STS-90 — Вікіпедія

STS-90
Космічний корабель	Колумбія
Тип космічного корабля	Космічний човник
Екіпаж	7
Місце запуску	Космічний центр імені Кеннеді СК-39Бі (англ. 39B)
Дата запуску	17 квітня 1998 18:19 UTC
Місце посадки	Космічний центр імені Кеннеді Об'єкт посадки, доріжка 33
Дата посадки	3 травня 1998 16:09 UTC
Тривалість польоту	15 діб 21 година 50 хвилин 58 секунд
Апогей	274 км км
Перигей	247 км км
Орбітальний період	89,7 хв
Нахил орбіти	39 градусів
Пройдено відстань	10 млн км км
Пов'язані місії
; STS-89	; STS-91

STS-90 — 25-й космічний політ Колумбії, почався 17 квітня 1998 року. Космонавти провели в космосі близько 15 діб і успішно приземлилися на космодромі Кеннеді 3 травня 1998 року.

Екіпаж[ред. | ред. код]

(НАСА) Річард Алан Сірфосс (англ. Richard A. Searfoss) (3)^[1] — командир;
(НАСА) Скотт Дуглас Альтман (англ. Scott D. Altman) (1) — пілот;
(НАСА) Річард Майкл Ліннехан (англ. Richard M. Linnehan) (2) — фахівець польоту;
(НАСА) Кетрін Патриція Хайр (англ. Kathryn P. Hire) (1) — фахівець польоту;
(КАА) Давид Рис Вільямс (англ. Dafydd Williams) (1) — фахівець польоту;
(НАСА) Джей Кларк Бакі (англ. Jay C. Buckey) (1) — фахівець з корисного навантаження;
(НАСА) Джеймс Ентоні Павелчік (англ. James А. Pawelczyk) (1) — фахівець з корисного навантаження;

Дублерний екіпаж[ред. | ред. код]

(НАСА) Александер Вільям Данлап
(JAXA) Тіакі Мукай (向井千秋)

Параметри польоту[ред. | ред. код]

Маса апарата при посадці — 105 462 кг;
Вантажопідйомність — 10 788 кг;
Перигей — 247 км;
Апогей — 274 км;
Нахил орбіти — 39,0°;
Орбітальний період — 89,7 хв;

Опис польоту[ред. | ред. код]

Виконувалися наукові експерименти в багаторазовій космічній лабораторії «Спейслеб».

Моменти місії[ред. | ред. код]

Нейролаб — модуль Спейслеб для вивчення впливу мікрогравітації на нервову систему. Цілями Нейролаб є вивчення і покращення розуміння механізмів, відповідальних за неврологічні та поведінкові зміни в космосі. Зокрема, експерименти вивчали адаптацію вестибулярного апарату і синдром космічної адаптації, адаптацію центральної нервової системи та шляхи, які контролюють здатність відчувати положення при відсутності сили тяжіння, а також вплив мікрогравітації на розвиток нервової системи.

Місія була спільним заходом шести космічних агентств і семи дослідницьких агентств США. Команда дослідників з дев'яти країн мала виконати 31 дослідження в умовах космічної мікрогравітації. У цій місії брали участь шість інститутів Національного інституту охорони здоров'я США, Національний науковий фонд і Управління військово-морських досліджень, а також космічні агентства Канади, Франції, Німеччини та Японії, і Європейське космічне агентство.

26 цільових експериментів у Нейролабі вивчали нервову систему — одну з найскладніших і найменш вивчених частин людського тіла. Основними завданнями були фундаментальні дослідження у сфері нейронауки, збільшення розуміння розвитку і функціонування нервової системи в космосі. Піддослідними були щури, миші, цвіркуни, равлики, два види риб і члени екіпажу. Більшість експериментів виконувалась у герметичному модулі Спейслеб, розташованому у вантажному відсіку Колумбії. Це був 16-й і останній політ розробленого ЄКА модуля Спейслеб, хоча піддони Спейслеб і далі будуть використовуватися на Міжнародній космічній станції.

Дослідження відбулись за планом, крім дослідження новонароджених ссавців, який довелось припинити через несподівано високу смертність новонароджених щурів на борту.

Іншими корисними навантаженнями були: експеримент з впливу вібрації на шатл (англ. Shuttle Vibration Forces experiment), біореактор демонстраційна система-04 (англ. Bioreactor Demonstration System-04), а також три каністри спеціальної короткострокової експозиції (англ. Get-Away Special, GAS).

STS-90 була першою місією у якій випробувалась Система орбітального маневрування для зміни орбіти.

Троє космонавтів (Вільямс, Павелчік і Баклі) з'явились у канадському телесеріалі «Популярна механіка для дітей». Після тижня польоту, спільно з інженерами на землі, екіпаж використав алюмінієву стрічку, щоб зробити обхідний трубопровід навколо ненадійного клапана у системі регенаративного видалення діоксиду вуглецю (англ. Regenerative Carbon Dioxide Removal System), який міг перервати місію.

Управління польотом вирішило не продовжувати політ на один день, оскільки наукова спільнота повідомила, що в розширенні польоту не було необхідності і після запланованої посадки в неділю 3 травня очікувалось погіршення погодних умов.

Фахівець польоту Кетрін Патриція Хайр стала першим співробітником Космічного центру Кеннеді, яка стала кандидатом у космонавти.

STS-90 був першим відомим польотом шатла з кажаном у твердопаливному прискорювачі^[2]. При польоті STS-119 також постраждав кажан.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ (3)-цифра в дужках вказує кількість польотів, зокрема описуваний, виконаних членом екіпажу
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2009. Процитовано 23 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Опис місії на сайті НАСА [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.]
STS-90 Відеоархів [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Сторінка НАСА [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)

[1] (3)-цифра в дужках вказує кількість польотів, зокрема описуваний, виконаних членом екіпажу

[2] Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2009. Процитовано 23 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]