зведення до мінімуму ролі монтажу.[8]
Визнання[ред. | ред. код]
У 1955 році Одзу був обраний головою Асоціації японських кінорежисерів, яку очолював аж до своєї смерті у 1963-му[5], у 1958 році нагороджений орденом «Мурасакі дзю хосе». За межами Японії до 1970-х років Одзу, як режисер, був практично невідомий. Місцеві кіностудії намагалися не показувати фільми «Бога кіно» за кордоном з побоювань, що вони не будуть зрозумілі, бо відображають «домашній» образ Японії, повсякденний життєвий устрій. На заході популярність до Одзу прийшла посмертно, після публікації у 1972 році монографії Пола Шредера.
До 1992 року міжнародна репутація Одзу виросла до такої міри, що за результатами глобального опитування кінокритиків, проведеного британським виданням Sight & Sound, стрічка Одзу «Токійська повість» 1953 року увійшла до трійки найвизначніших фільмів в історії кінематографу — разом із «Громадянином Кейном» (1941) і «Правилами гри» (1939)[9]. У 2010 році «Токійська повість» зайняла 16-ту позицію у рейтингу «100 найкращих фільмів світового кінематографу» за версією часопису Empire[10].
У 1985 році німецький режисер Вім Вендерс зняв фільм «Токіо-га» про пошуки японської столиці, якою вона постала перед ним у фільмах Ясудзіро Одзу. Йому ж він присвятив (разом з Тарковським і Франсуа Трюффо) свій фільм «Небо над Берліном».[4] Вендерс називає творчість японця «довгочасною істиною, яка тривала від першого до останнього кадру»:
Такого представлення дійсності, такого мистецтва в кіно більше немає. Це було лише раз.[2]
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Фільмографія Ясудзіро Одзу | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Назва на ромадзі | Примітки |
| Німі фільми | ||||
| 1927 | Клинок покаяння | 懺悔の刃 | Zange no yaiba | єдиний фільм Одзу в жанрі дзідайґекі; не зберігся |
| 1928 | Мрії юності | 若人の夢 | Wakodo no yume | не зберігся |
| Зникла дружина | 女房紛失 | Nyobo funshitsu | не зберігся | |
| Гарбуз | カボチャ | Kabocha | не зберігся | |
| Пара в роз'їзді | 引越し夫婦 | Hikkoshi fufu | не зберігся | |
| Красиве тіло | 肉体美 | Nikutaibi | не зберігся | |
| 1929 | Гора скарбів | 宝の山 | Takara no yama | не зберігся |
| Дні юності | 学生ロマンス 若き日 | Wakaki hi | найдавніший з фільмів Одзу, що збереглися | |
| Друзі, що б'ються | 和製喧嘩友達 | Wasei kenka tomodachi | збереглося 14 хвилин | |
| Університет-то я закінчив… | 大学は出たけれど | Daigaku wa detakereda | збереглося 10 хвилин | |
| Життя службовця | 会社員生活 | Kaishain seikatsu | не зберігся | |
| Безпосередній хлопчик | 突貫小僧 | Tokkan kozô | короткометражний | |
| 1930 | Курс подружнього життя | 結婚学入門 | Kekkongaku nyûmon | не зберігся |
| Бадьоро крокуючи | 朗かに歩め | Hogaraka ni ayume | ||
| На іспиті-то я провалився… | 落第はしたけれど | Rakudai wa shitakeredo | ||
| Цієї ночі дружина | その夜の妻 | Sono yo no tsuma | ||
| Мстива примара Ероса | エロ神の怨霊 | Eroshin no onryo | не зберігся | |
| Проґавлена удача | 足に触った幸運 | Ashi ni sawatta koun | не зберігся | |
| Молода дама | お嬢さん | Ojosan | не зберігся | |
| 1931 | Дівчина і борода | 淑女と髭 | Shukujo to hige | |
| Печалі красуні | 美人と哀愁 | Bijin aishu | не зберігся | |
| Токійський хор | 東京の合唱 | Tôkyô no kôrasu | ||
| 1932 | Весну приводять дівчата | 春は御婦人から | Haru wa gofujin kara | не зберігся |
| Народитися-то я народився… | 大人の見る繪本 生れてはみたけれど | Umarete wa mita keredo | ||
| Де ж мрії юності? | 靑春の夢いまいづこ | Seishun no yume imaizuko | ||
| До нової зустрічі | また逢ふ日まで | Mata au hi made | не зберігся | |
| 1933 | Жінка з Токіо | 東京の女 | Tôkyô no onna | |
| Підставна дівчина | 非常線の女 | Hijosen no onna | ||
| Каприз | 出来ごころ | Dekigokoro | ||
| 1934 | Маму треба любити | 母を恋はずや | Haha wo kowazuya | |
| Історія про водорості, що пливуть | 浮草物語 | Ukigusa monogatari | ||
| 1935 | Безневинна дівчина | 箱入娘 | Hakoiri musume | не зберігся |
| Танець лева | 菊五郎の鏡獅子 | Kagamijishi | документальний | |
| Токійська нічліжка | 東京の宿 | Tôkyô no yado | ||
| 1936 | Коледж — хороше місце | 大学よいとこ | Daigaku yoitoko | не зберігся |
| Звукові, чорно-білі фільми | ||||
| 1936 | Єдиний син | ひとり息子 | Hitori musuko | перший звуковий фільм Одзу |
| 1937 | Що забула пані? | 淑女は何を忘れたか | Shukujo wa nani o wasureta ka | |
| 1941 | Брати і сестри сім'ї Тода | 戸田家の兄妹 | Todake no kyodai | |
| 1942 | Був батько | 父ありき | Chichi ariki | |
| 1947 | Розповідь домовласника | 長屋紳士録 | Nagaya shinshiroku | |
| 1948 | Курка на вітрі | 風の中の牝鶏 | Kaze no naka no mendori | |
