Максим Стависький — Вікіпедія

Максим Стависький
болг. Максим Стависки
Загальна інформація
Громадянство  Росія
 Болгарія
Народження 16 листопада 1977(1977-11-16) (46 років)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Зріст 173 см[1]
Вага 68 кг[1]
Спорт
Країна  Болгарія[2] і  Росія
Вид спорту фігурне катання
Дисципліна спортивні танці на льоду
Участь і здобутки
CMNS: Максим Стависький у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стависький.

Максим Євгенович Стависький (болг. Максим Стависки, нар.. 16 листопада 1977 року в Ростові-на-Дону, Російська РФСР, СРСР) — російський і болгарський фігурист, що виступав в танцях на льоду в парі з Албеною Денковою. Дворазовий чемпіон світу 2006 і 2007 року, срібний призер чемпіонату світу 2004 року, бронзовий призер чемпіонату світу 2003 року, багаторазовий призер чемпіонатів Європи, учасник трьох Олімпіад (1998, 2002 і 2006 рік), десятиразовий чемпіон Болгарії.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Спочатку Максим Стависький виступав за Росію в парі з Анастасією Бєловою. У 1996 році він став у пару з Албеною Денковою і, отримавши болгарське громадянство, став виступати за Болгарію.

Пара тренувалася в Одинцово у Олексія Горшкова. Після чемпіонату світу 2005 року в Москві вони вирішили змінити тренера і переїхали до Делавера (США) до Наталії Линичук і Геннадія Карпоносова. Під керівництвом нових тренерів пара двічі стала чемпіоном світу (у 2006 і 2007 роках).

18 жовтня 2007 року, під час слідства у справі про автокатастрофу, винуватцем якої був Максим Стависький оголосив, що завершує любительську спортивну кар'єру.

У 2008 році взяв участь у програмі Першого каналу російського телебачення «Льодовиковий період», де виступав у парі з актрисою Тетяною Арнтгольц. Пізніше Тетяна не змогла продовжити участь у програмі через вагітність, тому Максим продовжив кататися в парі з сестрою Тетяни Ольгою Арнтгольц. У 2009 році взяв участь у цьому ж шоу в парі з актрисою Алісою Гребенщиковою.

У 2020 році вони з Албеною стали тренерами сьомого сезону шоу «Льодовиковий період».

Працює разом з Олександром Жуліним як тренер, зокрема, допомагає у підготовці французької танцювальної пари Наталі Пешала—Фабьян Бурза. Крім того, виступає як хореограф, наприклад, у сезоні 2009—2010 разом з Албеною Денковою поставив програми Браяну Жуберу.

Автоаварія[ред. | ред. код]

5 серпня 2007 року Максим Стависький став учасником ДТП на чорноморському узбережжі Болгарії. На своєму автомобілі «Хаммер» він виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем «Хонда». Внаслідок пригоди водій «Хонди», 21-річний юнак загинув, а 18-річна дівчина довгий час перебувала в комі і залишилася інвалідом. У крові Стависького було виявлено 1,29 проміле алкоголю, в той час як гранично допустимим показником в Болгарії вважається 0,5. Крім того, Максим серйозно перевищив швидкість. 30 січня 2008 року Ставиському був винесений вирок 2,5 роки умовно з випробувальним терміном на п'ять років, виплата компенсацій у розмірі близько 150 тис. євро і позбавлення прав управління транспортним засобом на 4 роки.[3]

У березні 2008 року прокуратура міста Бургаса подала протест з приводу занадто м'якого вироку. Прокурор вимагав 2,5 роки тюремного ув'язнення, адвокати потерпілих наполягали на більш високих виплатах, зокрема, батько постраждалої дівчини, Мануели Горсової, зажадав виплатити близько мільйона євро. Перше слухання по апеляції пройшло 7 квітня 2008 року та після місяця розглядів 7 травня 2008 року судом було винесено рішення залишити вирок без змін.[4]

Прокуратура міста Бургаса, однак, прийняла рішення оскаржити вирок у Верховному суді Болгарії[5].

28 жовтня 2008 року Верховний касаційний суд Болгарії повернув справу фігуриста на дослідування.[6]

5 січня 2009 року Апеляційний суд міста Бургаса своїм рішенням змінив раніше винесене 2,5-річне умовне покарання на тюремне ув'язнення при первісному полегшеному режимі. Суд також змінив у бік збільшення суму виплат за цивільними позовами на €15 тисяч на користь кожного з батьків загиблого при аварії юнака і на €35 тисяч на користь дівчини, яка не вийшла з коми. Адвокати Стависького заявили про незгоду з рішенням суду і відразу ж подали зустрічну апеляцію.[7][8]. 12 травня 2009 року Верховний касаційний суд Болгарії затвердив первинний вирок — Стависький не буде відбувати тюремний термін, однак заплатить компенсацію родичам постраждалих[9].

До аварії був лицем рекламної кампанії «Не карам пив» (укр Не п'ю за кермом).

