Квітневе (Шепетівський район) — Вікіпедія

село Квітневе
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Громада	Білогірська селищна громада
Облікова картка	Квітневе
Основні дані
Засноване	1565
Населення	342
Площа	0,118 км²
Густота населення	2898,31 осіб/км²
Поштовий індекс	30244
Телефонний код	+380 3841
Географічні дані
Географічні координати	49°58′16″ пн. ш. 26°34′00″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	279 м
Місцева влада
Адреса ради	30200, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, смт Білогір’я, вул. Шевченка, 44
Карта
	Квітневе
	Квітневе
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Квітневе.

Квітне́ве (до 1966 року — Бісівка) — село в Україні, у Білогірській селищній громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 342 осіб. До 2018 орган місцевого самоврядування — Квітневська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

На території села живе і працює Герой України, Генеральний директор НВА ТОВ «Перлина Поділля» Петро Володимирович Іващук

Село Квітневе розташоване на північному заході Хмельницької області село межує на заході з селом Окопом, на півночі — з селом Соснівкою, на сході — з Весняним, на півдні — з Романовим Теофіпольського району. Віддаль до кожного села 2—3 км. За 7—10 км на північ від села проходить Південно-Західна залізниця. На південній околиці села проходить шосе Ямпіль — Біла Церква, побудоване в 1937 році. Село Квітневе знаходиться на 500 північної широти i 26,250 східної довготи.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Народна легенда каже, що у північно-західній частині села в XIII столітті знаходилось невеличке поселення, яке носило назву Недесівка. Це поселення було зруйновано татаро-монгольською навалою. На місці цього старого поселення свідчить те, що через річку для зв'язку із селом Білогородкою ще збереглася насипана гребля, а також прямий видолинок, по якому проходить шлях. Північну частину села обмиває річка, яка за народними переказами носила назви: Тихович, Устя, Бісіца. Від останньої назви і походять села Бісівка і Бісовочка, які розташовані на цій річці. У старовину ця річка була набагато ширша, про це свідчить старе русло і береги навколо сучасної річки. Наприкінці 14 ст. Бісівка разом з іншими селами була завойована литовськими князями.

Після Кревської унії 1385 року польські і литовські магнати почали загарбувати міста і села Поділля і Волині під свої володіння. Село Бісівка вперше згадується в акті від 30 жовтня 1565 року в жалобі землянина Андрея Човгановського на землянку Ганну Ярмолинскую «об отнятии имений: Семенова, Гулевец, Туровка, Бесовка». Після Люблінської унії 1569 року польські магнати закріпили своє панування на більшій частині України село Бісівка переходить з рук одного феодала до рук другого феодала. Шляхтичі робили свої збройні напади на фільварки. Селяни неодноразово виступили проти своїх гнобителів.

Новий час[ред. | ред. код]

У липні 1648 року війська Максима Кривоноса після бою під Констянтиновом ішли на Крем'янець через Бісівку і Ляхівці, i багато селян приєдналися до війська Кривоноса, у тому числі були і селяни сіл: Бісівка, Бісовочка і Соснівочка. Становище селян було надзвичайно тяжким.

До реформи 1861 року селяни були кріпаками. Землі було мало. Найкраща земля знаходилась в володінні пана. Селянам була відведена земля під с. Романовим за 3 км, від с. Бісівки. Після реформи 1861 року селяни повинні були платити викуп за землю по 40 крб. за рік. Такий викуп селяни платили 49 років до 1910 року. В 1909 році в селі Бісівка було 126 дворів i 694 жителі. В 1901 році була організована школа.

Новітній час[ред. | ред. код]

Під час революції 1905–1907 рр. селяни потравили посіви панів в с. Бісівці і в с. Бісовочці.

Багато селян брали участь у Першій світовій війні.

Після Жовтневого перевороту в 1918 році в село почали прибувати перші фронтовики, які постановили поділити між селянами землю поміщиків. Маєток пана був розгромлений селянами.

У 1919 році село звільнили гайдамаки. У липні 1920 року с. Бісівка було остаточно окуповане більшовиками.

У 1921 році була організована перша сільська рада депутатів трудящих із п'яти членів.

Восени 1921 року недалеко від станції Тетерів кіннота червоного бандита Косовського розгромила загін УНР Юрія Тютюнника.

