Мухамед аль-Менфі — Вікіпедія

Мухамед аль-Менфі
араб. محمد يونس المنفي‎
Народився	3 березня 1976(1976-03-03) (48 років) Тобрук, Libyan Arab Republicd
Країна	Лівія  США[1]
Діяльність	політик, дипломат
Alma mater	Tobruk Universityd[2] і Гаврський університет
Посада	Chairman of the Presidential Councild
Партія	незалежний політик
Медіафайли у Вікісховищі

Мухаммад Юніс аль-Манфі (араб. محمد يونس المنفي‎‎; нар. 3 березня 1976, Тобрук, Лівійська Арабська Республіка) — лівійський дипломат і політичний діяч. Був обраний Головою Президентської ради Лівії на Форумі політичного діалогу, де учасники лівійського конфлікту схвалили новий перехідний уряд для проведення президентських та парламентських виборів у країні. Раніше був послом Лівії у Греції.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в місті Тобрук. Уродженець племені Манф. Навчався на інженерному факультеті Університету Табрука, де здобув докторський ступінь. Аль-Манфі був одним із активних лідерів Лівійської студентської асоціації (відділення Спілки студентів Джамахірії), які навчалися у Франції. Після повалення Муаммара Каддафі став членом Загального національного конгресу, очоливши Комітет житлово-комунального хозяйства.

Пізніше очолив дипломатичну місію у Греції. Його діяльність як посол в Афінах була відзначена натягнутими відносинами між УНА та урядом Греції щодо лівійсько-турецької угоди про морські кордони. Зрештою, у грудні 2019 року було вислано з Афін.

5 лютого 2021 року Аль-Манфі балотувався разом з Абдель Хамідом Мохаммедом Дбейбе як прем'єр-міністр і Мусою аль-Кані та Абдаллахом аль-Лафі як віце-президенти. Їх список отримав 39 голосів, що на п'ять більше, ніж список Агіли Салеха Іси та Фатхі Башагі. Список Салеха-Башаги сприймався як схвалений США, але американський посол заперечував будь-які спроби спричинити виборчий процесс.

Примітки[ред. | ред. код]

У соціальних мережах Facebook · Twitter Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/11ns059zw9

п о р Президенти та королі країн Африки Королі Король Есватіні (Мсваті III) • Король Лесото (Летсіє III) • Король Марокко (Мохаммед VI) Президенти Алжиру (Абдельмаджид Теббун) • Анголи (Жуан Лоренсу) • Беніну (Патріс Талон) • Ботсвани (Мокгвітсі Масісі) • Буркіна-Фасо (Ібрагім Траоре (в. о.)) • Бурунді (Еварист Ндаїшиміє) • Габону (Бріс Оліґі (в. о.)) • Гамбії (Адама Берроу) • Гани (Нана Акуфо-Аддо) • Гвінеї (Мамаді Думбуя (в. о.)) • Гвінеї-Бісау (Умару Сісоку Ембало) • Джибуті (Ісмаїл Омар Гелле) • ДР Конго (Фелікс Чісекеді) • Екваторіальної Гвінеї (Теодоро Обіанг Нгема Мбасого) • Еритреї (Ісаяс Афеверкі) • Ефіопії (Сахле-Ворк Зевде) • Єгипту (Абдель Фаттах Ас-Сісі) • Замбії (Хакаінде Хічілема) • Зімбабве (Еммерсон Мнангагва) • Кабо-Верде (Жозе Марія Невіш) • Камеруну (Поль Бія) • Кенії (Вільям Руто) • Коморських Островів (Азалі Ассумані) • Конго (Дені Сассу-Нгессо) • Кот-д'Івуару (Алассан Уаттара) • Ліберії (Джозеф Боакаї) • Лівії (Мухамед аль-Менфі) • Маврикію (Притвіраджсінг Ропун) • Мавританії (Мухаммед ульд аш-Шейх аль-Газуані) • Мадагаскару (Анрі Радзуеліна) • Малаві (Лазарус Чаквера) • Малі (Ассімі Гоїта (в. о.)) • Мозамбіку (Філіпе Н'юсі) • Намібії в.о. (Нанголо Мбумба) • Нігеру (Абдурагман Тчіані) • Нігерії (Бола Тінубу) • ПАР (Сиріл Рамафоса) • Південного Судану (Салва Киїр) • Руанди (Поль Кагаме) • Сан-Томе і Принсіпі (Карлуш Віла-Нова) • Сейшельських Островів (Вавел Рамкалаван) • Сенегалу (Бассіру Фай) • Сомалі (Хасан Шейх Махмуд) • Судану (Абдель Фаттах аль-Бурхан) • Сьєрра-Леоне (Джуліус Маада Біо) • Танзанії (Самія Сулуху) • Того (Фор Гнассінгбе) • Тунісу (Каїс Саїд) • Уганди (Йовері Мусевені) • ЦАР (Фостен-Аршанж Туадера) • Чаду (Магамет Дебі Ітно (в. о.))