Ічня (станція) — Вікіпедія

Станція Ічня

668 км — Прилуки
Південна залізниця
Полтавська дирекція
м. Ічня

Вокзал станції Ічня
Вокзал станції Ічня
Вокзал станції Ічня
50°50′31″ пн. ш. 32°24′29″ сх. д. / 50.84219450002777307° пн. ш. 32.40815400002777835° сх. д. / 50.84219450002777307; 32.40815400002777835
Рік відкриття 1894 (130 років)
Тип вантажно-пасажирська
Колій 5
Платформ 2
Тип платформ(и) берегова, острівна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 239
Відстань до ст. Бахмача-Пасажирського, км 50
Відстань до ст. Прилуки, км 33
Код станції 429200 ?
Код «Експрес-3» 2204549 ?
Послуги пасажирські, вантажні перевезення
Мапа

І́чня — проміжна залізнична станція 4-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці на лінії 668 км — Прилуки в місті Ічня Ічнянського району Чернігівської області.

Історія[ред. | ред. код]

Станція Ічня виникла у 1894 році. Історія розвитку станції Ічня сягає кінця XIX століття, коли поруч із містом починається будівництво приватної Московсько-Києво-Воронезької залізниці, що проходила по території Чернігівської губернії.

З 1893 року починається рух на вузькоколійній ділянці Чернігів — Крути — Красне, а в 1894 році — рух поїздів по ділянці Крути — Ічня — Прилуки. У цьому ж році почала працювати станція Ічня, звідки щорічно відправлялося близько 1 млн пудів вантажу, переважно хліба.

У 1901 році розпочато будівництво ширококолійної залізничної лінії Бахмач — Прилуки — однієї з основних ліній Московсько-Києво-Воронезької залізниці, яка зв'язувала Донецький вугільний басейн з південно-західними районами країни і відігравала істотну роль в експорті хліба через Одесу. Будівництво лінії завершилося в 1912 році. Вокзал споруджений у рамках влаштування залізниці Одеса–Бахмач і є типовим для даної залізниці. У 1912 році завершується будівництво залізничного вокзалу, водонапірної башти та інших виробничих приміщень станції Ічня.

Вокзал проіснував до початку Другої світової війни, в 1941 році при відступі радянських військ був зруйнований. Напередодні війни станція складалася з трьох приймально- і трьох вантажно-розвантажувальних шляхів на вантажному дворі, були побудовані багажне відділення, вагонні ваги, склад, водонапірна вежа.

За роки війни від цілого комплексу споруд залишилися тільки водонапірна башта і невелике приміщення, в якому раніше розміщувалася амбулаторія. Це приміщення в роки війни і тривалий час після, — виконувало функції залізничного вокзалу. Впродовж 19631965 років будівля старого вокзалу було відбудовано. Ця будівля без істотних змін експлуатувалась замалим не 40 років, у 2005-2007 роках станція була капітально відремонтована.

У 1960-ті роки будується ряд під'їзних шляхів, четвертий вантажно-розвантажувальний шлях, новий вантажний двір з шляхом для вивантаження сипучих вантажів.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Сьогодні до станції підходить п'ять під'їзних шляхів, і крім трьох приймальних шляхів є п'ять вантажно-розвантажувальних шляхів. Проводиться завантаження зернових, лісових, продовольчих вантажів, вивантаження в основному будівельних вантажів і добрив.

У 2006 році побудовано тензометричні ваги, а у 2005 році для зручності пасажирів встановлений термінал «Експрес-2», оскільки через станцію Ічня йдуть три пари приміських і чотири пари пасажирських поїздів.

На будівлі розташована меморіальна дошка Номану Челебіджіхану.

Кадровий склад[ред. | ред. код]

З 2007 року станцію очолює Павло Карпенко, який є одним з представників залізничної династії сім'ї Карпенко. Штат станції складається з 22 осіб. Якісне обслуговування пасажирів та виконання планових показників забезпечують три квиткових касири, які крім основних обов'язків, під керівництвом старшого квиткового касира виконують обов'язки станційного робітника. Безперешкодний прийом і відправлення поїздів, виконання маневрової роботи забезпечується роботою чотирьох чергових по станції і дев'яти чергових стрілочних постів.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)