Габрієль де Брольї — Вікіпедія

Габрієль де Брольї
фр. Gabriel de Broglie
Народився 21 квітня 1931(1931-04-21)[1][2][3] (93 роки)
Версаль
Країна  Франція[4]
Діяльність есеїст, посадова особа
Alma mater Національна школа адміністрації (1960), Інститут політичних досліджень і Q3577698?
Знання мов французька[5]
Членство Французька академія[6], Академія моральних і політичних наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Румунська академія і Académie des sciences morales, des lettres et des arts de Versaillesd[7]
Посада президент, президент, канцлер, Councillor of Stated, президент, seat 11 of the Académie françaised[6] і президент[d]
Рід House of Broglied
Діти Charles-Édouard de Broglied і Priscilla de Broglied
Нагороди

Габріель, або Ґабрієль, Жозеф Марі Ансельм де Брольї (фр. Gabriel Joseph Marie Anselme de Broglie; нар. 21 квітня 1931, Версаль) — французький історик, член Академії моральних та політичних наук (з 1977), член Французької академії (з 2001).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 квітня 1931[8].

Закінчив колеж у Понтуазі, потім навчався у паризькому Інституті політичних досліджень та Національній школі адміністрації. З 1960 року працював у Державній раді аудитором, згодом обіймав там посади магістра клопотань та члена Ради (з 1999 року — почесний член Державної ради). Працював у канцеляріях кількох міністрів, зокрема Андре Мальро в період з 1962 до 1966 року, Жана-Марселя Жаннені[fr] — з 1966 до 1968 року і Моріса Шумана — у 1968 році.

Протягом вісімнадцяти років професійно займався аудіовізуальною сферою — обіймав посади заступника генерального директора ORTF, генерального директора Радіо Франції, президента Національного інституту аудіовізуальних засобів[fr], президента CNCL[fr] .

Як історик публікував біографії та дослідження проблем орлеанізму та XX століття. З 1981 року працював у різних структурах із захисту французької мови, зокрема у Вищому комітеті у 1981—1982 роках та Вищій раді у 1984, 1986 та 1999 роках. У 1980 році очолив Товариство французьких бібліофілів[fr] .

Лауреат премії письменників — ветеранів війни[fr] , премії[fr] Вобана, Великої премії Гобера (за «Мадам де Жанліс») та премії послів[fr] (за «Гізо»).

22 березня 2001 року обраний до Французької академії[9].

Праці[ред. | ред. код]

  • Le General de Valence ou l'Insouciance et la gloire, Paris, Perrin, 1972. ISBN 2262020086
  • Ségur sans cérémonie, 1757—1805 ou la Gaieté libertine, Paris, Perrin, 1977. Biographie de Joseph-Alexandre, vicomte de Ségur[fr] .
  • Histoire politique de la Revue des deux mondes (1829 a 1979), Paris, Perrin, 1979.
  • L'Orléanisme: la ressource libérale de la France, Paris, Perrin, 1981.
  • Une Image vaut dix mille mots: essai sur la television, Paris, Plon, 1982.
  • Madame de Genlis, Paris, Perrin, Paris, 1985. ISBN 2262018405
  • Le Français pour qu'il vive, Paris, Gallimard, 1987.
  • Guizot, Paris, Perrin, 1990. ISBN 2262018537
  • Le XIX siècle: l'éclat et [le] déclin de la France, Paris, 1995. ISBN 2262009104
  • Mac Mahon, Paris, Perrin, 2000. ISBN 2262011435
  • Le droit d'auteur et l'internet, Paris, PUF, 2001. ISBN 2130514685
  • La monarchie de Juillet, Париж, Fayard, 2011. ISBN 9782213662503
  • Impardonnable 20e siècle, Paris, Tallandier, 2017
  • Dir. avec Hélène Carrère d'Encausse, Джованні Дотолі[it] et Mario Selvaggio. Le Dictionnaire de l'Académie française, Hermann, Paris, 2017. ISBN 978-2-7056-9381-7

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GeneaStar
  2. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. Babelio — 2007.
  4. LIBRIS — 2018.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. а б Французька академія — 1635.
  7. http://www.academiedeversailles.com/_219331#top
  8. Les 40 immortels (фр.). Le Monde. 15 листопада 2007. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
  9. Gabriel de Broglie (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]