Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини — Вікіпедія

Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (іПСК) — тип стовбурових клітин, отриманих штучно в лабораторних умовах зі зрілих диференційованих клітин організму ссавців, зокрема людини.[1]

Схематичне зображення методик перетворення соматичних клітин в іПСК, та подальше їх диференціювання у широкий спектр диференційованих клітин[2]

ІПСК отримують завдяки епігенетичному перепрограмуванню — штучному введенню у клітину білків транскрипційних факторів (часто методом вірусної трансдукції[1][3][4]), внаслідок чого активується програма перетворення клітини на недиференційовану стовбурову.[1][2][3][4] Також існують методики перепрограмування клітин в іПСК завдяки трансфекції мРНК[5][6][7][8], хімічному перепрограмуванню малими молекулам[9][10][11], епісомальним векторам[12][13][14] та деякі інші[15][16].

Для утворення іПСК клітин спочатку використовувались фібробласти шкіри[17], але пізніше було виявлено, що кератиноцити, клітини сечі та мононуклеарні клітини крові мають клінічні та етичні переваги, як попередники іПСК.[18] Отримані ІПСК диференціюються за допомогою інших транскрипційних факторів у різні типи клітин[19], зокрема нейрони[20][21] та кардіоміоцити[22][23].

ІПСК використовують як універсальне й етично прийнятне джерело плюрипотентних стовбурових клітин для регенеративної медицини, та для дослідження клітин конкретної людини, які не можна отримати за допомогою біопсії, зокрема клітин мозку. Спеціальні методи культивування дозволяють досліджувати також складні багатоклітинні структури — органоїди, утворені з ІПСК клітин. ІПСК та органоїди служать універсальним інструментом із застосуванням, що охоплює лікування стовбуровими клітинами, моделювання захворювань[24], персоналізований скринінг ліків, тканинну інженерію, персоналізовану медицину, та біологічні й біомедичні дослідження в біології розвитку. Вони дозволяють моделювати тканини й органи, відтворювати захворювання in vitro, і допомагають у розробці персоналізованих ліків та лікування на основі індивідуальних профілів геному.

Історія[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Хронологія основних наукових досягнень в історії дослідження стовбурових клітин, включно з іПСК.[25]

Історично багато ключових віх спонукали до прогресу в галузі дослідження стовбурових клітин, включно з іПСК. Понад півстоліття тому, у 1961 році, перші стовбурові клітини були описані біофізиком Джеймсом Тіллем та клітинним біологом Ернестом Маккалохом в Торонтському університеті в Канаді.[26] Вони виявили, що стовбурові клітини, отримані з клітин кісткового мозку миші, мали здатність диференціюватися в різні типи клітин, і тому були названі плюрипотентними стовбуровими клітинами.[25]

У 1981 році Мартін Еванс і Метью Кауфман[en] зробили важливе відкриття, яке поштовхнуло вперед дослідження стовбурових клітин. Вони виділили та культивували мишачі ембріональні стовбурові клітини (ЕСК), що стало важливою віхою в цій галузі.[27]

У 1996 році, вівця Доллі була клонована Кітом Кемпбеллом[en], Яном Вілмутом[en] та колегами з Рослінського інституту Единбурзького університету в Шотландії, продемонструвавши дійсність методу пересадки ядер соматичних клітин.[28] Це відкриття свідчило про те, що дорослі клітини можливо перепрограмувати назад до ембріонального стану, що відкрило двері для можливості генерації специфічних для пацієнта плюрипотентних стовбурових клітин. Потім, у 1998 році, перші ембріональні стовбурові клітини людини були виділені Джеймсом Томсоном[en] у США.[29]

Відкриття іПСК[ред. | ред. код]

Лекція Нобелевського лауреата з фізіології та медицини Сін'я Яманака «Нова ера медицини з клітинами iPS — послання майбутнім вченим» (2012)
Лекція Нобелевського лауреата з фізіології та медицини Сін'я Яманака «Нова ера медицини з клітинами іПСК — послання майбутнім вченим» (2012).[30]
Стовбурова клітина як попередник диференційованих клітин

У 2006 році японським біологом Сін'я Яманака разом з командою були отримані перші індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (іПСК), шляхом перепрограмування дорослих клітин в іПСК, завдяки лише чотирьом факторами транскрипції (з досліджуваних 24-х), а саме: OCT4, c-MYC, SOX2, KLF4.[1][31]

За відкриття цієї методики отримання індукованих плюрипотентних стовбурових клітин Сін'я Яманака отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини у 2012 році.[32]

Отримання іПСК[ред. | ред. код]

Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини утворюються за допомогою процесу, який називається клітинним перепрограмуванням, який включає перетворення диференційованих дорослих клітин назад у плюрипотентний стан. Цю революційну техніку вперше запровадив Сін'я Яманака та його команда в 2006 році, відкривши нові шляхи регенеративної медицини та досліджень.[32]

Процес перепрограмування[ред. | ред. код]

Перепрограмування соматичних клітин в іПСК зазвичай включає введення специфічних факторів транскрипції, які відіграють вирішальну роль у підтримці плюрипотентності. Яманака визначив набір із чотирьох транскрипційних факторів — Oct4, Sox2, Klf4 і c-Myc (всі чотири — OSKM), — які при введенні в дорослі клітини можуть скинути їхні епігенетичні позначки та клітинну ідентичність.

Техніка та методи[ред. | ред. код]

Були розроблені різні методи доставки факторів перепрограмування в соматичні клітини. Спочатку вірусні вектори, такі як ретровіруси та лентивіруси, широко використовувалися через їх ефективність доставки генів у геном клітини. (див. також Генотерапія) Однак занепокоєння щодо геномної інтеграції та потенційного мутагенезу призвело до дослідження різних неінтегруючих методів, таких як епісомальні вектори[12][13][14], трансфекція мРНК[5][6][7][8], трансдукція білка[15], малі молекули[9][10] та мікроРНК[33][6][16].

Проблеми та виклики[ред. | ред. код]

Ефективність і безпека залишаються серйозними проблемами в процесі перепрограмування. Підвищення ефективності генерування іПСК при одночасному зниженні ризику генетичних аномалій і пухлиногенного потенціалу є постійним напрямком досліджень. Удосконалення методів перепрограмування та визначення альтернативних факторів або комбінацій спрямовані на підвищення надійності та безпеки генерації іПСК.

Фактори, що впливають на перепрограмування[ред. | ред. код]

На успіх клітинного перепрограмування впливає кілька факторів, у тому числі тип клітини[18], який використовується як вихідний матеріал, вік донора[34], вибір факторів перепрограмування, спосіб доставки та умови культивування[35]. Дослідники продовжують досліджувати ці змінні, щоб оптимізувати процес перепрограмування та досягти більш послідовної та надійної генерації іПСК.

Перспективні технології[ред. | ред. код]

Поточні дослідження зосереджені на вдосконаленні методів перепрограмування, підвищенні безпеки та ефективності генерації іПСК, вивченні нових факторів і методів і розширенні діапазону застосувань як у дослідницьких, так і в клінічних умовах. Постійний розвиток технології іПСК є перспективним для вирішення різноманітних медичних проблем і революції в галузі регенеративної медицини.

