Кагул (жудець) — Вікіпедія

Жудець Кагул
Жудець Кагул Județul Cahul
— Повіт (жудець) —
Жудець Кагул
	; Герб
	; Герб
Країна	Румунія
Історична область	Бессарабія
Столиця (Reședință de județ)	Кагул
Створено	1925 (уперше); 1941 (удруге)
Припинив існування	1938 (уперше); 1944 (удруге)
	Уряд
- Тип	Префект
	Площа
- Повна	4442 км²
	Населення (1930)
- Усього	196 693
Часовий пояс	EET (UTC+2)
- Літній час	EEST (UTC+3)
	Жудець Кагул на карті Румунського королівства 1930 рокуЖудець Кагул на карті Румунського королівства 1930 року

Жуде́ць Кагу́л — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства на землях Бессарабії 1925—1938 та 1941—1944 років зі столицею у Кагулі.

Межував із жудцями Четатя-Албе та Тягиня на сході, Лепушна — на півночі, Фелчу, Тутова і Ковурлуй — на заході та Ізмаїл — на півдні.

Територія жудця приблизно відповідає нинішнім Кагульському, Кантемірському, Леовському, Тараклійському районам Республіки Молдова і Вулканештському округу Гагаузії, що у складі Молдови.

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці Кримської війни за Паризьким договором Російська імперія повернула Південну Бессарабію Молдавському князівству, після чого її було адміністративно поділено на 3 повіти: Кагульський, Болградський та Ізмаїльський, які після 1859 року перебували у складі Об'єднаного князівства Волощини та Молдови (яке з 1866 року називалося Румунією), а 1878 року, за Берлінським трактатом, ці три повіти перейшли під владу Російської імперії в обмін на Північну Добруджу.

Після унії Бессарабії з Румунією 1918 року Кагульський повіт опинився у складі Великої Румунії, де його формально відновили в 1925 році.

Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року жудець об'єднали з 9 іншими жудцями в новостворений цинут Дунеря.

1940 року територію повіту окупували радянські війська, включивши до Молдавської РСР. В липні 1941 року внаслідок вторгнення держав Осі в Радянський Союз румунська влада відновила повіт, віднісши його до складу Бессарабського губернаторства. Було створено військову адміністрацію, а місцеве єврейське населення було або страчено на місці, або депортовано в Трансністрію, де теж багато кого було знищено.^[1] 1944 року Червона Армія вибила німецьких і румунських загарбників із молдовської землі і територія повіту знову потрапила під радянське управління. 12 вересня 1944 року Румунія підписала з союзниками по антигітлерівській коаліції Московське перемир'я, а також подальший мирний договір 1947 року, якими підтвердила визнання радянсько-румунського кордону станом на 1 січня 1941 року.^[2]^[3] 1991 року територія повіту, як і решта Молдавської РСР, увійшла до складу незалежної Молдови.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 1930 року, населення повіту становило 196 693 людини, з яких 51,2 % румунів, 17,9 % гагаузів, 14,5 % болгар, 4,4 % росіян, 4,4 % німців, 2,3 % євреїв, а також деякі дрібніші меншини.^[4] У релігійному відношенні населення складали 92,1 % православних, 4,3 % лютеран, 2,3 % юдеїв і деякі дрібніші громади.

Містяни[ред. | ред. код]

Міських жителів повіту налічувалося 17 909 душ, із яких 50,5 % румунів, 19,6 % росіян, 17,5 % євреїв, 1,3 % українців, 1,3 % болгар та ін.^[4] У релігійному відношенні міське населення жудця складалося з 76,5 % православних, 17,5 % юдеїв, 4,7 % православних-старообрядців (липован), 0,7 % римокатоликів тощо.