У 1929 році, під час примусової колективізації, у селі Бісівка був організований колгосп, до складу якого ввійшли і жителі села Бісівочка, Соснівка і Соснівочка об'єднались в друге колективне господарство.

На початку 1933 року в Україні фактично розпочався Голодомор. Смертність від голоду почалася вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 року вона стала масовою. До загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення Сталіна в українських селян всі їстівні припаси. Аналіз даних статистики 30-х років свідчить про те, що прямі втрати населення від голоду в 1933 році — 3,5 мільйона, а повні демографічні втрати з 1932—1934 рр, включаючи зниження народжуваності, пов'язані з голодом, сягають за 5 мільйонів чоловік. Випадків голодної смерті в с. Бісівка не було, хоча життєвий рівень в ці страшні роки був надзвичайно низьким. Люди в селі були дружними, заховували мішками зерна в підвалах, насіння закопували в землю, щоб весною можна було посіяти. В історію України ввійшли ще страшніші роки — роки масових репресій 1937—1938 рр. Як і по всій Україні, так і з села Квітневого були забрані зовсім ні в чому не винні працьовиті люди як «вороги народу»: Немирівський Казимір Антонович, Ольшевський Франц Вікентійович, Длужневський Мар'ян Іванович, Рудківський Іван Іванович, Немирівський Іван Вікентійович, Гавришевський Мар'ян Іванович, Захарчук Степан Терентійович, Якимчук Андрій Матвійович. У сім'ях цих людей є документи про реабілітацію їх у 1956–1958 роках. Мирне життя сільчан порушив напад німецьких окупантів 22 червня 1941 року. У селі Бісівка не повернувся з війни кожен другий житель. Це в основному годувальники сімей: батьки, діди, брати. Залишились багато дітей-сиріт та напівсиріт.

З березня 1944 року було звільнено частинами Першого Українського фронту. Селяни взялись за відбудову господарства. У 1950 році колгоспи було укрупнено. На території сільської ради їх стало два з центрами в с. Соснівка і в с. Бісівка. У 1955 році села сільської ради були радіофіковані. В 1963 році села були електрифіковані. Всі будинки після війни були заново збудовані (зникли солом'яні покрівлі).

У 1961 році в центрі поставлено пам'ятник Леніну, навколо пам'ятника посаджено парк. В 1966 році село Бісівка було перейменовано на село Квітневе. У 1967 році було збудовано Будинок культури, сільмаг, пізніше мебльовий та продуктовий магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, лазня. Побудована контора, пошта, побутова майстерня. В 1973 році відкрила свої двері Квітневська середня школа (до цього працювала 8-річна школа). У той час в школі навчалося 267 учнів і працювало 19 вчителів, з них було 13 з вищою освітою.

Довгий час (19 років) місцевий колгосп очолював голова артілі Борець І. Ф. У місцевому колгоспі «Україна» на той час було 3,1 тис. га орної землі. Тут були розвинені рільництво, м'ясомолочне тваринництво. За трудові успіхи голова артілі І. Ф. Борець нагороджений Орденом Леніна. З кожним роком поліпшувався благоустрій села. Такі ж найвищі нагороди мали: Заслужений механізатор України Григорчук Володимир Мілетович, Начальник мехзагону № 2- Гуменюк Володимир Григорович, механізатор Бондарук Василь Онисимович. Багатьма орденами й медалями нагороджені хлібороби сіл Квітневської сільської Ради: Лючева Ольга Григорівна, Катрук Валентин Степанович, Катрук Василь Федорович, Рижук Володимир Павлович, Вдович Володимир Петрович, та багато інших.

У 1993 році було розпочато газифікацію сіл території сільської ради. Було газифіковано 50 будинків села Квітневе. Уже завершилась газифікація всіх сіл.

У вересні 1992 року колгосп «Україна» був прейменований в агрофірму «Україна». З січня 1998 року по квітень 2003 року в Квітневому відбувається чергова реорганізація. Агрофірму «Україна» перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю племзавод «Квітневе», а потім агрофірма стала ТОВ «Науково — виробнича Агрофірма «Перлина Поділля».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Білогірської селищної громади.^[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, село увійшло до складу Шепетівського району.^[2]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання[ред. | ред. код]

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
Погода в селі Квітневе [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Офіційний сайт Квітневської ЗОШ І-ІІІ ступенів Білогірської районної ради Хмельницької області

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія» Портал «Україна»

[1] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[1]

[2]