Дослідження 2023 року, опубліковане в Nature, розкриває значні відмінності в епігеномах індукованих плюрипотентних стовбурових клітин людини і ембріональних стовбурових клітин людини, деталізуючи появу та збереження цих відмінностей під час клітинного перепрограмування. Представляючи нову стратегію — транзиторне-наївне-лікування (transient-naive-treatment, TNT), дослідження демонструє коригувальний підхід, який пом’якшує аберації в епігенетичній пам'яті в клітинах іПСК людини, більш тісно вирівнюючи їх з ембріональними стовбуровими клітинами, потенційно встановлюючи новий еталон для біомедичних застосувань і пропонуючи новий шлях до дослідження епігенетичної пам'яті.[36]

Застосування в біомедицині[ред. | ред. код]

Розуміння біології розвитку[ред. | ред. код]

Вивчення іПСК та органоїдів дає змогу зрозуміти фундаментальні аспекти біології розвитку. Спостерігаючи за тим, як іПСК диференціюються та розвиваються в різні лінії клітин, дослідники отримують глибше розуміння процесів, що керують ембріональним розвитком. Ці знання допомагають з’ясувати нормальний розвиток і відхилення, які спостерігаються при певних захворюваннях.[37][38]

Моделювання захворювань[ред. | ред. код]

Культура нейронів переднього мозку після 40 днів диференціації від індукованих людських плюрипотентних стовбурових клітин (iPSCs). iPSCs від пацієнтки з сімейною формою хвороби Альцгеймера, мутація у гені PSEN1. TUJ-1-позитивні клітини експресують маркер (β3-tubulin) зрілих нейронів (червоний колір). GABA-позитивні клітини (зелений колір) експресують маркер GABA- ергічних нейронів - рецептор гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) A, альфа 1. Ядра клітин пофарбовані DAPI (синій колір).

Специфічні для пацієнтів іПСК, отримані від осіб із генетичними розладами або складними захворюваннями, дозволяють дослідникам повторити характеристики захворювання в лабораторних умовах. Диференціюючи іПСК на відповідні типи клітин, уражених хворобою, або формуючи мініатюрні версії органів (див. Органоїд), вчені можуть вивчати механізми захворювання, перевіряти потенційні ліки та розробляти персоналізовані методи лікування.[39][40]

Застосування в медицині[ред. | ред. код]

Клінічні випробовування з використанням іПСК та ЕСК, станом на 2020 рік.[41]

Поява індукованих плюрипотентних стовбурових клітин викликала значний інтерес та ентузіазм серед наукових і медичних спільнот завдяки їх широкому потенційному застосуванню як у дослідницьких, так і в клінічних умовах. іПСК, володіючи здатністю диференціюватися в різні типи клітин, відкрили двері для багатьох новаторських застосувань.[41][42][43]

За останні кілька років кількість клінічних випробувань терапії на основі плюрипотентних стовбурових клітин людини стрімко зростає з 12 у 2015 році до 90 у 2021 році. Хоча існує більше випробувань на основі ембріональних стовбурових клітин (ЕСК) людини, кількість учасників, залучених до випробувань на основі індукованих плюрипотентних стовбурових клітин людини (іПСК), майже вдвічі вища (1942 проти 979), станом на кінець 2021 року. Очікується, що станом на 2022-2023 рік кількість випробовувань іПСК перевищить ЕСК. Тринадцять країн, як повідомляється, проводять клінічні випробування на основі плюрипотентних стовбурових клітин, і 78% цих випробувань (70 із 90) проводяться в трьох із цих країн: США (35), Китай (17) і Японія (18). Випробування зосереджені в основному на чотирьох областях: дегенеративні захворювання очей (30), злоякісні пухлини (16), нейродегенеративні розлади (11) і серцево-судинні захворювання (10). Найбільша кількість учасників (1637) була залучена до лікування злоякісних пухлин на основі іПСК та ЕСК, за якими йшли дегенеративні захворювання очей (407) і діабет 1 типу.[44]

Станом на 2022 рік було проведено 81 клінічне випробування, з яких 19 досліджень були ідентифіковані як «терапевтичні». З 19 терапевтичних клінічних випробувань здебільшого використовувалися алогенні іПСК (донорські) — 15 досліджень (79%), тоді як аутологічні іПСК (з власних клітин пацієнта) використовувалися в інших чотирьох дослідженнях. Згідно з авторами, 7 досліджень із 19 терапевтичних досліджень були у фазі I, 5 були класифіковані як клінічні дослідження фази I/II, і одне дослідження було у фазі III, а ще у двох фаза не була вказана. Ще для чотирьох досліджень автори не надали інформацію щодо фази випробовування.[42]

Регенеративна медицина[ред. | ред. код]

У регенеративній медицині іПСК мають величезні перспективи для відновлення та регенерації тканин. Ці клітини мають потенціал до диференціювання в різні типи клітин, включаючи нейрони[21], кардіоміоцити[22][23], бета-клітини підшлункової залози[45][46][47][48] тощо. Специфічні іПСК для пацієнтів можуть бути використані для терапевтичної заміни клітин, спрямованої на відновлення пошкоджених або дегенерованих тканин у таких станах, як хвороби серця[49][50][51], травми спинного мозку[52][53][54][55], діабет[56][57], нейродегенеративні розлади, такі як хвороби Паркінсона[58] та Альцгеймера[59][60] та інші.

Офтальмологія[ред. | ред. код]

Перше клінічне дослідження, що вивчає застосування індукованих плюрипотентних стовбурових клітин для терапії, розпочалося в Японії 2014 року. Їх планували використати для лікування вікової дистрофії сітківки. Дослідження було запущено за пришвидшеним методом, хоча таке рішення критикували спеціалісти[61]. Подібні дослідження пізніше розпочалися й у США. Утім станом на 2022 рік усі ці клінічні дослідження використання іПСК для лікування вікової дистрофії сітківки перебували на 1-му чи 2-му етапах[62].

Успішна трансплантація аутологічних клітин пігментного епітелію сітківки, отриманих з іПСК, у сітківку одного пацієнта показала позитивні результати, зупинивши погіршення зору. Дослідники спостерігали тривале виживання трансплантата клітин (1 рік), що свідчить про функціональну інтеграцію введених клітин пігментного епітелію сітківки. Серйозних ускладнень, пов’язаних із лікуванням сітківки, не було, а після трансплантації погіршення зору припинилося. Крім того, не було небажаної (тобто злоякісної або фіброзної) проліферації прищеплених клітин. Але геномні аберації в клітинах, отриманих з іПСК іншого пацієнта, викликали занепокоєння щодо безпеки та ефективності.[63]

Також повідомлялось про випадки «несхваленого лікування стовбуровими клітинами» пацієнтів із віковою дегенерацією жовтої плями у сторонніх клініках, що призводили до сліпоти, що підкреслює необхідність суворих доклінічних доказів і належних протоколів диференціації перед тим, як застосовувати терапію на основі стовбурових клітин[64].

Станом на 2023 рік, в США триває відносно велике клінічне випробовування використання аутологічних іПСК для лікування вікової макулярної дегенерації, а в Японії невеликі випробовування використання алогенних іПСК для лікування пігментного ретиніту та аутологічних іПСК для лікування ексудативної вікової дегенерації жовтої плями.[42]

Нейрореабілітація[ред. | ред. код]

У жовтні 2018 року почалися клінічні випробування, у яких використовувалися валідовані клітини, отримані з іПСК, для імплантації в мозок пацієнтів із хворобою Паркінсона, після того як їх ефективність булапідтверджена на моделі щурів.[65]

У 2021 році в Японії стартувало перше клінічного випробування лікування пацієнтів із травмами спинного мозку нейронними стовбуровими клітинами/клітинами-попередниками (NS/PC), отриманими з іПСК.[42]

Кардіологія[ред. | ред. код]

Застосування індукованих плюрипотентних стовбурових клітин на початку 2020-х років лишається небезпечним для пацієнта. Зокрема використання іПСК для лікування захворювань серця несе ризик формування тератом, а незрілість отриманих з цих клітин кардіоміоцитів може призводити до утворення злоякісних пухлин[66].

