Гіперіон (супутник) — Вікіпедія

Гіперіон
Hyperion


Зображення Гіперіона, отримане КА «Кассіні» 26 вересня 2005 року.

Дані про відкриття
Дата відкриття 16 вересня 1848
Відкривач(і) В.К. Бонд, Дж.Ф. Бонд, В. Лассаль
Планета Сатурн
Номер VII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 1 481 009 км
Перицентр 1 298 836 км
Апоцентр 1 663 182 км[1]
Орбітальний період 21,27661 діб
Ексцентриситет орбіти 0,1230061
Нахил орбіти 0,43° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина 14.1
Діаметр 360×280×225 км[2]
Маса 0,5584 ± 0,0068× 1019 кг[3]
Густина 0,5667 ± 0,1025 г/см³[3]
Прискорення вільного падіння ~0,017 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,022 км/с
Період обертання навколо своєї осі ? діб (хаотичний)
Альбедо 0,25
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Сатурн VII

Гіперіон у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гіперіон.

Гіперіон (лат. Hyperion, грец. Ὑπερίων) — двадцять третій за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий 16 вересня 1848 року англійським астрономом Вільямом Ласселлем. Названий відкривачем на честь грецького титана Гіперіона.

Дослідження[ред. | ред. код]

З 2004 року Гіперіон досліджувався за допомогою космічного апарата «Кассіні». 25 серпня 2011 року апарат наблизився до супутника на відстань 24 тис. км. За весь час роботи апарат, який перебував на орбіті до 2017 року, зробив близько 230 тисяч фотознімків поверхні[4].

Орбіта[ред. | ред. код]

Анімація орбіти Гіперіона.
       Сатурн ·        Гіперіон ·       Титан

Зображення «Вояджера-2» і подальша наземна фотометрія показали, що обертання Гіперіона є хаотичним — тобто вісь його обертання коливається так сильно, що його орієнтація в просторі непередбачувана. Його час Ляпунова становить близько 30 днів[5][6][7]. Гіперіон разом із супутниками Плутона Ніктою та Гідрою[8][9] є одним із небагатьох супутників у Сонячній системі, які, як відомо, обертаються хаотично, хоча очікується, що це звичайне явище для подвійних астероїдів[10]. Це також єдиний звичайний планетарний природний супутник у Сонячній системі, який, як відомо, не має припливно-відливної системи.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Зображення Гіперіона, отримане КА «Кассіні» 26 вересня 2005 року.
    Зображення Гіперіона, отримане КА «Кассіні» 26 вересня 2005 року.
  • Зображення Гіперіона, отримане КА «Кассіні» 28 червня 2006 року.
    Зображення Гіперіона, отримане КА «Кассіні» 28 червня 2006 року.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 грудня 2009. Процитовано 9 квітня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et.al. (December 2006). The gravity field of the saturnian system from satellite observations and spacecraft tracking data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526.
  4. ↑ Знімки отримані з космічного корабля «Кассіні». Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 28 серпня 2011.
  5. ↑ M. Tarnopolski (May 2015). Nonlinear time-series analysis of Hyperion's lightcurves. Astrophysics and Space Science. 357 (2): 160. arXiv:1412.2423. Bibcode:2015Ap&SS.357..160T. doi:10.1007/s10509-015-2379-3. S2CID 56311141.
  6. ↑ M. Tarnopolski (Feb 2017). Influence of a second satellite on the rotational dynamics of an oblate moon. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 127 (2): 121—138. arXiv:1607.07333. Bibcode:2017CeMDA.127..121T. doi:10.1007/s10569-016-9719-7. S2CID 118512400.
  7. ↑ M. Tarnopolski (Oct 2017). Rotation of an oblate satellite: Chaos control. Astronomy & Astrophysics. 606: A43. arXiv:1704.02015. Bibcode:2017A&A...606A..43T. doi:10.1051/0004-6361/201731167. S2CID 119360690.
  8. ↑ M. R. Showalter, D. P. Hamilton (Jun 2015). Resonant interactions and chaotic rotation of Pluto's small moons. Nature. 522 (7554): 45—49. Bibcode:2015Natur.522...45S. doi:10.1038/nature14469. PMID 26040889. S2CID 205243819.
  9. ↑ Kenneth Chang (3 червня 2015). Astronomers Describe Chaotic Dance of Pluto's Moons. New York Times.
  10. ↑ Nadoushan, M. J.; Assadian, N. (2015). Widespread chaos in rotation of the secondary asteroid in a binary system. Nonlinear Dynamics. 81 (4): 2031. Bibcode:2015NonLD..81.2031J. doi:10.1007/s11071-015-2123-0. S2CID 124747289.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Hyperion
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Супутники перелічені за приблизною середньою віддаленістю орбіт від Сатурна.
Супутники-«пастухи»
кілець
Коорбітальні
Кільце G
Алькіоніди
Внутрішні великі
(з троянцями)
Зовнішні великі
Нерегулярні
Інуїтська група
Скандинавська група
Феба · Скаді · S/2007 S 5 · S/2007 S 2 · S/2004 S 37 · S/2019 S 2 · S/2020 S 7 · S/2006 S 9 · S/2006 S 20 · Сколл · Гірроккін · Грейп · S/2004 S 13 · Мунділфарі · S/2004 S 43 · S/2006 S 1 · S/2007 S 3 · Грід · Бергельмір · Нарві · Ярнсакса · S/2004 S 17 · Суттунг · Еггтер · Гаті · S/2004 S 12 · Бестла · Фарбауті · Трюм · S/2004 S 46 · S/2019 S 11 · Ангрбода · Белі · Егір · Ґерд · S/2004 S 7 · S/2019 S 13 · S/2006 S 14 · Гуннлод · S/2005 S 5 · Скрюмір · S/2004 S 28 · Альвальді · Карі · Гейррод · S/2006 S 3 · Фенрір · Сурт · S/2006 S 18 · Логі · Імір · S/2019 S 19 · S/2004 S 21 · S/2004 S 39 · S/2004 S 36 · Тьяцці · S/2004 S 34 · S/2006 S 19 · Форньйот · S/2020 S 9 · S/2004 S 26 · S/2019 S 21 · S/2004 S 52
Галльська група
Ймовірні


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіперіон_(супутник)&oldid=42006006