French
DeutschМантикора — Вікіпедія
Мантикора (лат. Manticora, Epibouleus Oxisor) — міфологічне чудовисько з тілом червоного лева, людським обличчям та хвостом, що нагадує жало скорпіона. Голос чудовиська облудно мелодійний, «схожий на звуки флейти і труби, що звучать в унісон», як писав римський натураліст Пліній Старший.
Витоки персонажа[ред. | ред. код]
Міф про мантикору виник в Ірані, де це слово означало «пожирач людини». Чудовисько насправді добре оснащене для споживання людей, зокрема, його щелепа має три ряди гострих зубів, що можуть розривати жертву на маленькі шматочки. Істота також надзвичайно рухлива і швидка. Як каже один з бестіаріїв: «мантикора настільки сильний у ногах, і настільки сильний у стрибках, що ні великі відстані, ні найважчі перешкоди не можуть стримати його». Створіння живе у норі і, як кажуть, може перемогти всіх звірів, окрім лева.
Найдавніша згадка про мантикору датується V ст. до н. е.
У 77 Пліній Старший, римський вчений, включив мантикору в свою книгу природничої історії. мантикора також зустрічається у декількох інших книгах, що написані у середні віки.
У сучасній культурі[ред. | ред. код]
Образ мантикори виявився затребуваним у сучасній популярній культурі. Створена за принципом середньовічних бестіаріїв «Книга вигаданих істот» Хорхе Луїса Борхеса (де також згадується ця істота) породила низку подібних авторських проектів у багатьох країнах. Зокрема образ лево-скорпіона знаходимо у виданні «Фантастичні звірі і де їх шукати» Джоан Роулінг[1] та «Книзі бестій» Юрія Винничука[2].
Мантикора поширена як персонаж фантастичної літератури: в прозовій серії Анджея Сапковського «Відьмак»[3], в романі Робертсона Девіса «Мантикора» тощо. На честь цієї істоти Джордж Мартін у циклі «Пісня льоду й полум'я» назвав комахоподібне створіння із візерунком у вигляді людського обличчя[4].
У 2005 вийшов американський фантастичний бойовик «Мантикора». Чудовисько зустрічаються у телесеріалі «Грімм» та кількох відомих відеоіграх:
Також[ред. | ред. код]
- «Мантикора» — назва яхти у фільмі про Джеймса Бонда «Золоте око» (1995 року).
- у мультсеріалі «Дружба — це диво» мантикора з'являється як лев з крилами кажана і хвостом скорпіона.
- у мультфільмі Disney «Уперед»
В українській культурі[ред. | ред. код]
Мантикору описав у романі Пафос Володимир Єшкілєв[6]. Цей ж автор у 2011—2014 рр. виступив куратором проекту «Карпатська Мантикора», в межах якого було проведено три Міжнародні літературні фестивалі «Карпатська Мантикора» та видано два числа часопису «Мантикора». Під час фестивалів проводився конкурс «Золота мантикора» на найкраще оповідання у напрямі метареалізму[7].
Олесь Барліг двічі звертається до цієї істоти у поетичній збірці «Насолода уявної смерті» (в циклах «На передовій Третьої світової» та «Песенька для серця»). А у п'єсі «Нострадамус і всі скорботи»[8] вона стає окремим персонажем, що супроводжує героїню крізь подорож у Аравійській пустелі.
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «10 нових книг від „А-ба-би-га-ла-ма-ги“». Друг читачаа. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Арт-Вертеп. Юрій Винничук «Книга Бестій». Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Мантикора. Wiki-Відьмак. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 17 квітня 2022.
- ↑ Мантикор Вестероса. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Ведьмак 3: Дикая Охота. Википедия (рос.). 13 січня 2017.
{{cite news}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ «Історія повсякдення у поштівках». Україна молода. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Видавництво «Мантикора». Litcentr. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Learn Something New Every Day: 365 Facts to Fulfill Your Life by Kee Malesky
- Storytelling: An Encyclopedia of Mythology and Folklore by Josepha Sherman
| |||||||||||||||||||
_-_EnKi_(Sumerian).jpg)
|
