Пентакль (роман) — Вікіпедія

«Пентакль»

Автор	Дяченки Марина та Сергій Андрій Валентинов Генрі Лайон Олді
Назва мовою оригіналу	рос. Пентакль
Країна	Україна
Мова	російська
Жанр	фентезі[1]
Видавництво	Україна — Зелений пес[2]  Росія — Эксмо[3]
Видано	2005
Видано українською	2004 (скорочений варіант)[4]
Перекладач(і)	перекладач невідомий
Тип носія	друк (оправа)
Сторінок	288
ISBN	978-966-7831-74-5

«Пентакль» (оригінальна назва — рос. Пентакль) — роман із серії оповідань; виданий 2005 року російським видавництвом «Эксмо». Написаний у співавторстві письменниками Мариною та Сергієм Дяченками, Андрієм Валентиновим та Генрі Лайоном Олді. В український переклад збірки увійшли тринадцять з тридцяти оповідань в оригінальному російському виданні.

Опис книги[ред. | ред. код]

 Україна[ред. | ред. код]

Уже вкотре п’ять відомих письменників, п’ять метрів української фантастики зібралися у кав’ярні, аби знайти нового персонажа. А потім вийшли на вулицю і розійшлися у різні боки, аби, зрештою, зустрітися під годинником на головній площі. Чи то опівдні біля старого млина. А чи опівночі біля зруйнованої церкви... Однією з відправних точок тепер став «Миргород» Гоголя — малоросійські історії, провінційні байки, що склалися в Миргород, у картину Дивного Світу... Перед вами — розповіді авторів з нового циклу «ПЕНТАКЛЬ». Ні Олді, ні Дяченки, ні Валентинов не скажуть вам з доброї волі, кому саме належить кожна оповідь. Натомість запропонують зіграти у цікаву гру — «вгадай автора». Отже, до вашої уваги фрагменти майбутнього циклу...^[2]

 Росія[ред. | ред. код]

Відьма працює у перукарні. Чорт сидить за комп'ютером, упир — голова колгоспу. Ночами на старому кладовищі такий собі Веліар влаштовує для місцевих жителів бої без правил. На таємничому базарі речі продають і купують людей. Знову розквітає панська орхідея, огортаючи задушливим ароматом молоду вчительку біології. Смалить із «маузера» по бісах товарищ Химерний, мармурова Венера у парку навідує шукачів древнього скарбу. Єдність місця (Україна з її містами, хуторами і містечками), єдність часу (ХХ століття-«вовкодав») і, нарешті, єдність дії — взаємодія п'яти авторів. Через п'ять років після виходу знаменитого «Рубіжа» вони знову зійшлись разом — Генрі Лайон Олді, Андрій Валентинов, а також Марина і Сергій Дяченки — щоб створити «Пентакль», цикл із тридцяти розповідей.

У дорогу, читачу! Зустрінемось опівночі — біля зруйнованої церкви. Чи зранку під годинником на головній площі. Чи в полудень біля старого млина.^[1]

Цікаві факти^[3][ред. | ред. код]

• Українською мовою було видано скорочену версію «Пентаклю», а саме 13 з 30 розповідей.
• Російською мовою вперше було видано у 2004 році (4 із 30 розповідей).
• Робочою назвою була «Новий Миргород».

Нагороди^[3][ред. | ред. код]

• 2005 — міжнародний фестиваль фантастики «Зоряний Міст», номінація «Найкращий цикл, серіал і роман із продовженням» (1-ше місце, «Золотий Кадуцей»)
• 2005 — премія «Підсумки року» журналу «Світ фантастики», номінація «Найкращий вітчизняний містичний роман»
• 2006 — премія «РосКон», номінація «Роман» (2-ге місце, «Срібний РосКон»)
• 2006 — конференція «Басткон», премія «Баст» (2-ге місце)

Видання^[3][ред. | ред. код]

• 2004 рік — видавництво «Зелений пес» (13 із 30 розповідей) (укр.)
• 2004 рік — видавництво «Эксмо» (3 із 30 розповідей в антології «Фентезі-2005»). (рос.)
• 2005 рік — видавництво «Эксмо» (всі 30 розповідей). (рос.)
• 2006 рік — видавництво «Эксмо» («Пентакль» і «Рубіж»). (рос.)
• 2007 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
• 2008 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
• 2010 рік — видавництво «Эксмо» («Пентакль» і «Рубіж»). (рос.)

Український переклад[ред. | ред. код]

Українською мовою було перекладено і опубліковано 2004 року видавництвом «Зелений пес» 13 із 30 розповідей^[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

1. Марина та Сергій Дяченки, Генрі Лайон Олді, Андрій Валентинов. Пентакль (електронна версія) на сайті e-reading.org.ua. — Процитовано 3 січня 2013 (укр.)
2. Генрі Лайон Олді, Андрій Валентинов, Марина та Сергій Дяченки. Пентакль (електронна версія) на сайті «Либрусек». — Процитовано 3 січня 2013 (рос.)

Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.