Пер Вальо — Вікіпедія

Пер Вальо
швед. Per Wahlöö
Ім'я при народженні Пер Фредрік Вальо
Псевдонім Peter Wahloo
Народився 05 серпня 1926
Теле, Швеція
Помер 22 червня 1975(1975-06-22)
Мальме, Швеція
·злоякісна пухлина
Поховання Sankt Pauli mellersta kyrkogårdd[1]
Громадянство Швеція Швеція
Національність Швед
Діяльність прозаїк
Мова творів шведська
Роки активності 19591975
Напрямок детективна проза, наукова фантастика
Жанр детектив
Magnum opus Мартін Бек
Батько Waldemar Wahlööd
У шлюбі з Inger Wahlööd
Премії Літературна премія від газети «Свенска даґбладет», Премія Едгара Алана По, Велика жовта премія міста Каттоліка

Пер Фре́дрік Вальо[2], або Пер Фре́дрік Вале́[3] (швед. Per Wahlöö; 5 серпня 1926(19260805), Теле, лен Галланд, Швеція — 22 червня 1975, Мальме, Швеція) — шведський прозаїк, журналіст і перекладач.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Пер Фредрік народився в сім'ї Вальдемара і Карін (дівоче прізвище Свенссон) Вальо. Закінчивши 1946 року Лундський університет, працював для різних часописів як журналіст у галузі кримінальних та соціальних проблем. У 1950-х роках Вальо провадив активну політичну діяльність, і 1957 року його депортували з франкістської Іспанії. Перш ніж у 1959 році стати професійним літератором, він написав ряд теле- і радіоп'єс, був відповідальним редактором кількох журналів.

1961-го Пер Фредрік познайомився з Май Шевалль, коли вони працювали для видань, що друкувались у тому самому видавництві. Був тоді одружений із Інґер Вальо, а Май жила одинокою, маючи дочку. Зійшовшись у поглядах на життя, наступного року Пер і Май почали жити разом. Удвох редагували літературний журнал «Періпео», а після народження синів Тетса та Єнса стали співавторами. Кожне з двох батьків писало олівцем свій наперед визначений уривок твору, а відтак кожне друкувало на машинці цей уривок (не свій), а отже, водночас і редагувало. У такий спосіб від (1963-го до 1975 року постав цикл із десяти детективних повістей — переважно з життя поліції, у яких головним героєм був Мартін Бек, стокгольмський офіцер відділу вбивств. Вважаючи сьогоденним ідеалом суспільно-політичний лад у НДР, подружжя по-художньому відображало свою марксистську платформу, критикувало шведську соціал-демократичну модель держави та суспільства. Книжки мали успіх, їх переклали багатьма мовами, екранізували для кіно та телебачення й озвучили як радіоспектаклі. У 1971 році Шведська академія письменників детективного жанру зробила честь Май Шевалль і Перу Вальо, заснувавши літературну премію імені Мартіна Бека.

Плідну співпрацю перервала смерть Пера Вальо, яку спричинив рак підшлункової залози.

Творчість[ред. | ред. код]

Ранні твори Пера Вальо відзначаються лівою радикальністю та гострою драматичністю. Як і в дебютній «Божій козі» (1959), у них ідеться про соціальну несправедливість. До науково-фантастичних трилерів належать «Убивство на 31-му поверсі» (про Німеччину в майбутньому) і «Сталевий стрибок» (про смертельну чуму у Швеції). Герой обох творів — головний інспектор Єнсен. «Вантажівка» (1962), «Завдання» (1963), «Генерали» (1965) — це твори, що відображають думку Вальо про диктатуру чи то в Іспанії, чи то десь у Латинській Америці, чи то у вигаданій країні.

Розпочавши спільну працю, подружжя, зі слів Пера Вальо, поставило за мету «використовувати кримінальні романи як скальпель, що розпанахує черево ідеологічно пауперизованого суспільства й сумнівного в моральному плані так званої заможної держави буржуазного кшталту».

