Гунзибська мова — Вікіпедія

Гунзибська мова
Гьонкьос мыц
Поширена в	Грузія, Росія
Регіон	Дагестан
Носії	2250
Класифікація	Північно-кавказька сім'я Нахсько-дагестанські мови Аваро-андо-цезькі мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1	немає
ISO 639-2	cau
ISO 639-3	huz

Гунзибська мова (самоназва Гьонкьос мыц) — мова гунзибців, що проживають у Цунтинському районі Дагестану (Росія) та у одному селі Кварельського району Грузії.

Розповсюджена в кількох селах Цунтинського району Дагестану (села Гунзиб, Гарбутль, Нахада, Родор, Тодор) та в селі Сарусо Кварельського району Грузії.

Число мовців: 1850 в Дагестані (2002) і близько 400 осіб в Грузії.

Гунзибська мова разом з бежтинською утворюють східну групу цезьких мов.

Мова має 3 діалекти: гунзібський, гарбутлінський та нахадінський. Розбіжності між ними не є значними.

На відміну від інших цезьких мов, для гунзибської мови в фонетиці характерний складний і архаїчний вокалізм з розвинутим середнім рядом (ɑ, ы, ə), всього 8 голосних і 35 приголосних звуків.

У морфології незбіг ергативу з непрямою основою; збіг орудного та родового відмінків; проста система локативних форм, що включає 7 серій та 2 просторових відмінки: ессів (знаходження де-небуть) і елатив (вихід із чого-небуть).

Іменник має 6 класів, до шостого належить єдине слово къəра "дитина".

Мова є безписемною.

Джерела[ред. | ред. код]

Бокарев Е. А. Цезские (дидойские) языки Дагестана. М., 1959 (рос.)