| 1949 | Пізня весна | 晩春 | Banshun | перший фільм Одзу з Сецуко Харою |
| 1950 | Сестри Мунеката | 宗方姉妹 | Munekata kyoudai | |
| 1951 | Раннє літо | 麥秋 | Bakushû | |
| 1952 | Смак рису із зеленим чаєм | お茶漬けの味 | Ochazuke no aji | на основі відхиленого сценарію 1939 року |
| 1953 | Токійська повість | 東京物語 | Tôkyô monogatari | |
| 1956 | Рання весна | 早春 | Sôshun | |
| 1957 | Токійські сутінки | 東京暮色 | Tôkyô boshoku | |
| Кольорові фільми | ||||
| 1958 | Квіти свята Хіґан | 彼岸花 | Higanbana | перший кольоровий фільм Одзу |
| 1959 | Доброго ранку | お早よう | Ohayô | ремейк фільму «Народитися-то я народився…» |
| Водорості, що пливуть | 浮草 | Ukigusa | ремейк фільму «Історія про водорості, що пливуть» | |
| 1960 | Пізня осінь | 秋日和 | Akibiyori | |
| 1961 | Осінь в сім'ї Кохаяґава | 小早川家の秋 | Kohayagawa-ke no aki | |
| 1962 | Смак осінньої сайри | 秋刀魚の味 | Sanma no aji | останній фільм Одзу |
Нагороди[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Ясудзіро Одзу[11] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Премія Kinema Junpo | |||
| 1933 | Найкращий фільм | Народитися-то я народився… | Перемога |
| 1934 | Каприз | Перемога | |
| 1935 | Історія про водорості, що пливуть | Перемога | |
| 1945 | Брати і сестри сім'ї Тода | Перемога | |
| 1950 | Пізня весна | Перемога | |
| 1952 | Раннє літо | Перемога | |
| Премія Майніті | |||
| 1950 | Найкращий фільм | Пізня весна | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Найкращий сценарій (спільно з Коґе Нода) | Перемога | ||
| 1952 | Найкращий фільм | Раннє літо | Перемога |
| 1964 | Спеціальна премія за досягнення в кар'єрі | Перемога | |
| Премія Блакитна стрічка | |||
| 1952 | Найкращий режисер | Раннє літо | Перемога |
| Премія Британського інституту кіно | |||
| 1958 | Сазерленд Трофі | Токійська повість | Перемога |
| Азійсько-Тихоокеанський кінофестиваль | |||
| 1961 | Найкращий фільм | Пізня осінь | Перемога |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1962 | Золотий ведмідь | Осінь в сім'ї Кохаяґава | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BFI | Sight & Sound | Top Ten Poll 2002 — The Critics' Top Ten Directors
- ↑ а б Ъ-Газета — Ведомости<
- ↑ а б JonathanRosenbaum.com «Blog Archive» On Ozu. Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 20 листопада 2016.
- ↑ а б в Ъ-Weekend — Дети любых возрастов[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б Nihon eiga kantoku kyōkai nenpyō (Japanese) . Nihon eiga kantoku kyōkai. Архів оригіналу за 26.07.2010. Процитовано 20.11.2016.
- ↑ Easterwood, Kurt (2004). Yasujiro Ozu's gravesite in Kita-Kamakura: How to get there (Part Two). Процитовано 20.11.2016.
- ↑ Ессе Д. Бордуелла на диску Criterion Collection
- ↑ Tokyo Story :: rogerebert.com :: Reviews. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 20 листопада 2016.
- ↑ BFI | Sight & Sound | Top ten | Archive. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 20 листопада 2016.
- ↑ The 100 Best Films Of World Cinema: 9. The Wages of Fear. Empire. 2014. Процитовано 18.11.2016.
- ↑ Нагороди та номінації Ясудзіро Одзу на сайті IMDb(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Ричи Д. Одзу / Пер. с англ. М. Л. Теракопян. — М.: Новое литературное обозрение, 2014. — 264 с.: ил. (Кінотексти) ISBN 978-5-4448-0159-8
- Bordwell D. Ozu and the Poetics Of Cinema. London: BFI; Princeton: Princeton UP, 1988
- Joo W. The Cinema of Ozu Yasujiro: Histories of the Everyday : [англ.]. — Edinburgh University Press, 2017. — 224 p. — (Edinburgh Studies in East Asian Film). — ISBN 978-0-7486-9632-1.
- Richie D. Ozu. Berkeley: University Of California Press, 1974
- Schrader P. Transcendental Style In Film: Ozu, Bresson, Dreyer. Berkeley: University of California Press, 1972
- Yasujiro Ozu: a critical anthology / John Gillett, David Wilson, eds. London: British Film Institute, 1976
- Сато Тадао. Хронология // Кино Японии. — М. : Радуга, 1988. — ISBN 5–05–002303–3, 0-87011-507-3.(рос.)
- ОДЗУ, Ясудзиро // Режиссерская энциклопедия. Кино Азии, Африки, Австралии, Латинской Америки / Т. Н. Ветрова. — М. : Материк, 2001. — С. 81-83. — ISBN 5-85646-053-7.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Одзу Ясудзіро |
- Одзу Ясудзіро на сайті IMDb (англ.)
- Одзу Ясудзіро на сайті Japanese Movie Database (яп.)
- Одзу Ясудзіро на сайті Find a Grave (англ.)
- Ясудзіро Одзу на сайті Senses of Cinema (англ.)
- Ясудзіро Одзу на сайті filmref.com (англ.)
- OZU Yasujiro Story
| |||||