Станом на 2023 рік тривають клінічні випробовування використання алогенних іПСК в терапії серцевої недостатності та ішемічної кардіоміопатії.[42]

Розробка ліків і скринінг на токсичність[ред. | ред. код]

іПСК пропонують потужну платформу для пошуку ліків і перевірки їх на токсичність. Вони дозволяють проводити високопродуктивний скринінг потенційних терапевтичних сполук і оцінювати їх ефективність і безпеку. Дослідники можуть використовувати отримані з іПСК клітини для тестування препаратів-кандидатів у більш фізіологічно релевантному середовищі, потенційно прискорюючи процес розробки ліків і зменшуючи залежність від тваринних моделей.[67][68][69]

Персоналізована медицина та клітинна терапія[ред. | ред. код]

Можливість генерувати іПСК від окремих пацієнтів дозволяє створювати персоналізовану клітинну терапію (див. також Персоналізована медицина, Лікування стовбуровими клітинами). Ці методи лікування можуть передбачати трансплантацію специфічних для пацієнта клітин, отриманих з іПСК, тому ж індивідууму, мінімізуючи ризик відторгнення та потенційно пропонуючи індивідуальне лікування для ряду захворювань і патологій.[70][71][72][73]

Поточні дослідження і перспективні напрямки[ред. | ред. код]

Поточні дослідження спрямовані на подолання поточних обмежень і розширення застосування іПСК. Це включає вдосконалення методів перепрограмування, підвищення масштабованості та відтворюваності клітин, отриманих з іПСК, вирішення проблем безпеки та перенесення терапії на основі іПСК з лабораторії в клінічні умови.

Досягнення в техніці перепрограмування[ред. | ред. код]

Постійні дослідження спрямовані на вдосконалення методів перепрограмування, підвищення ефективності та зменшення ризиків, пов’язаних із створенням іПСК. Очікується, що дослідження нових факторів, таких як мікроРНК[6], і вдосконалення методів доставки факторів транскрипції покращать профілі безпеки та підвищать надійність виробництва іПСК.

Масштабування та стандартизація[ред. | ред. код]

Тривають зусилля щодо стандартизації протоколів генерації іПСК та оптимізації умов культивування. Ця стандартизація має вирішальне значення для забезпечення послідовності та масштабованості, дозволяючи широкомасштабне виробництво іПСК для широкого терапевтичного використання. У 2023 році було представлено прецизійну роботизовану платформу культур клітин Cell X для ефективного виробництва специфічних для пацієнта іПСК і органоїдів сітківки, демонструючи потенціал для клінічного конвеєрного виробництва іПСК для аутологічної заміни клітин сітківки[74]; пізніше в серпні було представлено ще одну технологію автоматизованого друку органоїдів для тестування та скринінгу ліків[75].

Дозрівання клітин і органоїдів, отриманих з іПСК[ред. | ред. код]

Пришвидшення та вдосконалення контролю дозрівання отриманих з іПСК клітин і органоїдів є ключовим напрямком. Дослідження спрямовані на розробку методів, які сприяють дозріванню цих клітин для більш точного імітування типів дорослих клітин, тим самим покращуючи їх функціональність і придатність для трансплантації та моделювання захворювань.[76][77][78][79][80]

Тканинна інженерія та органоїди[ред. | ред. код]

Досягнення тканинної інженерії спрямовані на створення складних тривимірних структур, які називаються органоїдами, які імітують архітектуру та функції органів. Ці мініатюрні органоподібні структури, отримані з іПСК, є перспективними для вивчення розвитку органів, моделювання захворювань і слугують ефективними моделями для трансплантації[81].

Друк та біофабрикація органів та тканин[ред. | ред. код]

Інновації в технології біодруку дозволяють виготовляти тривимірні тканини та органи, використовуючи клітини, отримані з іПСК, як будівельні блоки. Біодрук має потенціал для створення персоналізованих органів, придатних для трансплантації, зменшення дефіциту донорських органів і розвитку сфери регенеративної медицини.[82][83][84][85][86][87] Крім того, ця методика використовується в харчовій промисловості, для виробництва культивованого м'яса.[88][89][90][91]

Див. також[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Nagy, Andras; Turksen, Kursad, ред. (2022). Induced pluripotent stem (iPS) cells: methods and protocols. Methods in molecular biology. (2nd edition). New York, NY: Humana Press, Springer Nature. ISBN 978-1-0716-2118-9.
  • Alexander Birbrair, ред. (2022). Novel Concepts in іПСК Disease Modeling (англ.). Academic Press, Elsevier. ISBN 978-0-12-823882-0.
  • Andrews, Peter W. (2018). У Martin, Ulrich; Zweigerdt, Robert; Gruh, Ina. Engineering and application of pluripotent stem cells. Advances in biochemical engineering, biotechnology. Cham: Springer. ISBN 978-3-319-73591-7.

Журнали[ред. | ред. код]

Наукові журнали, що висвітлюють дослідження іПСК:

