Прилуки (станція) — Вікіпедія

Станція Прилуки

Бахмач — Гребінка
Ніжин — Прилуки
Південна залізниця
Полтавська дирекція
м. Прилуки

Вокзал станції Прилуки
Вокзал станції Прилуки
Вокзал станції Прилуки
50°34′54″ пн. ш. 32°23′01″ сх. д. / 50.58167° пн. ш. 32.38361° сх. д. / 50.58167; 32.38361Координати: 50°34′54″ пн. ш. 32°23′01″ сх. д. / 50.58167° пн. ш. 32.38361° сх. д. / 50.58167; 32.38361
Рік відкриття 1894 (130 років)
Тип вузлова, дільнична
Колій 12
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 190
Відстань до Куріня, км 74
Відстань до Гребінки, км 58
Відстань до Хвилівки, км 57
Код станції 429002 ?
Код «Експрес-3» 2204540 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Довідкове бюро
Супутні послуги Таксі
Мапа
Прилуки. Карта розташування: Чернігівська область
Прилуки
Прилуки

Прилу́ки — вузлова дільнична залізнична станція 1-го класу на перетині неелектрифікованих ліній Бахмач — Гребінка та Ніжин — Прилуки, у Бахмацькому, Гребінківському та Ніжинському напрямках. Розташована в місті Прилуки — в одному з найбільших міст Чернігівської області.

Від станції відгалужується промислова лінія Прилуки — Ладан, яку обслуговують локомотиви прилуцького підприємства промислового залізничного транспорту (ППЗТ).

Історія

[ред. | ред. код]

Станція відкрита у 1894 році, в ході будівництва залізничної лінії Бахмач — Одеса. Відкриття залізничного сполучення сприяло розвитку промисловості та торгівлі в місті Прилуки.

З часу відкриття на станції діяло паровозне депо. Із запровадженням тепловозної тяги, депо було ліквідоване, проте будівля на чотири стойла та поворотне коло зберіглися і понині.

У 20032004 роках зведений новий сучасний залізничний вокзал, заради чого була зруйнувана стара історична будівля вокзалу, яка була побудована ще у 1913 році. Вокзальний комплекс зазнав капітальної реконструкції.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Прилуки зупиняються лише приміські поїзди, що прямують до Бахмача, Гребінки та Ніжина[1]. До 18 березня 2020 року через станцію також курсували поїзди міжнародного сполучення.

Рух поїздів по станції Прилуки
Маршрут сполучення Залізниця формування Примітки
Приміське сполучення
6242/6245 Гребінка — Бахмач Південна залізниця
6243/6244
6246/6247
Гребінка — Прилуки
6521/6522
6523/6524
6525/6526
6527/6528
Гребінка — Ніжин
Далеке сполучення (наразі дані поїзди скасовані)
061/062 Миколаїв — Москва Одеська залізниця Скасований з 18 березня 2020 року
125/126 Київ — Костянтинівка Південно-Західна залізниця Скасований через російське вторгнення в Україну (з 2022)
143/144 Харків — Санкт-Петербург Південна залізниця Скасований з 18 березня 2020 року
147/148 Сімферополь — Чернігів Придніпровська залізниця Скасований через анексію Криму
249/250
265/266
Південно-Західна залізниця
381/382 Сімферополь — Мінськ Придніпровська залізниця
463/464 Одеса — Москва Одеська залізниця
485/486 Мінськ / Гродно — Феодосія Білоруська залізниця Скасований через анексію Криму
495/496 Вітебськ — Євпаторія

Послуги

[ред. | ред. код]

Вокзал станції Прилуки надає широкий спектр послуг, зокрема такі:

  • оголошення про прибуття/відправлення поїздів;
  • збереження одного місця багажу та вантажобагажу;
  • збереження ручної поклажі в автоматичних камерах схову вокзалів та більш встановленого терміну зберігання;
  • довідкове бюро;
  • надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в поїздах;
  • Надання письмової довідки про вартість проїзду в межах та поза межами України;
  • маркування багажу;
  • повідомлення телефонним зв'язком про прибуття вантажу та багажу;
  • попередній прийом та збереження багажу на вокзалах;
  • надання бірки на багаж.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розклад руху поїздів по станції Прилуки на сайті poizdato.net.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]