Населення Уганди — Вікіпедія

Населення Уганди M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 37,101 млн осіб
Густота 195,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,74 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲3,24 %
Народжуваність 43,79 ‰
Фертильність 5,89 дітей на 1 жінку
Смертність 10,69 ‰
Смертність немовлят 59,21 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 48,47 %
 • 15–64 років 49,49 %
 • старіші за 65 років 2,04 %
Середня тривалість життя 54,93 року
 • чоловіків 53,54 року
 • жінок 56,36 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Нація угандійці
Мови
Офіційна англійська

Населення Уганди. Чисельність населення країни 2015 року становила 37,101 млн осіб (36-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність угандійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 43,79 ‰ (3-тє місце у світі), смертність — 10,69 ‰ (36-те місце у світі), природний приріст — 3,24 % (5-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Уганді, станом на 2015 рік, дорівнює 43,79 ‰ (3-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,89 дитини на одну жінку (5-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 30 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,3 року, медіанний вік для жінок — 20-24 роки (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Уганді 2015 року становила 10,69 ‰ (36-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 3,24 % (5-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Уганди, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Уганди становить 15,7 року (228-ме місце у світі): для чоловіків — 15,6, для жінок — 15,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 54,93 року (211-те місце у світі), для чоловіків — 53,54 року, для жінок — 56,36 року[1].

Вікова структура населення Уганди, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 48,47 % (8 966 494 чоловіка, 9 015 301 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,16 % (3 892 004 чоловіка, 3 958 998 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 25,91 % (4 808 534 чоловіка, 4 803 040 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 2,43 % (431 112 чоловіків, 470 359 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,04 % (332 724 чоловіка, 423 178 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 22,4 року, жінки — 18,2 року, загалом — 20,3 року (дані за 2011 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 195,3 особи/км² (77-ме місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Уганди

Уганда низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 16,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,43 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Кампала (столиця) — 1,936 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


 
№ Назва Область Населення
Кампала
Кампала 		1 Кампала Центральна 1 507 114
2 Нансана Центральна 365 857
3 Кіра Центральна 317 428
4 Сабагобо Центральна 282 664
5 Мбарара Західна 195 160
6 Муконо Центральна 162 744
7 Гулу Північна 149 802
8 Лугазі Центральна 114 163
9 Касесе Західна 103 293
10 Масака Центральна 101 557

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,74 ‰ (143-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 292,3 тис. біженців з Південного Судану, 201,6 тис. з Демократичної Республіки Конго, 40,44 з Бурунді, 29,37 з Сомалі, 15,09 тис. з Руанди[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, залишається 30,0 тис. з 1,8 млн внутрішньо переміщених осіб з півночі через збройне протистояння урядових загонів і угрупованням Божа Повстанська армія 2011 року[1].

Уганда є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2002 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
баганда
  
 16.9%
баньянколе
  
 9.5%
басога
  
 8.4%
бакіга
  
 6.9%
ітесо
  
 6.4%
лангі
  
 6.1%
ачолі
  
 4.7%
багісу
  
 4.6%
лугбара
  
 4.2%
буньоро
  
 2.7%
інші
  
 29.6%
Докладніше: Народи Уганди

Головні етноси країни: баганда — 16,9 %, баньянколе — 9,5 %, басога — 8,4 %, бакіга — 6,9 %, ітесо — 6,4 %, лангі — 6,1 %, ачолі — 4,7 %, багісу — 4,6 %, лугбара — 4,2 %, буньоро — 2,7 %, інші — 29,6 % населення (згідно з даними перепису 2002 року)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Уганди

Мови[ред. | ред. код]

Мови Уганди (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
 %
луганда
  
 %
суахілі
  
 %
арабська
  
 %
інші
  
 %
Докладніше: Мови Уганди

Офіційна мова[4]: англійська. Інші поширені мови: луганда (група банту), нігеро-конголезькі, нілото-сахарські, суахілі, арабська.

  • Етнолінгвістична мапа (англ.)
    Етнолінгвістична мапа (англ.)

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Уганді (2002 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 41.9%
протестанти
  
 42%
мусульмани
  
 12.1%
інші
  
 3.1%
атеїсти
  
 0.9%
Докладніше: Релігія в Уганді

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 41,9 %, протестантизм — 42 % (англіканство — 35,9 %, п'ятидесятництво — 4,6 %, адвентизм — 1,5 %), іслам — 12,1 %, інші — 3,1 %, не сповідують жодної — 0,9 % (згідно з офіційним переписом 2002 року)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Уганді

Рівень письменності 2015 року становив 78,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 85,3 % — серед чоловіків, 71,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,2 % ВВП країни, станом на 2013 рік (131-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 10 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2011 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Охорона здоров'я в Уганді

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,12 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2005 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,2 % ВВП країни (58-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 59,21 ‰ (21-ше місце у світі); хлопчиків — 68,39 ‰, дівчаток — 49,75 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 343 випадків на 100 тис. народжень (37-ме місце у світі)[1].

Уганда входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, малярія, гарячка денге, трипаносомоз (сонна хвороба), шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 1,48 млн тис. хворих на СНІД (7-ме місце в світі), це 7,25 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (10-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 32,9 тис. осіб (10-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,9 % (167-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 14,1 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,5 % населення в містах і 75,8 % в сільській місцевості; загалом 79 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 28,5 %, в сільській місцевості — 17,3 %, загалом по країні — 19,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,32 км³ на рік, або 12,31 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 16 % — на промислові, 43 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших до осіб, працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 102,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 97,3 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 19,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 19,7 % населення країни[1].

Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,4 %, верхній дециль — 36,1 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 32,1 млн осіб не має доступу до електромереж; 15 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 55 %, у сільській місцевості — 7 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 7,131 млн унікальних інтернет-користувачів (57-ме місце у світі), що становило 19,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 18,58 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 40 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 50 % (станом на 2015 рік)[1]. 117,2 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (25 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 9,4 % працездатного населення серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 2,6 %, серед юнаків — 2 %, серед дівчат — 3,2 % (125-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Докладніше: Злочинність в Уганді

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Докладніше: Торгівля людьми в Уганді

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Уганди докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 10,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Уганди[7]
Рік Населення Зміна
1950 5 158 000 —
1960 6 788 000 +31.6%
1970 9 446 000 +39.2%
1980 12 548 000 +32.8%
1990 17 384 000 +38.5%
2000 23 758 000 +36.7%
2010 33 149 000 +39.5%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Uganda : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 19 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Уганди
Релігії
Народи
Мови
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Уганди&oldid=34624671