French
DeutschВасильєв Дмитро Миколайович (військовик) — Вікіпедія
| Дмитро Васильєв Дмитро Миколайович Васильєв | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 20 лютого 1978 м. Первомайськ, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР | ||||||||
| Смерть | 19 березня 2022 (44 роки) Запорізька область, Україна (смерть від ран внаслідок обстрілу) | ||||||||
| Поховання | Хмельницький | ||||||||
| Громадянство |  Україна | ||||||||
| Національність | українець | ||||||||
| Alma Mater | Хмельницьке вище командне артилерійське училище | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність | Україна | ||||||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||||||||
| Формування | |||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Васильєв Дмитро Миколайович у Вікісховищі | |||||||||
Дмитро Миколайович Васильєв (20 лютого 1978, м. Первомайськ, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР — 19 березня 2022, Запорізька область, Україна) — український військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (13 квітня 2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Дмитро Васильєв народився 20 лютого 1978 року в місті Первомайську Миколаївської області.
Після закінчення навчання в 1995 році вступив до Хмельницьке командне артилерійське училище де й закінчив у 2000 році артилериста-ракетника, його направили в Хмельницький, де він пройшов службу до командира ракетного дивізіону[1] 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара». Був учасником АТО та ООС.
З перших днів російського вторгнення в Україну 2022 року підполковник Дмитро Васильєв уміло керував ракетним дивізіоном, який завдав точних ударів по колоні противника біля населеного пункту Чонгар. Унаслідок цього удару було знищено до сотні одиниць техніки та особового складу ворога. З 24 лютого до 18 березня ракетний дивізіон під керівництвом Дмитра Васильєва завдавав ударів по скупченню військ противника біля населених пунктів Василівка, Токмак, Мелітополь, Пологи, Гуляйполе, Кам'янка, Дніпрорудне, Бердянськ, Велика Білозерка, знищуючи значну кількість сил і засобів окупантів. 18 березня Дмитро Васильєв разом із підрозділом потрапив під обстріл у Запорізькій області та загинув наступного дня внаслідок важких поранень[2].
Похований 23 березня 2022 року на Алеї Слави в місті Хмельницькому.
Залишилися дружина та двоє дітей.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Рішенням позачергової шістнадцятої сесії Хмельницької міської ради № 22 від 28 квітня 2022 року вулицю Попова у мікрорайоні Ракове перейменовано на вулицю Героя України Дмитра Васильєва[3].
29 серпня 2022 року в День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, Президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» членам родини загиблого Героя України[4][5].
Рішенням сесії Первомайської міської ради Миколаївської області від 4 квітня 2023 року вулицю Кам'яномостівську в м. Первомайську перейменовано на вулицю Героя України Дмитра Васильєва[6]
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (13 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України[1][7]
- орден Богдана Хмельницького II ст. (22 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]
- орден Богдана Хмельницького III ст. (12 жовтня 2017) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків[9]
- відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» II та III ст.
- відзнака Начальника Генерального Штабу ЗСУ — нагрудний знак «Учасник АТО»
- Медаль за 20 років сумлінної служби.
- Медаль за особливу службу 3 ступеня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Від сили нашого спротиву в усіх його формах прямо залежить майбутнє України — звернення Президента Володимира Зеленського [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 13 квітня
- ↑ Президент вручив ордени «Золота Зірка» рідним загиблих українських захисників, удостоєних звання Героя України // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2022. — 29 серпня.
- ↑ Рішення Хмельницької міської ради № 22 від 28.04.2022 р. «Про внесення змін до Переліку площ, проспектів, вулиць, провулків, проїздів, скверів, бульварів, парків, розташованих на території міста Хмельницького, затвердженого рішенням 17-ої сесії міської ради № 24 від 02.04.2008 р.»
- ↑ Зеленський вручив ордени "Золота Зірка" рідним загиблих воїнів, удостоєних звання Героя України. ФОТОрепортаж. Цензор нет (укр.). 29 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ Президент вручив ордени «Золота Зірка» рідним загиблих Героїв України. Арміяinform (укр.). 29 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ Гард.City: Замість Кам'яномостівської тепер Героя України Дмитра Васильєва. Рішення сесії.
- ↑ Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 235/2022 «Про присвоєння Д.Васильєву звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 22 березня 2022 року № 157/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 12 жовтня 2017 року № 319/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Коваленко С. Він, знаючи ризики та небезпеки, захищав територіальну цілісність нашої держави і, на жаль, віддав за неї життя… [Архівовано 13 травня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 12 травня.
- Боднар Х. Окупанти вбили батька двох дітей Дмитра Васильєва. З ним попрощалися у Хмельницькому [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] // Всім. — 2022. — 23 березня.
- Мовчан А. На Хмельниччині попрощалися із декількома загиблими Героями [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.] // Є — 2022. — 24 березня.
- Агєєв А. Хмельниччина прощається зі своїм загиблим захисником і дякує йому за звитягу [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 23 березня.
|
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |