Об'єкт 279 — Вікіпедія

Об'єкт 279
«Об'єкт 279» в Бронетанковому музеї в Кубінці
Тип	важкий танк
Походження	СРСР
Історія виробництва
Розробник	Кіровський завод
Розроблено	1957
Виробник	Кіровський завод
Виготовлення	1959
Виготовлена кількість	1
Характеристики
Вага	60 т
Довжина	10,238 м
Ширина	3,4 м
Висота	2,475 м
Екіпаж	4
Броня	305 мм (максимальна)
Головне озброєння	нарізна гармата 130 мм М-65
Другорядне озброєння	1×14,5 мм КПВТ
Двигун	дизельний двигун 2ДГ8-М 950 кс
Питома потужність	15,8 кс/т
Дорожній просвіт	687 мм
Операційна дальність	250 км
Швидкість	по дорозі - 55 км/год
Об'єкт 279 у Вікісховищі

«Об'єкт 279» — важкий танк, розроблений в 1957 році в Ленінграді конструкторським бюро на чолі з Ж. Я. Котіним. Провідним конструктором проекту був Л. С. Троянов. Танк призначався для прориву підготовленої оборони противника і дій на важкопрохідних для звичайних танків ділянках місцевості.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Танк був спроектований за класичною схемою загального компонування. Оригінальні конструктивні рішення дозволили отримати найменший заброньовий обсяг (11,47 м³) серед всіх важких танків. Його корпус мав литу криволінійну форму з тонколистовими протикумулятивними екранами, доповнюючи його обводи до витягнутого еліпсоїда.

Корпус та башта[ред. | ред. код]

Конструкція танка була зварена з чотирьох великих литих броньових елементів криволінійної форми. Товщина лобової броні корпусу більш ніж в два рази перевищувала аналогічний показник корпусу танка Т-10М і становила 269 мм. Верхня лобова деталь з максимальною товщиною 192 мм була нахилена під кутом 60° від вертикалі, а бортові деталі товщиною 182 мм — під кутом 45°. Максимальна товщина литої башти сферичної форми по всьому її периметру становила 305 мм при куті нахилу 30°. Зовні корпус танка і борта башти мали незнімні тонколистові протикумулятивні екрани, які доповнюють їх обводи до витягнутого еліпсоїда. Прийнята схема бронювання забезпечувала надійний захист лобової частини танка і його бортів від 122 мм бронебойного і 90 мм кумулятивного снарядів на всіх дальностях стрільби.

Озброєння[ред. | ред. код]

Озброєння складалося з 130 мм гармати М-65 і спареного з нею 14,5 мм кулемета КПВТ. Гармата мала систему продувки каналу ствола стисненим повітрям. У бойовому відділенні були розміщені двоплощинний стабілізатор «Гроза», оптичний приціл-далекомір ТПД-2С, нічний приціл ТПН і механізована укладка снарядів і зарядів з електромеханічним досилачем. Боєкомплект гармати складався з 24 пострілів роздільно-гільзового заряджання.

Двигун[ред. | ред. код]

У танку встановлювався 16-циліндровий Н-подібний чотиритактний дизельний двигун ДГ-1000 (950 к.с.) або 2ДГ-8М (1000 к.с.) з горизонтальним розташуванням циліндрів і ежекційною системою охолодження. Однопоточна гідромеханічна трансмісія включала двореакторну комплексну гідропередачу, планетарну коробку передач з трьома ступенями свободи і двоступеневі ПМП. Для зміни швидкості руху танка використовувалися три передачі переднього ходу, при цьому перемикання двох вищих передач було автоматизовано.

Ходова частина[ред. | ред. код]

У ходової частини застосовувалася регульована гідропневматична підвіска і стрічковий чотиригусеничний рушій. До складу рушія входили 4 гусеничні стрічки з закритим металевим шарніром, 4 ведучі колеса, 4 напрямних колеса, 24 опорних котки малого діаметра і 12 підтримуючих котків. Подібними за системою рідинної підвіски «Об'єкту 279» є японський танк Тип 74 і шведський Stridsvagn 103.

Ходова частина була змонтована на двох поздовжніх пустотілих балках, які виконували роль паливних баків. Конструкція гусеничного рушія забезпечувала високу прохідність по глибокому снігу і заболоченій місцевості. Вона виключала посадку танка на днище при подоланні вертикальних перешкод (надовби, пні, їжаки). Середній тиск на ґрунт становив всього 0,6 кгс/см², тобто наближався до аналогічного параметру легкого танка. Це був унікальний зразок важкого танка підвищеної прохідності.

Завдяки оригінальним технічним рішенням ходова частина цього 60-тонного танка була навіть на 0,5 т легше, ніж у танка Т-10М. Однак конструкція ходової частини була складною в експлуатації та ремонті в польових умовах, обмежувала можливість зменшення висоти танка при подальшій модернізації і мала великі втрати потужності в гусеничному рушії, особливо при русі в бездоріжжя. Ще одним серйозним недоліком чотиригусеничної ходової частини був опір повороту, яке в 12 разів перевершувало величину для аналогічного танка, виконаного за класичною схемою.

Інші система[ред. | ред. код]

Танк оснащувався системами ПАЗ, ППО, ТДА, ОПВТ і системою обігріву бойового відділення. Екіпаж складався з чотирьох чоловік.

Наприкінці 1959 року було побудовано дослідний зразок, збірка ще двох танків не була завершена.

Підсумки проекту[ред. | ред. код]

Єдиний екземпляр унікального танка «Об'єкт 279» сьогодні експонується в Бронетанковому музеї, за 50 км від Москви. В архіві Міноборони РФ залишилися унікальні кінозйомки ходових випробувань цього танка.

Література[ред. | ред. код]

• Карпенко А. В. Тяжёлые танки // Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995). — Санкт-Петербург : Невский бастион, 1996. — С. 434. — 10000 прим.(рос.)
• М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Object 279 (англ.)
• Объект 279