Статті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Takahashi, Kazutoshi; Яманака Сін'я (25 серпня 2006). Induction of Pluripotent Stem Cells from Mouse Embryonic and Adult Fibroblast Cultures by Defined Factors. Cell (англ.). Т. 126, № 4. с. 663—676. doi:10.1016/j.cell.2006.07.024. ISSN 0092-8674. PMID 16904174. Процитовано 12 лютого 2023.
  2. ↑ а б Bekhite, Mohamed M.; Schulze, P. Christian (2021-12). Human Induced Pluripotent Stem Cell as a Disease Modeling and Drug Development Platform—A Cardiac Perspective. Cells (англ.). Т. 10, № 12. с. 3483. doi:10.3390/cells10123483. ISSN 2073-4409. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ а б Al Abbar, Akram; Ngai, Siew Ching; Nograles, Nadine; Alhaji, Suleiman Yusuf; Abdullah, Syahril (1 квітня 2020). Induced Pluripotent Stem Cells: Reprogramming Platforms and Applications in Cell Replacement Therapy. BioResearch Open Access (англ.). Т. 9, № 1. с. 121—136. doi:10.1089/biores.2019.0046. ISSN 2164-7860. PMC 7194323. PMID 32368414. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  4. ↑ а б Buckberry, Sam; Liu, Xiaodong; Poppe, Daniel; Tan, Jia Ping; Sun, Guizhi; Chen, Joseph; Nguyen, Trung Viet; de Mendoza, Alex; Pflueger, Jahnvi (2023-08). Transient naive reprogramming corrects hiPS cells functionally and epigenetically. Nature (англ.). Т. 620, № 7975. с. 863—872. doi:10.1038/s41586-023-06424-7. ISSN 1476-4687. Процитовано 16 грудня 2023.
  5. ↑ а б Yoshioka, Naohisa; Gros, Edwige; Li, Hai-Ri; Kumar, Shantanu; Deacon, Dekker C.; Maron, Cornelia; Muotri, Alysson R.; Chi, Neil C.; Fu, Xiang-Dong (1 серпня 2013). Efficient Generation of Human iPSCs by a Synthetic Self-Replicative RNA. Cell Stem Cell (English) . Т. 13, № 2. с. 246—254. doi:10.1016/j.stem.2013.06.001. ISSN 1934-5909. PMID 23910086. Процитовано 12 лютого 2023.
  6. ↑ а б в г Kogut, Igor; McCarthy, Sandra M.; Pavlova, Maryna; Astling, David P.; Chen, Xiaomi; Jakimenko, Ana; Jones, Kenneth L.; Getahun, Andrew; Cambier, John C. (21 лютого 2018). High-efficiency RNA-based reprogramming of human primary fibroblasts. Nature Communications (англ.). Т. 9, № 1. с. 745. doi:10.1038/s41467-018-03190-3. ISSN 2041-1723. Процитовано 17 грудня 2023.
  7. ↑ а б Warren, Luigi; Lin, Cory (2019-04). mRNA-Based Genetic Reprogramming. Molecular Therapy. Т. 27, № 4. с. 729—734. doi:10.1016/j.ymthe.2018.12.009. ISSN 1525-0016. PMC 6453511. PMID 30598301. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  8. ↑ а б Wang, Aline Yen Ling (2021-01). Application of Modified mRNA in Somatic Reprogramming to Pluripotency and Directed Conversion of Cell Fate. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 22, № 15. с. 8148. doi:10.3390/ijms22158148. ISSN 1422-0067. PMC 8348611. PMID 34360910. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ а б Hou, Pingping; Li, Yanqin; Zhang, Xu; Liu, Chun; Guan, Jingyang; Li, Honggang; Zhao, Ting; Ye, Junqing; Yang, Weifeng (9 серпня 2013). Pluripotent Stem Cells Induced from Mouse Somatic Cells by Small-Molecule Compounds. Science (англ.). Т. 341, № 6146. с. 651—654. doi:10.1126/science.1239278. ISSN 0036-8075. Процитовано 12 лютого 2023.
  10. ↑ а б Liuyang, Shijia; Wang, Guan; Wang, Yanglu; He, Huanjing; Lyu, Yulin; Cheng, Lin; Yang, Zhihan; Guan, Jingyang; Fu, Yao (2023-04). Highly efficient and rapid generation of human pluripotent stem cells by chemical reprogramming. Cell Stem Cell. Т. 30, № 4. с. 450—459.e9. doi:10.1016/j.stem.2023.02.008. ISSN 1934-5909. Процитовано 16 грудня 2023.
  11. ↑ Chen, Xi; Lu, Yunkun; Wang, Leyun; Ma, Xiaojie; Pu, Jiaqi; Lin, Lianyu; Deng, Qian; Li, Yuhan; Wang, Weiyun (2023-08). A fast chemical reprogramming system promotes cell identity transition through a diapause-like state. Nature Cell Biology (англ.). Т. 25, № 8. с. 1146—1156. doi:10.1038/s41556-023-01193-x. ISSN 1476-4679. Процитовано 16 грудня 2023.
  12. ↑ а б Bang, Jin Seok; Choi, Na Young; Lee, Minseong; Ko, Kisung; Lee, Hye Jeong; Park, Yo Seph; Jeong, Dahee; Chung, Hyung-Min; Ko, Kinarm (4 березня 2018). Optimization of episomal reprogramming for generation of human induced pluripotent stem cells from fibroblasts. Animal Cells and Systems (англ.). Т. 22, № 2. с. 132—139. doi:10.1080/19768354.2018.1451367. ISSN 1976-8354. PMC 6138300. PMID 30460090. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  13. ↑ а б Wang, Aline Yen Ling; Loh, Charles Yuen Yung (2019-12). Episomal Induced Pluripotent Stem Cells: Functional and Potential Therapeutic Applications. Cell Transplantation (англ.). Т. 28, № 1_suppl. с. 112S—131S. doi:10.1177/0963689719886534. ISSN 0963-6897. PMC 7016470. PMID 31722555. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  14. ↑ а б Shao, Jing; Shao, Chunhong; Jin, Yan; Wang, Xiaorui; Fan, Hui; Yang, Guang (1 жовтня 2021). Non-integrating episomal vectors induced pluripotent stem cell line (SDPHi001-A) from a healthy female individual. Stem Cell Research. Т. 56. с. 102540. doi:10.1016/j.scr.2021.102540. ISSN 1873-5061. Процитовано 17 грудня 2023.
  15. ↑ а б Seo, Bong Jong; Hong, Yean Ju; Do, Jeong Tae (2017-03). Cellular Reprogramming Using Protein and Cell-Penetrating Peptides. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 18, № 3. с. 552. doi:10.3390/ijms18030552. ISSN 1422-0067. PMC 5372568. PMID 28273812. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ а б Pascale, Emilia; Caiazza, Carmen; Paladino, Martina; Parisi, Silvia; Passaro, Fabiana; Caiazzo, Massimiliano (2022-01). MicroRNA Roles in Cell Reprogramming Mechanisms. Cells (англ.). Т. 11, № 6. с. 940. doi:10.3390/cells11060940. ISSN 2073-4409. PMC 8946776. PMID 35326391. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. ↑ Lowry, W. E.; Richter, L.; Yachechko, R.; Pyle, A. D.; Tchieu, J.; Sridharan, R.; Clark, A. T.; Plath, K. (26 лютого 2008). Generation of human induced pluripotent stem cells from dermal fibroblasts. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 105, № 8. с. 2883—2888. doi:10.1073/pnas.0711983105. ISSN 0027-8424. PMC 2268554. PMID 18287077. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  18. ↑ а б Ray, Arnab; Joshi, Jahnavy Madhukar; Sundaravadivelu, Pradeep Kumar; Raina, Khyati; Lenka, Nibedita; Kaveeshwar, Vishwas; Thummer, Rajkumar P (2021-12). An Overview on Promising Somatic Cell Sources Utilized for the Efficient Generation of Induced Pluripotent Stem Cells. Stem Cell Reviews and Reports (англ.). Т. 17, № 6. с. 1954—1974. doi:10.1007/s12015-021-10200-3. ISSN 2629-3269. Процитовано 17 грудня 2023.
