Лисогірський форт — Вікіпедія

Лисогірський форт
Лисогірський форт
	Потерна № 5
	Координати: 50°23′40″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.3944528° пн. ш. 30.5448556° сх. д.
Тип	регіональний ландшафтний парк
Статус	пам'ятка містобудування національного значення, охоронний № 260066-Н
Відкрито	XIX століття
Колишні назви	Голгофа, Череп
Площа	118,7 га
Керівна установа	Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця»
Відвідувачів на рік	10 000
Країна	Україна
Розташування	Голосіївський район
	Лисогірський форт Лисогірський форт (Україна)
	Лисогірський форт у Вікісховищі

Лисогірський форт 1871—1875 — пам'ятка містобудування національного значення, яка розташовується на Лисій горі у південній частині Києва. Частина Київської фортеці.

Історія[ред. | ред. код]

Починаючи з початку 1860-х років розроблявся проєкт модернізації Київської фортеці. Генерал Едуард Тотлебен планував розширити фортецю, зокрема побудувати у місті 24 (за іншими даними 27) фортів. Упродовж 1869-71 років було оглянуто місця будівництва майбутніх фортів.

27 квітня 1871 року до міста надійшло повеління Олександра II щодо спорудження Лисогірського форту. Роботи почалися вже 1871 року — було облаштовано трасування форту, вирубано дерева, збудовано тимчасові допоміжні споруди. Наступного, 1872 року, на гору було прокладено дві дороги та виконано роботи на території бастіону № 2. Станом на 1874 рік більшість земляних робіт було виконано, а також влаштовано цегляні потерни у валах.

Остаточно було завершено будівництво Лисогірського форту 1877 року.

|

Форт складався з головного валу, 2 бастіонів, напівбастіону, мав рів. У валах влаштовано 8 цегляних потерн завдовжки до 40 м кожна. На території форту були порохові льохи.

Попри відсутність стратегічного значення фортеці і форту наприкінці XIX ст., там продовжувало перебувати озброєння. Лисогірський форт також використовувався як склад піроксиліну.

У останні роки XIX століття (1897-99 роки) Київська фортеця перетворилася на фортецю-склад. Єдиним дієвим укріпленням залишався Лисогірський форт. Як і раніше, у форті зберігався піроксилін.

Із 1907 року форт використовувався як місце страти злочинців, зокрема у вересні 1911 року тут було страчено вбивцю Петра Столипіна Дмитра Богрова.

Із початком Першої світової війни Лисогірський форт входить до числа наявних оборонних споруд — було поновлено озброєння, зосереджено запаси медикаментів.

Як військовий об'єкт, форт використовувався й у радянські часи. 1941 року він брав участь в обороні міста і виконав роль як потужний оборонний об'єкт на підступах до міста. 18 вересня 1941 року на самій горі точилися бої. Таким чином, Лисогірський форт у вересні 1941 р. був використаний як позиція, що прикривала відхід головних сил 37-ї армії на лівий берег Дніпра.

У повоєнні роки Лисогірський форт продовжував використовуватися як військовий об'єкт. Тут розташували артилерійські склади Київського військового округу. Лиса гора була огороджена колючим дротом, на ній було встановлено вартові вежі. Боєприпаси зберігалися у потернах.

Склади на Лисій горі було ліквідовано у 1970-х роках, а охорону остаточно знято 1976 року. Більшість споруд відтоді було розібрано на цеглу. | |

1982 року на Лисій горі було розпочато облаштування парку. На жаль, роботи завершено не було.

До сьогодні на території збереглися 8 потерн, вали форту, 3 дренажні системи. Цікавими свідченнями минулого є написи на стінах потерн, виконані солдатами, що стояли тут на варті у різні часи — з 1880-х по 1970-і роки. | |