Пам'ятник Василю Каразіну — Вікіпедія

Пам'ятник Василю Каразіну
Пам'ятник Василю Каразіну
	50°00′17″ пн. ш. 36°13′40″ сх. д. / 50.004722222249775° пн. ш. 36.22777777780577679° сх. д.Координати: 50°00′17″ пн. ш. 36°13′40″ сх. д. / 50.004722222249775° пн. ш. 36.22777777780577679° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Харків
Тип	пам'ятник
	Пам'ятник Василю Каразіну Пам'ятник Василю Каразіну (Україна)
	Медіафайли у Вікісховищі

Пам'ятник Василю Каразіну в Харкові — пам'ятник видатному українському вченому-просвітнику, винахіднику, громадському діячеві, засновнику першого у східній Україні університету (1805) Василю Каразіну в Харкові.

Пам'ятник є одним із перших у Харкові.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Пам'ятник Василю Каразіну розташований перед центральним входом до головного корпусу Харківського національного університету (площа Свободи, 4), який також носить ім'я вченого.

Встановлено пам'ятник 1905 року — на честь століття від заснування університету.

Автори — скульптор І. І. Андреолетті та архітектор О. М. Бекетов.

Пам'ятник виконано в академічній манері.

Опис[ред. | ред. код]

Автори пам'ятника зобразили Василя Каразіна під час його промови перед громадськістю міста 1 вересня 1802 року, в якій він власне обґрунтовував необхідність створення Харківського університету. Постать Василя Назаровича урочиста і піднесена; погляд звернутий до оточуючих, його ліва рука на невеликому пілоні, підтримуючи аркуш паперу (очевидно, проект відкриття університету), а права — висунута наперед у жесті, що має привертати увагу слухачів до його промови.

Статуя зроблена з червоної бронзи в дві натуральних величини, її розміри 3х1,4х1,55 м. Вона відлита у 1904 р. на фабриці «А. Норан» (Санкт-Петербург). З часом поверхня статуї окислилась і має темно-зелений колір і світло-зелені патьоки. Вона встановлена на постаменті з сірого фінського граніту висотою 3,7 м, який був виготовлений фірмою Сомавілла (Фінляндія). Розміри постаменту в нижній частині — 1,8×1,8 м, в верхній частині — 1,35×1,35 м. Загальна висота пам'ятника 7,2 м.^[1]

На п'єдесталі викарбувано декілька написів (усі — російською):

на лицьовому боці постаменту — «1805-1905. Василь Назарович Каразин, положивший начало Харьковскому университету»;
на одній з бічних сторін постамента слова самого Василя Каразіна: «Главным предметом учреждения университета было у меня благосостояние моей милой страны и полуденного края России»;
на іншій — інша цитата Каразіна: «Блажен уже стократно, ежели случай поставил меня в возможность сделать малейшее добро любезной моей Украине, которой пользы столь тесно сопряжены с пользами исполинской России»;
на тильному боці — інформативний напис: «Сооружен к столетию университета», розмішений під барельєфом, на якому зображена садиба Василя Каразіна в Кручику.

Історія встановлення і перенесень[ред. | ред. код]

Вперше ідея створення пам'ятника Каразину виникла 17 січня 1865 р. на обіді у ректора університета В. Я. Кочетова, проте тоді не отримала організаційної підтримки.

За рік до століття від дня народження Василя Каразіна 1872 року Рада Харківського університету за ініціативою відомого письменника Г. П. Данилевського звернулася до російського уряду по дозвіл розпочати збирання коштів на спорудження пам'ятника Каразіну. Але лише в жовтні 1874 року губернські земські збори асигнували на це 5 тисяч карбованців і ще стільки ж — на заснування стипендії імені Каразіна. Благодійники зібрали ще 2,4 тис. карбованців. А ще за кілька років нарешті царським міністром внутрішніх справ було затверджено «Положення про комітет для спорудження пам'ятника Василю Назаровичу Каразіну», відтак були подолані основні бюрократичні перепони на шляху зведення монумента.