  19. ↑ Oh, Yujeong; Jang, Jiwon (31 березня 2019). Directed Differentiation of Pluripotent Stem Cells by Transcription Factors (англ.). Т. 42, № 3. с. 200—209. doi:10.14348/molcells.2019.2439. PMC 6449710. PMID 30884942. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  20. ↑ Kang, Sai; Chen, Xiaoxia; Gong, Siyi; Yu, Panpan; Yau, SukYu; Su, Zhenghui; Zhou, Libing; Yu, Jiandong; Pan, Guangjin (25 вересня 2017). Characteristic analyses of a neural differentiation model from iPSC-derived neuron according to morphology, physiology, and global gene expression pattern. Scientific Reports (англ.). Т. 7, № 1. с. 12233. doi:10.1038/s41598-017-12452-x. ISSN 2045-2322. Процитовано 16 грудня 2023.
  21. ↑ а б Bell, Scott; Hettige, Nuwan; Silveira, Heika; Peng, Huashan; Wu, Hanrong; Jefri, Malvin; Antonyan, Lilit; Zhang, Ying; Zhang, Xin (2019). Differentiation of Human Induced Pluripotent Stem Cells (iPSCs) into an Effective Model of Forebrain Neural Progenitor Cells and Mature Neurons. BIO-PROTOCOL (англ.). Т. 9, № 5. doi:10.21769/BioProtoc.3188. ISSN 2331-8325. PMC 7854068. PMID 33654990. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  22. ↑ а б Lyra-Leite, Davi M.; Gutiérrez-Gutiérrez, Óscar; Wang, Meimei; Zhou, Yang; Cyganek, Lukas; Burridge, Paul W. (16 вересня 2022). A review of protocols for human iPSC culture, cardiac differentiation, subtype-specification, maturation, and direct reprogramming. STAR Protocols. Т. 3, № 3. с. 101560. doi:10.1016/j.xpro.2022.101560. ISSN 2666-1667. PMC 9405110. PMID 36035804. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  23. ↑ а б Hsueh, Ying-Chang; Pratt, Richard E.; Dzau, Victor J.; Hodgkinson, Conrad P. (9 березня 2023). Novel method of differentiating human induced pluripotent stem cells to mature cardiomyocytes via Sfrp2. Scientific Reports (англ.). Т. 13, № 1. с. 3920. doi:10.1038/s41598-023-31144-3. ISSN 2045-2322. Процитовано 16 грудня 2023.
  24. ↑ Alexander Birbrair (ред.) (2022). Novel Concepts in iPSC Disease Modeling (англ.). Academic Press, Elsevier. ISBN 978-0-12-823882-0.
  25. ↑ а б Liu, Gele; David, Brian T.; Trawczynski, Matthew; Fessler, Richard G. (1 лютого 2020). Advances in Pluripotent Stem Cells: History, Mechanisms, Technologies, and Applications. Stem Cell Reviews and Reports (англ.). Т. 16, № 1. с. 3—32. doi:10.1007/s12015-019-09935-x. ISSN 2629-3277. PMC 6987053. PMID 31760627. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  26. ↑ Till, J. E.; McCulloch, E. A. (1961). A Direct Measurement of the Radiation Sensitivity of Normal Mouse Bone Marrow Cells. Radiation Research. Т. 14, № 2. с. 213—222. doi:10.2307/3570892. ISSN 0033-7587. Процитовано 17 грудня 2023.
  27. ↑ Evans, M. J.; Kaufman, M. H. (1981-07). Establishment in culture of pluripotential cells from mouse embryos. Nature (англ.). Т. 292, № 5819. с. 154—156. doi:10.1038/292154a0. ISSN 1476-4687. Процитовано 5 вересня 2023.
  28. ↑ Wilmut, I.; Schnieke, A. E.; McWhir, J.; Kind, A. J.; Campbell, K. H. S. (1997-02). Viable offspring derived from fetal and adult mammalian cells. Nature (англ.). Т. 385, № 6619. с. 810—813. doi:10.1038/385810a0. ISSN 1476-4687. Процитовано 17 грудня 2023.
  29. ↑ Thomson, James A.; Itskovitz-Eldor, Joseph; Shapiro, Sander S.; Waknitz, Michelle A.; Swiergiel, Jennifer J.; Marshall, Vivienne S.; Jones, Jeffrey M. (6 листопада 1998). Embryonic Stem Cell Lines Derived from Human Blastocysts. Science (англ.). Т. 282, № 5391. с. 1145—1147. doi:10.1126/science.282.5391.1145. ISSN 0036-8075. Процитовано 17 грудня 2023.
  30. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2012. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 9 січня 2023.
  31. ↑ Будаш Г.В., Білько Н.М. Ембріональні та індуковані плюрипотентні стовбурові клітини та їх диференціювання у напрямку кардіоміоцитів в присутності ДМСО [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.], Цитология и генетика, 2019, том 53, № 1, C. 41-50.
  32. ↑ а б The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2012 [Архівовано 23 травня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  33. ↑ Anokye-Danso, Frederick; Snitow, Melinda; Morrisey, Edward E. (1 січня 2012). How microRNAs facilitate reprogramming to pluripotency. Journal of Cell Science. doi:10.1242/jcs.095968. ISSN 1477-9137. PMC 3516433. PMID 23077173. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  34. ↑ Lo Sardo, Valentina; Ferguson, William; Erikson, Galina A.; Topol, Eric J.; Baldwin, Kristin K.; Torkamani, Ali (2017-01). Influence of donor age on induced pluripotent stem cells. Nature Biotechnology (англ.). Т. 35, № 1. с. 69—74. doi:10.1038/nbt.3749. ISSN 1546-1696. PMC 5505172. PMID 27941802. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  35. ↑ Castro-Viñuelas, Rocío; Sanjurjo-Rodríguez, Clara; Piñeiro-Ramil, María; Rodríguez-Fernández, Silvia; López-Baltar, Isidoro; Fuentes-Boquete, Isaac; Blanco, Francisco J.; Díaz-Prado, Silvia (2021-12). Tips and tricks for successfully culturing and adapting human induced pluripotent stem cells. Molecular Therapy - Methods & Clinical Development. Т. 23. с. 569—581. doi:10.1016/j.omtm.2021.10.013. ISSN 2329-0501. PMC 8640166. PMID 34901305. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  36. ↑ Buckberry, Sam; Liu, Xiaodong; Poppe, Daniel; Tan, Jia Ping; Sun, Guizhi; Chen, Joseph; Nguyen, Trung Viet; de Mendoza, Alex; Pflueger, Jahnvi (2023-08). Transient naive reprogramming corrects hiPS cells functionally and epigenetically. Nature (англ.). Т. 620, № 7975. с. 863—872. doi:10.1038/s41586-023-06424-7. ISSN 1476-4687. Процитовано 16 грудня 2023.
  37. ↑ Zhu, Zengrong; Huangfu, Danwei (15 лютого 2013). Human pluripotent stem cells: an emerging model in developmental biology. Development. Т. 140, № 4. с. 705—717. doi:10.1242/dev.086165. ISSN 1477-9129. PMC 3557771. PMID 23362344. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  38. ↑ Kim, Yunhee; Kim, Inha; Shin, Kunyoo (2023-10). A new era of stem cell and developmental biology: from blastoids to synthetic embryos and beyond. Experimental & Molecular Medicine (англ.). Т. 55, № 10. с. 2127—2137. doi:10.1038/s12276-023-01097-8. ISSN 2092-6413. Процитовано 17 грудня 2023.
