French
DeutschГлаукофітові водорості — Вікіпедія
| Глаукофітові водорості | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Glaucocystis sp. | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Роди | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Glaucocystophyta Kies & Kremer, 1986 | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Глаукофітові водорості, глаукофіти[1], або глаукоцистофіти[2] (Glaucophyta) — невеликий давній відділ одноклітинних водоростей, що включає вісім родів і 21 вид. Глаукофіти особливо цікаві своїми унікальними хлоропластами (ціанеллами), досить примітивно влаштованими в порівнянні з хлоропластами інших водоростей: вони містять шар муреїну між мембранами і мають багато інших характеристик, властивих ціанобактеріям. Відповідно до сучасних уявлень, глаукофітові водорості відокремлено від архепластид (Archaeplastida)[джерело?][сумнівно ].
Назва групи утворена від дав.-гр. γλαυκός — «синьо-зелений» та φυτόν — «рослина» і обумовлена характерним синьо-зеленим кольором їхніх хлоропластів[3].
Біологія клітини[ред. | ред. код]
Глаукофітові водорості представлені одноклітинними і колоніальними формами з монадним, кокоїдним і пальмелоїдним типами організації[4]. Для всіх глаукофітових характерні еліпсоїдальна форма клітини і мікроскопічні розміри. При цьому у водоростей з пальмелоїдною будовою талому клітини мають майже сферичну форму діаметром 10-15 мкм у Gloeochaete і 24-36 мкм у Cyanoptyche[5][6].
Види роду Cyanophora характеризуються монадною будовою талому і досить чітко поділяються на дві групи. В одну входять види з овоїдною або еліпсоїдною формами клітини: C. paradoxa (приблизно 15 мкм в довжину і 9 мкм в поперечнику[7], C. cuspidata, C. kugrensii; в іншу — види з клітинами бобовидної форми, сплощені в дорсовентральному напрямку.
Запасний продукт[ред. | ред. код]
Запасний продукт в клітинах глаукофітових водоростей — крохмаль, відкладається у вигляді гранул в цитозолі[8]. У цьому глаукофіти схожі з червоними водоростями (Rhodophyta) і відрізняються від зелених рослин (Viridiplantae), які накопичують запасні речовини в пластидах. Однак, червоні водорості запасають не звичайний крохмаль, як глаукофіти і рослини, а особливі амілопектин-подібні сполуки[9].
Розмноження[ред. | ред. код]
Розмноження у глаукофітових — вегетативне і безстатеве (у Glaucocystis — за допомогою автоспор[en], у Gloeochaete і Cyanoptyche — за допомогою зооспор; Cyanophora зазвичай розмножується поздовжнім поділом навпіл, але може також утворювати зооспори). Статеве розмноження не описано. Мітоз відкритий, цитокінез поздовжній[10][11].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Глаукофітові водорості мешкають виключно в прісних водах, зокрема, на болотах. Великі популяції глаукофітів трапляються рідко[12]. Серед них є й планктонні форми, і прикріплені колонії. У пробах глаукофіти виділяють від інших водоростей зі схожою морфологією за наявністю пластид яскравого синьо-зеленого кольору. Від синьо-зелених водоростей їх відрізняє наявність незабарвленої цитоплазми[13].
Роди і види глаукофітів[ред. | ред. код]
- монадні форми:
- Cyanophora[fr] Korshikov, 1924 (види: C. paradoxa, C. biloba[fr], C. cuspidata, C. kugrensii, C. sudae, C. tetracyanea[fr])
- Peliaina[fr] Pascher, 1929 (вид P. cyanea)
- Strobilomonas[fr] J.Schiller, 1954 (вид S. cyaneus)
- кокоїдні форми:
- Glaucocystis Itzigs. ex Rabenh., 1866 (види: G. nostochinearum[fr], G. bullosa, G. caucasica, G. cingulata, G. duplex, G. molochinearum, G. oocystiformis, G. simplex)
- Glaucocystopsis[fr] Bourr., 1960 (вид G. africana)
- пальмелоїдні форми:
- Chalarodora Pascher, 1929 (вид C. azurea)
- Cyanoptyche Pascher, 1929 (вид C. gloeocystis)
- Gloeochaete[fr] Lagerh., 1883 (види: G. wittrockiana[fr], G. protogenita[d])
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хаусман и др., 2010, с. 192..
- ↑ Белякова и др., 2006, с. 163..
- ↑ Jackson et al., 2015, с. 151..
- ↑ Хаусман и др., 2010, с. 192.
- ↑ Lagerheim G. Bidrag till Sveriges algflora // Архівовано з джерела 8 грудня 2015
- ↑ Jackson et al., 2015, с. 153.
- ↑ Kugrens, 2002, с. 260.
- ↑ Белякова и др., 2006, с. 163.
- ↑ Jackson et al., 2015, с. 151—152.
- ↑ Jackson et al., 2015, с. 152.
- ↑ Белякова и др., 2006, с. 164, 166—167.
- ↑ Jackson et al., 2015, с. 151.
- ↑ Белякова и др., 2006, с. 164.
Література[ред. | ред. код]
- Белякова Г. А., Дьяков Ю. Т., Тарасов К. Л. Ботаника: в 4 т. Т. 2. — ISBN 978-5-7695-2750-1.
- Хаусман К., Хюльсман Н., Радек Р. Протистология. — ISBN 978-5-87317-662-5.
- Jackson C., Clayden S., Reyes-Prieto A. The Glaucophyta: the blue-green plants in a nutshell. — Т. 84, no. 2. — DOI:. — P. 149—165.
- Kugrens P. — xxx + 796 p. — ISBN 978-1-4020-0189-5. Архівовано з джерела 10 квітня 2016 — P. 259—272.
- Lee R. E. — 561 p. — ISBN 978-0-521-68277-0. Архівовано з джерела 4 березня 2016
|