Миколай Струсь — Вікіпедія

Миколай Струсь
Ім'я при народженні	Mikołaj z Komorowa Struś
Псевдо	Микола Струсь
Народився	бл. 1580 ; Кам'янець-Подільський
Помер	1627
Країна	Річ Посполита
Діяльність	військовослужбовець
Посада	галицький староста
Рід	Струсі
Батько	Якуб Струсь
Мати	Барбара з Потоцьких
Родичі	Валентій Александр Калиновський (зять), Ян Сененський (сват)
У шлюбі з	Софія з Оріховських
Діти	Кристина Струсівна, Зофія Струсь
	Герб; герб Корчак
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Струсь.

|військове_звання=

Миколай Струсь з Коморова (пол. Mikołaj Struś, Mikołaj z Komorowa Struś^[1], бл.1577 — 1627) — шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої, комендант Московського кремля в роки Смутного часу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Кам'янці-Подільському. Батько — Якуб Струсь (1555-1589?), мати — Барбара (1559-?) з родини Потоцьких, донька коронного стражника Миколая Потоцького^[2]. Останній представник свого роду^[3].

Брав участь:

у придушенні повстання під проводом Северина Наливайка, зокрема, за командою польного коронного гетьмана Станіслава Жолкевського очолив передовий загін, мав перейти Сулу нижче Лубен, перекрити повстанцям шлях відступу (несподівано для повстанців коронне військо пішло за ними в степ)^[4].
у битві під Ґузовом 5 липня 1607 р., керував приватною коругвою як прихильник короля (разом з братами Яном, Якубом та Анджеєм Потоцькими, Станіславом Ґольським, Валентієм Каменецьким, розташовувалися по центру), в якій були розбиті загони повстанців-рокошан.
24 червня 1610 року в битві біля Клушино, після якої став комендантом Можайська.

Березень 1611 року — під командуванням гетьмана Александра Корвіна-Госевського відбив штурм першого ополчення, зимував у Смоленську. Разом з Яном Каролем Ходкевичем підійшов до Москви, замінив А. Корвіна-Госевського на посту коменданта Кремля. Через поразку гетьмана Я. К. Ходкевича М. Струсь опинився в оточенні разом з гарнізоном. Голод (половина з 3000 солдатів померли до листопада) і падіння дисципліни змусили його капітулювати ополченню Дмитра Пожарського. Частина гарнізону, литвини хорунжого Будзили, опинилися у полоні в таборі Д. Пожарського — їм подарували життя. Проте козаки князя Трубецького порубали жовнірів полку М. Струся, який був відправлений у табір Трубецького в Китай-городі.^[5]. До Деулінського перемир'я (1619 р.) був у полоні. 1620 р. брав участь у битві під Цецорою, де потрапив у полон. Сейм 1623 року ухвалив рішення про виділення 15000 злотих для його викупу з полону.

Помер у віці 50-ти років^[1]. Заповів струсівський маєток доньці Гелені — дружині вінницького старости Валентія О. Калиновського^[6].

Посади[ред. | ред. код]

Староста галицький, коломийський, снятинський, хмільницький, любачівський.^[1] Каштелян Кам'янця-Подільського.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дочка Струся — Кристина Струсь (Гелена) (пол. Krystyna Strusiówna, бл.1605-1647) — у 1638 р. стала дружиною князя Константина Вишневецького (1564-1641)^[7]. Крім того, була заміжня за Адамом Калиновським та дідичем Берестечка, кальвіністом, поетом Анджеєм Лещинським.
Донька Зофія вийшла заміж за шляхтича-аріянина^[8] Якуба Сененського.^[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 219.
↑ Mikołaj Struś z Komorowa h. Korczak [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Tropami przodkow.STRUSOWIE herbów Korczak i Kuczaba^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (пол.)
↑ Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/3, zeszyt 94. — S. 491. (пол.)
↑ Хроника Смутного времени. Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 19 грудня 2011.
↑ Kurzej M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Różańcowiej w Strusowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — T. 17. — 806 il. — S. 317. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
↑ Таблица 44. Вишневецкие. Князья на Волыни. Король Польши 1669—1673 [Архівовано 17 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ H. Kowalska. Sienieński Jan z Pomorzan h. Dębno (zm.1598/99) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — t. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 187—188. (пол.)
↑ Sienieńscy (01) [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)