  39. ↑ Liu, Chun; Oikonomopoulos, Angelos; Sayed, Nazish; Wu, Joseph C. (1 березня 2018). Modeling human diseases with induced pluripotent stem cells: from 2D to 3D and beyond. Development. Т. 145, № 5. doi:10.1242/dev.156166. ISSN 1477-9129. PMC 5868991. PMID 29519889. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  40. ↑ Sharma, Arun; Sances, Samuel; Workman, Michael J.; Svendsen, Clive N. (2020-03). Multi-lineage Human iPSC-Derived Platforms for Disease Modeling and Drug Discovery. Cell Stem Cell. Т. 26, № 3. с. 309—329. doi:10.1016/j.stem.2020.02.011. ISSN 1934-5909. PMC 7159985. PMID 32142662. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  41. ↑ а б Яманака Сін'я (2020-10). Pluripotent Stem Cell-Based Cell Therapy — Promise and Challenges. Cell Stem Cell. Т. 27, № 4. с. 523—531. doi:10.1016/j.stem.2020.09.014. ISSN 1934-5909. Процитовано 17 грудня 2023.
  42. ↑ а б в г д Kim, Jennifer Yejean; Nam, Yoojun; Rim, Yeri Alice; Ju, Ji Hyeon (2022-01). Review of the Current Trends in Clinical Trials Involving Induced Pluripotent Stem Cells. Stem Cell Reviews and Reports (англ.). Т. 18, № 1. с. 142—154. doi:10.1007/s12015-021-10262-3. ISSN 2629-3269. PMC 8445612. PMID 34532844. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  43. ↑ Tsujimoto, Hiraku; Osafune, Kenji (2022-12). Current status and future directions of clinical applications using iPS cells—focus on Japan. The FEBS Journal (англ.). Т. 289, № 23. с. 7274—7291. doi:10.1111/febs.16162. ISSN 1742-464X. Процитовано 17 грудня 2023.
  44. ↑ Ilic, Dusko; Ogilvie, Caroline (7 червня 2022). Pluripotent Stem Cells in Clinical Setting—New Developments and Overview of Current Status. Stem Cells. Т. 40, № 9. с. 791—801. doi:10.1093/stmcls/sxac040. ISSN 1066-5099. PMC 9512105. PMID 35671338. Процитовано 21 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  45. ↑ Maxwell, Kristina G.; Millman, Jeffrey R. (2021-04). Applications of iPSC-derived beta cells from patients with diabetes. Cell Reports Medicine. Т. 2, № 4. с. 100238. doi:10.1016/j.xcrm.2021.100238. ISSN 2666-3791. PMC 8080107. PMID 33948571. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  46. ↑ Tronko, M.D.; Pushkarev, V.M.; Kovzun, O.I.; Sokolova, L.K.; Pushkarev, V.V. (30 грудня 2022). Основні транскрипційні фактори, які беруть участь у функціонуванні стовбурових клітин. Особливості їх активації та експресії в β-клітинах підшлункової залози (Частина1). Ендокринологія (журнал). Т. 27, № 4. с. 325—340. doi:10.31793/1680-1466.2022.27-4.325. ISSN 2524-0439. Процитовано 17 грудня 2023.
  47. ↑ Fantuzzi, Federica; Toivonen, Sanna; Schiavo, Andrea Alex; Chae, Heeyoung; Tariq, Mohammad; Sawatani, Toshiaki; Pachera, Nathalie; Cai, Ying; Vinci, Chiara (2022). In depth functional characterization of human induced pluripotent stem cell-derived beta cells in vitro and in vivo. Frontiers in Cell and Developmental Biology. Т. 10. doi:10.3389/fcell.2022.967765. ISSN 2296-634X. PMC 9428245. PMID 36060810. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  48. ↑ Silva, Isaura Beatriz Borges; Kimura, Camila Harumi; Colantoni, Vitor Prado; Sogayar, Mari Cleide (15 липня 2022). Stem cells differentiation into insulin-producing cells (IPCs): recent advances and current challenges. Stem Cell Research & Therapy (англ.). Т. 13, № 1. doi:10.1186/s13287-022-02977-y. ISSN 1757-6512. PMC 9284809. PMID 35840987. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  49. ↑ Yap, Lynn; Chong, Li Yen; Tan, Clarissa; Adusumalli, Swarnaseetha; Seow, Millie; Guo, Jing; Cai, Zuhua; Loo, Sze Jie; Lim, Eric (26 травня 2023). Pluripotent stem cell-derived committed cardiac progenitors remuscularize damaged ischemic hearts and improve their function in pigs. npj Regenerative Medicine (англ.). Т. 8, № 1. с. 1—16. doi:10.1038/s41536-023-00302-6. ISSN 2057-3995. Процитовано 30 червня 2023.
  50. ↑ Pezhouman, Arash; Nguyen, Ngoc B.; Kay, Maryam; Kanjilal, Baishali; Noshadi, Iman; Ardehali, Reza (2023-09). Cardiac regeneration – Past advancements, current challenges, and future directions. Journal of Molecular and Cellular Cardiology. Т. 182. с. 75—85. doi:10.1016/j.yjmcc.2023.07.009. ISSN 0022-2828. Процитовано 16 грудня 2023.
  51. ↑ Huang, Herman; Huang, Guo N.; Payumo, Alexander Y. (12 вересня 2023). Two decades of heart regeneration research: Cardiomyocyte proliferation and beyond. WIREs Mechanisms of Disease (англ.). doi:10.1002/wsbm.1629. ISSN 2692-9368. Процитовано 16 грудня 2023.
  52. ↑ Damianakis, Emmanouil I.; Benetos, Ioannis S.; Evangelopoulos, Dimitrios Stergios; Kotroni, Aikaterini; Vlamis, John; Pneumaticos, Spyridon G.; Damianakis, Emmanouil I.; Benetos, Ioannis S.; Evangelopoulos, Dimitrios Stergios (28 квітня 2022). Stem Cell Therapy for Spinal Cord Injury: A Review of Recent Clinical Trials. Cureus (англ.). Т. 14, № 4. doi:10.7759/cureus.24575. ISSN 2168-8184. PMC 9148387. PMID 35664388. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. ↑ Shibata, Takahiro; Tashiro, Syoichi; Shibata, Shinsuke; Shinozaki, Munehisa; Shindo, Tomoko; Hashimoto, Shogo; Kawai, Momotaro; Kitagawa, Takahiro; Ago, Kentaro (17 січня 2023). Rehabilitative Training Enhances Therapeutic Effect of Human iPSC-Derived Neural Stem/Progenitor Cells Transplantation in Chronic Spinal Cord Injury. Stem Cells Translational Medicine. Т. 12, № 2. с. 83—96. doi:10.1093/stcltm/szac089. ISSN 2157-6564. PMC 9985116. PMID 36647673. Процитовано 21 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  54. ↑ Zeng, Chih-Wei (2023-01). Advancing Spinal Cord Injury Treatment through Stem Cell Therapy: A Comprehensive Review of Cell Types, Challenges, and Emerging Technologies in Regenerative Medicine. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 24, № 18. с. 14349. doi:10.3390/ijms241814349. ISSN 1422-0067. PMC 10532158. PMID 37762654. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  55. ↑ Inoue, Mitsuhiro; Yamaguchi, Ryo; He, Ching Chi Jimmy; Ikeda, Atsushi; Okano, Hideyuki; Kohyama, Jun (10 березня 2023). Current status and prospects of regenerative medicine for spinal cord injury using human induced pluripotent stem cells: a review. Stem Cell Investigation (англ.). Т. 10, № 0. doi:10.21037/sci-2022-037. ISSN 2313-0792. PMC 10036917. PMID 36970397. