Димерський замок — Вікіпедія

Димерський замок
Шаблон:Визначна пам'ятка: зображення відсутнє:
Тип	замок і пам’ятка архітектури
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Димер
Будівництво	1669 —
Стан	Зруйнований, проіснував до кінця XVIII ст.

Димерський за́мок — оборонна споруда у містечку Димері, зведена за короткий час після 1669 року Яном з Опольска Пивом. Зруйнована наприкінці XVIII століття.

Опис і розташування[ред. | ред. код]

Згідно з описом 1747 року, віднайденим Тарасом Чухлібом, замок у Димері стояв на новому місці над Рудом, навколо того замчику фоса і палями колом опалісадований. В'їзд до того замку — брама нова, на тій брамі — хатинка дужа. Всередині замку будинок старий, в якому чотири покої і лямус, пекарня і кухня, шпихлір, стайня, возовня і студня на дитинцю. Біля замку перед брамою двір новий збудований.

Історія[ред. | ред. код]

Після підписання Петром Дорошенком Корсунської угоди з Османською імперією, польські полковники Ян Васильківський і Ян з Опольська Пиво були відряджені польським королем Яном Собеським до Київського Полісся для оборони краю від козаків. Саме з цією метою Ян Пиво звів оборонну фортецю в Димері навколо колишнього маєтку димерського старости. Комендантом залоги став Еліаш Новицький.

Вали навколо фортеці були укріплені гарматами, відбитими в Межигір'ї у воєводи Василя Шереметєва.

Саме з Димера поляки на межі 1660-х і 1670-х років проводили каральні експедиції від Чорнобиля на півночі до Коростишева на заході і Фастова на півдні, спрямовані проти Війська Запорозького.

У 1673 році Димерський замок ненадовго був зайнятий гетьманом Михайлом Ханенком.

У 1676—1679 рр. згідно з Журавненським мирним договором між Річчю Посполитою та Османською імперією Димерський замок став резиденцією гетьмана його королівської милості Остапа Гоголя. У 1691—1694 рр. — резиденція Василя Іскрицького.

У 1703 році, під час козацького повстання у Димерському замку отаборилося чимало поляків. Семен Палій взяв приступом замок та розбив поляків, а місто зруйнував. Незабаром укріплення було відновлене на новому місці.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

• Dymir // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 246. (пол.).— S. 246—250. (пол.)

п о р Замки та палаци Києва та Київської області‎ Збережені Зимовий палац • Особняк Беретті • Садиба Гальперіна • Золоті ворота • Особняк Аршавського • Будинок із котами • Будинок із химерами • Кловський палац • Маєток Лібермана • МЦКМ ФПУ • Будинок Мазепи • Маріїнський палац • Будинок митрополита • Садиба Мурашка • Будинок Підгорського • Особняк Полякова • Будинок Сироткіна • Особняк Ніколи Терещенка • Особняк Федора Терещенка • Будинок Трубецьких •Національний палац мистецтв «Україна» • Київський укріплений район • Лисогірський форт • Київська фортеця • Садиба Більського • Цитадель • Шоколадний будиночок • Замок барона Штейнгеля Частково збережені Садиба фон Мекк Руїни Палац Браницьких (Руде Село) • Палац Остен-Сакенів Повністю зруйновані Білоцерківський замок • Бишівський замок • Богуславський замок • Бориспільський замок • Броварський замок • Гоголівський замок • Димерський замок • Іванківський замок • Київський замок • Палац генерал-губернатора у Києві • Замок Корецьких (Лісники) • Макарівський замок • Переяславська фортеця • Ржищівський замок • Рожівський замок • Ставищенський замок • Фастівський замок • Хабенський замок • Чорнобильський замок • Чорногородський замок • Садиба Яготин