Родина[ред. | ред. код]

Батьки — інженери Євген Маркович Стависький (нар. 1947) і Рашель Мойсеївна Стависька (уроджена Іоффе, нар. 1951), кандидат технічних наук, автор наукових праць в галузі радіомовлення[10][11][12]. Р. М. Стависька закінчила факультет автоматики, телемеханіки та електроніки Московського електротехнічного інституту (1973), в 1976—1993 роках працювала науковим співробітником науково-дослідного інституту телебачення і радіомовлення, Держтелерадіо, в 1993—2008 роках — головний інженер і заступник голови ФГБУ РГРК «Голос Росії»; Є. М. Стависький був науковим співробітником у Московському науково-дослідному електротехнічному інституті[13][14]. Родичами батька в сім'ї було багато лікарів. Дядько Йосип Маркович Стависький, вчений-медик, доцент кафедри біохімії Ростовського медичного університету, кандидат медичних наук; дід, Марк Ефраїмович (Евраїмович) Стависький, був відомим у місті військовим хірургом. Сім'я проживала в Ростові-на-Дону по вулиці Соціалістичній, 80 (кут вулиці Семашко)[15].

30 січня 2011 року у Максима Ставиского і його партнерки Албени Денкової народився син Даніель[16].

Програми[ред. | ред. код]

Сезон Оригінальний танець Довільний танець Показовий номер
2006-2007
2005-2006
2004-2005
  • Чарльстон
    Big Beat Band
  • Повільний фокстрот: you've Got a Friend in Me
2003-2004
2002-2003
  • Afrah Baladi
    Mostafa Sax
2001-2002
2000-2001
  • Xotica — Journey to the Heart
    Рене Дюпере
1999-2000
  • Speak up Mambo
  • Soledad
  • Give it up
  • Xotica — Journey to the Heart
    Рене Дюпере
1998-1999
1997-1998
  • Wooly Bully
    Домінго Самудио
1996-1997
  • El Choclo
    Angel Villoldo

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Денкова і Стависький на чемпіонаті Європи 2007 року.

Після 2001 року[ред. | ред. код]

Змагання 2001-2002 2002-2003 2003-2004 2004-2005 2005-2006 2006-2007
Зимові Олімпійські ігри 7 5
Чемпіонати світу 5 3 2 5 1 1
Чемпіонати Європи 6 2 2 3
Чемпіонати Болгарії 1 1 1 1 1
Фінали Гран-Прі 3 1
Skate America 1
Trophee Eric Bompard 4 1 2 1
Cup of Russia 3
NHK Trophy 3 1 1 2
Skate Canada International 4 2 1
Bofrost Cup 1 1
Finlandia Trophy 1 1

До 2001 року[ред. | ред. код]

з А. Денковою

Змагання 1996-1997 1997-1998 1998-1999 1999-2000 2000-2001
Зимові Олімпійські ігри 18
Чемпіонати світу 19 17 11 10
Чемпіонати Європи 17 16 9 8
Чемпіонати Болгарії 1 1 1 1 1
Cup of Russia 5
NHK Trophy 6
Skate Canada International 5
Bofrost Cup 6 3
Nebelhorn Trophy 3
Золотий коник Загреба 2
Finlandia Trophy 1 1 1
Меморіал Карла Шефера 1

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Olympedia — 2006.
  2. ↑ http://www.isuresults.com/bios/isufs00000448.htm
  3. ↑ Болгарский суд вынес приговор фигуристу Максиму Ставискому. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  4. ↑ Суд пожалел фигуриста[недоступне посилання]
  5. ↑ Фигуриста хотят посадить в тюрьму
  6. ↑ Дело Ставиского возвращено на доследование. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 29 жовтня 2008.
  7. ↑ Ставиский приговорен к тюремному заключению в Болгарии. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  8. ↑ Максим Ставиский приговорен к двум с половиной годам лишения свободы. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 18 квітня 2021.
  9. ↑ Ставиский не будет лишён свободы
  10. ↑ Академия медиаиндустрии: Ставиская Рашель Моисеевна. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.
  11. ↑ В. Я. Файн «По следам таганрогских родичей». Архів оригіналу за 22 липня 2016. Процитовано 18 квітня 2021.
  12. ↑ Максим Ставиский: Герой Болгарии с ростовскими корнями. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 18 квітня 2021.
  13. ↑ Патент «Океанская энергетическая установка» (Е. М. Ставиский, М. А. Берченко). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  14. ↑ Диссертация «Разработка системы распределения программ радиовещания на территории Российской Федерации на новом технологическом уровне» (Р. М. Ставиская, 2009). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 18 листопада 2015.
  15. ↑ Марк Эвраимович Ставиский в базе данных ГИБДД. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  16. ↑ У Албены Денковой и Максима Ставиского родился сын!. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 31 січня 2011.
  17. ↑ Президентът награди Албена Денкова и Максим Стависки с орден «Стара планина»[недоступне посилання](болг.)

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максим_Стависький&oldid=40094128