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  56. ↑ Maxwell, Kristina G.; Millman, Jeffrey R. (2021-04). Applications of iPSC-derived beta cells from patients with diabetes. Cell Reports Medicine. Т. 2, № 4. с. 100238. doi:10.1016/j.xcrm.2021.100238. ISSN 2666-3791. PMC 8080107. PMID 33948571. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  57. ↑ Montanucci, Pia; Pescara, Teresa; Greco, Alessia; Basta, Giuseppe; Calafiore, Riccardo (2023). Human induced pluripotent stem cells (hiPSC), enveloped in elastin-like recombinamers for cell therapy of type 1 diabetes mellitus (T1D): preliminary data. Frontiers in Bioengineering and Biotechnology. Т. 11. doi:10.3389/fbioe.2023.1046206. ISSN 2296-4185. PMC 10166868. PMID 37180045. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  58. ↑ Zeng, Xinlin; Qin, Hua (16 листопада 2022). Stem Cell Transplantation for Parkinson’s Disease: Current Challenges and Perspectives. Aging and disease (англ.). Т. 13, № 6. с. 1652—1663. doi:10.14336/AD.2022.0312. ISSN 2152-5250. PMC 9662280. PMID 36465172. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  59. ↑ Wang, Hongmin; Huber, Christa C.; Li, Xiao-Ping (2023-02). Mesenchymal and Neural Stem Cell-Derived Exosomes in Treating Alzheimer’s Disease. Bioengineering (англ.). Т. 10, № 2. с. 253. doi:10.3390/bioengineering10020253. ISSN 2306-5354. PMC 9952071. PMID 36829747. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  60. ↑ Nie, Luwei; Yao, Dabao; Chen, Shiling; Wang, Jingyi; Pan, Chao; Wu, Dongcheng; Liu, Na; Tang, Zhouping (1 липня 2023). Directional induction of neural stem cells, a new therapy for neurodegenerative diseases and ischemic stroke. Cell Death Discovery (англ.). Т. 9, № 1. с. 1—22. doi:10.1038/s41420-023-01532-9. ISSN 2058-7716. PMC 10314944. PMID 37393356. Процитовано 16 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  61. ↑ Doss, M. X., & , A. (2019). Current Challenges of iPSC-Based Disease Modeling and Therapeutic Implications. Cells, 8(5), 403. https://doi.org/10.3390/cells8050403
  62. ↑ Yang, Y. P., Hsiao, Y. J., Chang, K. J., Foustine, S., Ko, Y. L., Tsai, Y. C., Tai, H. Y., Ko, Y. C., Chiou, S. H., Lin, T. C., Chen, S. J., Chien, Y., & Hwang, D. K. (2022). Pluripotent Stem Cells in Clinical Cell Transplantation: Focusing on Induced Pluripotent Stem Cell-Derived RPE Cell Therapy in Age-Related Macular Degeneration. International journal of molecular sciences, 23(22), 13794. https://doi.org/10.3390/ijms232213794
  63. ↑ Mandai, Michiko; Watanabe, Akira; Kurimoto, Yasuo; Hirami, Yasuhiko; Morinaga, Chikako; Daimon, Takashi; Fujihara, Masashi; Akimaru, Hiroshi; Sakai, Noriko (16 березня 2017). Autologous Induced Stem-Cell–Derived Retinal Cells for Macular Degeneration. New England Journal of Medicine (англ.). Т. 376, № 11. с. 1038—1046. doi:10.1056/NEJMoa1608368. ISSN 0028-4793. Процитовано 21 грудня 2023.
  64. ↑ , T. C. (2017). iPSC-based treatment of age-related macular degeneration (AMD): The path to success requires more than blind faith. Genes & diseases, 4(2), 41–42. https://doi.org/10.1016/j.gendis.2017.03.001
  65. ↑ Takahashi, Jun (2020-03). iPS cell-based therapy for Parkinson's disease: A Kyoto trial. Regenerative Therapy (англ.). Т. 13. с. 18—22. doi:10.1016/j.reth.2020.06.002. PMC 7794047. PMID 33490319. Процитовано 21 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  66. ↑ Hoang, D.M., Pham, P.T., Bach, T.Q. et al. Stem cell-based therapy for human diseases. Sig Transduct Target Ther 7, 272 (2022). https://doi.org/10.1038/s41392-022-01134-4
  67. ↑ Pang, Li (1 жовтня 2020). Toxicity testing in the era of induced pluripotent stem cells: A perspective regarding the use of patient-specific induced pluripotent stem cell–derived cardiomyocytes for cardiac safety evaluation. Current Opinion in Toxicology. Т. 23—24. с. 50—55. doi:10.1016/j.cotox.2020.04.001. ISSN 2468-2020. Процитовано 17 грудня 2023.
  68. ↑ Tu, Chengyi; Cunningham, Nathan J.; Zhang, Mao; Wu, Joseph C. (2021). Human Induced Pluripotent Stem Cells as a Screening Platform for Drug-Induced Vascular Toxicity. Frontiers in Pharmacology. Т. 12. doi:10.3389/fphar.2021.613837. ISSN 1663-9812. PMC 8006367. PMID 33790786. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  69. ↑ Huang, Ching Ying; Nicholson, Martin W.; Wang, Jyun Yuan; Ting, Chien Yu; Tsai, Ming Heng; Cheng, Yu Che; Liu, Chun Lin; Chan, Darien Z.H.; Lee, Yi Chan (2022-04). Population-based high-throughput toxicity screen of human iPSC-derived cardiomyocytes and neurons. Cell Reports. Т. 39, № 1. с. 110643. doi:10.1016/j.celrep.2022.110643. ISSN 2211-1247. Процитовано 17 грудня 2023.
  70. ↑ Chun, Yong Soon; Byun, Kyunghee; Lee, Bonghee (2011). Induced pluripotent stem cells and personalized medicine: current progress and future perspectives. Anatomy & Cell Biology (англ.). Т. 44, № 4. с. 245. doi:10.5115/acb.2011.44.4.245. ISSN 2093-3665. PMC 3254878. PMID 22254153. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  71. ↑ Li, Yao; Chan, Lawrence; Nguyen, Huy V; Tsang, Stephen H (2016). Bowes Rickman, Catherine (ред.). Personalized Medicine: Cell and Gene Therapy Based on Patient-Specific iPSC-Derived Retinal Pigment Epithelium Cells. Retinal Degenerative Diseases (англ.). Springer International Publishing. с. 549—555. doi:10.1007/978-3-319-17121-0_73. ISBN 978-3-319-17121-0. Процитовано 17 грудня 2023.
  72. ↑ Park, Sangbae; Gwon, Yonghyun; Khan, Shahidul Ahmed; Jang, Kyoung-Je; Kim, Jangho (7 липня 2023). Engineering considerations of iPSC-based personalized medicine. Biomaterials Research (англ.). Т. 27, № 1. doi:10.1186/s40824-023-00382-x. ISSN 2055-7124. PMC 10326963. PMID 37420273. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  73. ↑ Mazzini, Letizia; De Marchi, Fabiola (2023-06). iPSC-based research in ALS precision medicine. Cell Stem Cell. Т. 30, № 6. с. 748—749. doi:10.1016/j.stem.2023.05.008. ISSN 1934-5909. Процитовано 17 грудня 2023.