До Комітету на чолі з ректором університету серед інших увійшли також видатний вчений-історик професор Д. І. Багалій та інші представники професури, письменник і художник М. М. Каразін (онук В. Н. Каразіна), поміщик Богодухівського повіту І. І. Каразін (родич В. Н. Каразіна), представники губернської земської управи тощо. Саме Комітет ухвалив рішення про встановлення повнофігурного пам'ятника, на противагу традиційним на той час погруддям на високих п'єдесталах. Модель скульптури пам'ятника в глині була замовлена петербурзькому скульптору І. І. Андреалетті, а проект п'єдесталу — академіку архітектури О. М. Бекетову.

У 1903 проект пам'ятника було схвалено харківськими земськими зборами і Радою університету. Тоді ж місцем спорудження пам'ятника затвердили круглу площу на початку головної алеї Університетського саду (теперішній Сад імені Тараса Шевченка) — на місці, де зараз височить монумент Т. Г. Шевченку. 28 серпня 1904 року модель скульптури була схвалена комісією Академії мистецтв.

Відкриття пам'ятника планувалось до сторіччя від дня заснування університету — на 16 січня 1905 р. Але російсько-японська війна та події першої російської революції відтермінували відкриття.

Урочисте відкриття пам'ятник Василю Каразіну відбулося 20 червня 1907.

За свою понад столітню історію пам'ятник декілька разів змінював місце розташування. Так, у 1934 році пам'ятник було перенесено до університетського корпусу на Університетській вулиці (поруч з теперішнім культурним центром «Юність»). А вже 1958 року пам'ятник Василю Каразіну знову було перенесено до міського саду імені Т. Г. Шевченка.

Нарешті, у 2004 із нагоди урочистостей до двохсотої річниці заснування Харківського університету (того ж таки року відзначалося 350-ліття Харкова) пам'ятник було встановлено біля центрального входу до головного корпусу університету, який (університет) від 1999 року носить ім'я свого засновника — Василя Назаровича Каразіна.

Галерея[ред. | ред. код]

«У наш час Каразін пильно вдивляється, хто входить до і виходить з університету»
Пам'ятник Василю Каразіну (ракурс)
Вид на пам'ятник збоку
Тильний бік п'єдестала пам'ятника

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Путятін, 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

Пам'ятник В. Н. Каразіну [Архівовано 21 листопада 2009 у Wayback Machine.] на Офіційний сайт Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна [Архівовано 27 вересня 2009 у Wayback Machine.]
Авербух С. Кочующий памятник, или Зыбкое поле памяти: [К 91-ой годовщине памятника В. Н. Каразину] // «Журналист». — 1998. — 25 июня — 1 июля.
Бакиров В. С., Каразина Л. О., Посохов С. И. Василий Каразин: Новый взгляд? Старый бред!: [Ответ авторам фильма, снятого для телеканала «Первая столица» и посвящ. основателю Харьк. ун-та В. Н. Каразину] // «Веч. Харьков.» — 2003. — 11 дек.
Кононенко И. История одного проекта [памятника В. Н. Каразину] // «Панорама».– 1995.– Март (№ 13).– С. 9.
Мерзликина М. Сто лет… И такой молодой: [Памятник Каразину, поставленный к 100-летию Харьк. ун-та] //Слобода. — 2002. — 12 ферв. — С.3.
История возникновения памятника В. Н. Каразину // газ. «Южный край» — 1907.– 20 июня. — С. 2.
Путятін В.Д. Пам’ятки монументального мистецтва Слобожанщини. Збірка науково-популярних статей до 70-річчя від дня народження. — Харків : Курсор, 2011. — С. 19-23. — 100 прим.

[FOOTNOTEПутятін2011-1] Путятін, 2011.

[1]