Адигейська мова — Вікіпедія

Адигейська мова
Адыгабзэ
Поширення адизьких мов на Кавказі
Поширена в	Росія[1],  Туреччина[2],  Йорданія[3] і  Сирія[4]
Регіон	Адигея
Носії	150 000
Писемність	кирилиця, Adyghe alphabetd і арабське письмо
Класифікація	Північнокавказька надсім'я (незагальновизнано) Абхазо-адизька сім'я Адизька група
Офіційний статус
Офіційна	Адигея (Росія)
Коди мови
ISO 639-1	—
ISO 639-2	ady
ISO 639-3	ady

Адиге́йська мо́ва (самоназва — Адыгабзэ) — належить до абхазо-адизької сім'ї мов. Розповсюджена в Адигеї та у Лазаревському і Туапсинському районах Краснодарського краю Росії. Число мовців близько 130 тисяч (2002). Має 4 діалекти: абадзехський (за теперішнього часу практично вимер), бжедухський, темиргойський, шапсузький. Літературна адигейська мова склалась й розвивається на основі темиргойського діалекту. Крім адигейців, адигейською мовою користуються кабардинці та черкеси.

Характеристика та особливості мови[ред. | ред. код]

Фонетика адигейської мови відрізняється великою кількістю приголосних (у діалектах до 66); голосних в первинному корінні лише два: «э» і «ы» короткі. Зі стяження складів утворилися довгі: е, и, а, о, у. Ім'я в певній відміні змінюється по чотирьох відмінках — прямому, непрямому, орудному і претваринному, а в невизначеному — по двох, зрідка трьох. Дієслово багате формами осіб, чисел, часів, нахилів, застав. Є багатоособисте, т. з. поліперсонноє відмінювання, коли у відмінювану форму дієслова одночасно включаються два або декілька особистих префіксів, показників суб'єкта, прямого і непрямого об'єктів.

Для адигейської мови характерна багатоскладність присудка, до складу якого можуть входити особисті префікси, приставки місця, напряму і особистого відношення, а іноді іменне коріння. Лад пропозиції змінюється залежно від перехідності і неперехідності присудка (підмет відповідно в непрямому і прямому відмінках; присудок неперехідний, з непрямим об'єктом). Відносне визначення стоїть перед визначуваним, а якісне — після визначуваного. Звичайний порядок слів в пропозиції: підмет, пряме доповнення, решта членів, присудка. У лексиці сучасної адигейської мови виділяється первинне коріння типу відкритого складу. З поєднання їх утворюються більшість адигейських слів.

Писемність[ред. | ред. код]

Колись черкеси мали свою писемність, але у ході Великої Кавказької війни через геноцид черкесів її було забуто^{[джерело?]} і довгий час черкеси були без писемності.

Після Жовтневого перевороту була створена писемність на основі арабської абетки, яку було замінено в 1927 році латинською, а в 1938-му — кириличною, що вживається і нині.

У сучасному адигейському алфавіті 64 літери: 7 голосних та 57 приголосних. Літери ё, к, ъ, ь, ю, я переважно вживаються у запозиченнях; «о» передає дифтонг уэ/эу, кІ — чІ. Раніше в алфавіті були літери щІ, щӏу.

Крім символів, наявних у російському алфавіті, в адигейський алфавіт включено літеру I («паличка»).

Комбінації приголосних з «у», «ь», «ъ», «I»: гу, гь, гьу, къ, къу, кІ, кӏу, жъ, жъу, шъ, шъу, шІ, шӏу та ін. використовуються на позначення специфічних (гортанних, губних, змичних, щілинних, бокових) звуків. Ці комбінації передають одну фонему, подібно до ль, ть, сь в українській мові.

У кабардинській та адигейській мові жь і жъ вимовляються абсолютно однаково, але пишуться по різному. У кабардинській замість жъ пишуть жь (жъы / жьы «старий»), замість чІ — щІ (чӏыгу / щӏыгу «земля»), замість шъ — щ (пшъашъэ / пщащэ «дівчинка»), замість шъу — ф (шъузы / фыз «жінка»; уцышъо / удзыфэ «зелений»), замість шІ — щІ (пшӏы / пщӏы «десять»), замість ф — ху (фай / хуейщ «хотіти»), а замість шӏу — фІ (шӏои / фӏей «брудний»).

Діалектні літери[ред. | ред. код]

Приклад[ред. | ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка адигейською мовою (переклав Кірімізе Жане)^[6]:

Див. також[ред. | ред. код]

• Адигейська література

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання[ред. | ред. код]

• Адигейська мова [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Всесвітні абаза-адигські (черкеські) сайти
• Говоримо адигейською — курс адигейської мови [Архівовано 24 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• Адигська мова на сайті І. Франка
• Центральний форум адигов
• Адигейська мова на сайті Ethnologue: Adyghe. A language of Russian Federation [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Адигейська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Adyghe [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Адигейська мова на сайті WALS Online: Language Adyghe (Abzakh) [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Вікіпедія має розділ
адигейською мовою
НэкӀубгъо шъхьаӀ

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Кавказькі мови Абхазо-адизькі Абхазо-абазинські[en] Абазинська Абхазька Адизькі (черкеські) Адигейська Кабардинська Інші Убихська† Нахсько-дагестанські Аваро-андо-цезькі мови Аваро-андійські Аварська Андійська Ахвахська Багвалинська Ботліська Годоберинська Каратинська Тиндинська Чамалинська Цезькі Бежтинська Гінухська Гунзибська Хваршинська Цезька Даргинські Даргинська Іцарська мова[en] Кайтазька мова[en] Кубачинська Чиразька Лезгинські мови[en] Агульська Арчинська Будуська Кризька Лезгинська Рутульська Табасаранська Удінська Цахурська Нахські Бацбійська Інгуська Чеченська Інші Лакська Хіналузька Картвельські Карто-занські[en] Занські[en] Мегрельська Лазська Грузинська Грузинська Сванська Сванська

Тематичні сайти Wolfram Language · Wolfram Language · Yleinen suomalainen ontologia Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика норвезька енциклопедія · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN Нормативний контроль Freebase: /m/02nbbh · GND: 4084732-9 · J9U: 987007292935005171 · LNB: 000274504 · NDL: 00576446 · NKC: ph773856