  74. ↑ Bohrer, Laura R.; Stone, Nicholas E.; Mullin, Nathaniel K.; Voigt, Andrew P.; Anfinson, Kristin R.; Fick, Jessica L.; Luangphakdy, Viviane; Hittle, Bradley; Powell, Kimerly (28 лютого 2023). Automating iPSC generation to enable autologous photoreceptor cell replacement therapy. Journal of Translational Medicine (англ.). Т. 21, № 1. doi:10.1186/s12967-023-03966-2.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  75. ↑ Kang, Soo‐Yeon; Kimura, Masaki; Shrestha, Sunil; Lewis, Phillip; Lee, Sangjoon; Cai, Yuqi; Joshi, Pranav; Acharya, Prabha; Liu, Jiafeng (24 серпня 2023). A Pillar and Perfusion Plate Platform for Robust Human Organoid Culture and Analysis. Advanced Healthcare Materials (англ.). doi:10.1002/adhm.202302502.
  76. ↑ Wu, Peng; Deng, Gang; Sai, Xiyalatu; Guo, Huiming; Huang, Huanlei; Zhu, Ping (2021-06). Maturation strategies and limitations of induced pluripotent stem cell-derived cardiomyocytes. Bioscience Reports. Т. 41, № 6. doi:10.1042/bsr20200833. ISSN 0144-8463. PMC 8209171. PMID 33057659. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  77. ↑ Lee, Hanbyeol; Im, Jeong Suk; Choi, Da Bin; An, Jieun; Kim, Su-Bin; Yeon, Seunghee; Yoon, Seulgi; Woo, Dong-Hun (25 травня 2022). Three-dimensional cardiac organoid formation accelerates the functional maturation of human induced pluripotent stem cell-derived cardiomyocytes. Organoid (English) . Т. 2. doi:10.51335/organoid.2022.2.e14. ISSN 2765-205X. Процитовано 17 грудня 2023.
  78. ↑ Shen, Shi; Sewanan, Lorenzo R.; Shao, Stephanie; Halder, Saiti S.; Stankey, Paul; Li, Xia; Campbell, Stuart G. (2022-09). Physiological calcium combined with electrical pacing accelerates maturation of human engineered heart tissue. Stem Cell Reports. Т. 17, № 9. с. 2037—2049. doi:10.1016/j.stemcr.2022.07.006. ISSN 2213-6711. PMC 9481907. PMID 35931080. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  79. ↑ Ergir, Ece; Oliver-De La Cruz, Jorge; Fernandes, Soraia; Cassani, Marco; Niro, Francesco; Pereira-Sousa, Daniel; Vrbský, Jan; Vinarský, Vladimír; Perestrelo, Ana Rubina (18 жовтня 2022). Generation and maturation of human iPSC-derived 3D organotypic cardiac microtissues in long-term culture. Scientific Reports (англ.). Т. 12, № 1. с. 17409. doi:10.1038/s41598-022-22225-w. ISSN 2045-2322. PMC 9579206. PMID 36257968. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  80. ↑ Wu, Peng; Sai, Xiyalatu; Li, Zhetao; Ye, Xing; Jin, Li; Liu, Guihuan; Li, Ge; Yang, Pingzhen; Zhao, Mingyi (1 лютого 2023). Maturation of induced pluripotent stem cell-derived cardiomyocytes and its therapeutic effect on myocardial infarction in mouse. Bioactive Materials. Т. 20. с. 286—305. doi:10.1016/j.bioactmat.2022.05.024. ISSN 2452-199X. PMC 9167678. PMID 35702609. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  81. ↑ Cao, Shi-Ying; Yang, Di; Huang, Zhen-Quan; Lin, Yu-Hui; Wu, Hai-Yin; Chang, Lei; Luo, Chun-Xia; Xu, Yun; Liu, Yan (30 травня 2023). Cerebral organoids transplantation repairs infarcted cortex and restores impaired function after stroke. npj Regenerative Medicine (англ.). Т. 8, № 1. doi:10.1038/s41536-023-00301-7. ISSN 2057-3995. PMC 10229586. PMID 37253754. Процитовано 10 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  82. ↑ Bishop, Elliot S.; Mostafa, Sami; Pakvasa, Mikhail; Luu, Hue H.; Lee, Michael J.; Wolf, Jennifer Moriatis; Ameer, Guillermo A.; He, Tong-Chuan; Reid, Russell R. (1 грудня 2017). 3-D bioprinting technologies in tissue engineering and regenerative medicine: Current and future trends. Genes & Diseases. Т. 4, № 4. с. 185—195. doi:10.1016/j.gendis.2017.10.002. ISSN 2352-3042. PMC 6003668. PMID 29911158. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  83. ↑ Soman, Soja Saghar; Vijayavenkataraman, Sanjairaj (2020). Applications of 3D Bioprinted-Induced Pluripotent Stem Cells in Healthcare. International Journal of Bioprinting. Т. 6, № 4. с. 280. doi:10.18063/ijb.v6i4.280. ISSN 2424-7723. PMC 7557348. PMID 33088994. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  84. ↑ Shukla, Arvind Kumar; Gao, Ge; Kim, Byoung Soo (2022-02). Applications of 3D Bioprinting Technology in Induced Pluripotent Stem Cells-Based Tissue Engineering. Micromachines (англ.). Т. 13, № 2. с. 155. doi:10.3390/mi13020155. ISSN 2072-666X. PMC 8876961. PMID 35208280. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  85. ↑ Persaud, Alicia; Maus, Alexander; Strait, Lia; Zhu, Donghui (1 вересня 2022). 3D Bioprinting with Live Cells. Engineered Regeneration. Т. 3, № 3. с. 292—309. doi:10.1016/j.engreg.2022.07.002. ISSN 2666-1381. Процитовано 17 грудня 2023.
  86. ↑ Wu, Yang; Qin, Minghao; Yang, Xue (8 листопада 2023). Organ bioprinting: progress, challenges and outlook. Journal of Materials Chemistry B (англ.). Т. 11, № 43. с. 10263—10287. doi:10.1039/D3TB01630G. ISSN 2050-7518. Процитовано 17 грудня 2023.
  87. ↑ Kasturi, Meghana; Mathur, Vidhi; Gadre, Mrunmayi; Srinivasan, Varadharajan; Vasanthan, Kirthanashri S. (26 жовтня 2023). Three Dimensional Bioprinting for Hepatic Tissue Engineering: From In Vitro Models to Clinical Applications. Tissue Engineering and Regenerative Medicine (англ.). doi:10.1007/s13770-023-00576-3. ISSN 1738-2696. Процитовано 17 грудня 2023.
  88. ↑ Ben-Arye, Tom; Levenberg, Shulamit (2019). Tissue Engineering for Clean Meat Production. Frontiers in Sustainable Food Systems. Т. 3. doi:10.3389/fsufs.2019.00046. ISSN 2571-581X. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  89. ↑ Ramadan, Qasem; Zourob, Mohammed (2021). 3D Bioprinting at the Frontier of Regenerative Medicine, Pharmaceutical, and Food Industries. Frontiers in Medical Technology. Т. 2. doi:10.3389/fmedt.2020.607648. ISSN 2673-3129. PMC 8757855. PMID 35047890. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  90. ↑ Verma, Rajneesh; Lee, Younghyun; Salamone, Daniel F. (2022-01). iPSC Technology: An Innovative Tool for Developing Clean Meat, Livestock, and Frozen Ark. Animals (англ.). Т. 12, № 22. с. 3187. doi:10.3390/ani12223187. ISSN 2076-2615. PMC 9686897. PMID 36428414. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  91. ↑ Lee, Dong-Kyung; Kim, Minsu; Jeong, Jinsol; Lee, Young-Seok; Yoon, Ji Won; An, Min-Jeong; Jung, Hyun Young; Kim, Cho Hyun; Ahn, Yelim (1 січня 2023). Unlocking the potential of stem cells: Their crucial role in the production of cultivated meat. Current Research in Food Science. Т. 7. с. 100551. doi:10.1016/j.crfs.2023.100551. ISSN 2665-9271. PMC 10412782. PMID 37575132. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Індуковані_плюрипотентні_стовбурові_клітини&oldid=41193317