Перші написані спільно три твори — «Розанна» (історія зґвалтованої і вбитої у Швеції американської дівчини), «Людина, що канула в безвість» і «Людина на балконі» — позначені доброю орієнтацією в поліційній рутині. У них з'являються головні постаті циклу — солідний, методичний, невдаха в подружньому житті Мартін Бек, колишній парашутист Леннарт Колльберг, що ненавидить насилля й відмовляється носити зброю, відлюдькуватий Ґунвальд Ларссон, Ейнар Ренн — виходець із північношведської провінції, і два рядові поліцаї — Крістіанссон та Квант, неодмінна комічна пара. Бек має себе за «впертого й логічного, цілковито спокійного». Він живе в тісному помешканні з жінкою Інґою та двома дітьми. У наступних книжках Мартін має роман із поблажливою Реєю Нільсен.

У «Поліцаї-реготуні» йдеться про розслідування вбивства восьми пасажирів стокгольмського автобуса. Наприкінці «Замкненої кімнати» Шевалль і Вальо виявляють свою симпатію до грабіжника банків, але засуджують сексуальне насильство. У «Вбивці поліцаїв» Леннарт Кольберг, будучи соціалістом, відмовляється від дальшої служби, а остання книжка — «Терористи» — пройнята гірким розчаруванням авторів (передусім на той час уже смертельно хворого Пера) у можливостях розвитку так званого ситого буржуазного суспільства. За своє трагічно коротке життя Пер Вальо встиг ще написати працю про поліційні методи у Швеції, США, СРСР та Великій Британії й перекласти шведською детективні романи Евана Гантера й політичний трилер Ноела Бена про кремлівські оборудки.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Himmelsgeten (1959, nyutgåvan 1967 med titeln Hövdingen) — «Божа коза» (видання 1967 р. має назву «Отаман»)
  • Vinden och regnet (1961) — «Вітер і дощ»
  • Lastbilen (1962) — «Вантажівка»
  • Uppdraget (1963) — «Завдання»
  • Det växer inga rosor på Odenplan (1964) — «На Уденплані не ростуть троянди»
  • Mord på 31:a våningen (1964) — «Убивство на 31-му поверсі»
  • Generalerna (1965) — «Генерали»
  • Roseanna (1965) — «Розанна» (разом із Май Шевалль)
  • Mannen som gick upp i rök (1966) — «Людина, що канула в безвість» (разом із Май Шевалль)
  • Mannen på balkongen (1967) — «Людина на балконі» (разом із Май Шевалль)
  • Den skrattande polisen (1968) — «Поліцай-реготун» (разом із Май Шевалль)
  • Stålsprånget 1968 — «Сталевий стрибок»
  • Brandbilen som försvann (1969) — «Зник пожежний автомобіль» (разом із Май Шевалль)
  • Polis, polis, potatismos! (1970) — «Мент, мент, лягавий мент!» (разом із Май Шевалль)
  • Den vedervärdige mannen från Säffle (1971) — «Мерзотник із Сеффле» (разом із Май Шевалль)
  • Det slutna rummet (1972) — «Замкнена кімната» (разом із Май Шевалль)
  • Polismördaren (1974) — «Убивця поліцаїв» (разом із Май Шевалль)
  • Terroristerna (1975) — «Терористи» (разом із Май Шевалль)

Сценарії фільмів[ред. | ред. код]

  • Flygplan saknas (1965) — «Бракує літака»
  • Morianerna (1965) — «Маври»
  • Nattmara (1965) — «Нічний кошмар»
  • Mördaren — en helt vanlig person (1967) — «Убивця — цілком звичайна особа»
  • Mannen i skuggan (1978) — «Людина в тіні»

Українські переклади[ред. | ред. код]

Екранізовані твори[ред. | ред. код]

Пер Вальо[ред. | ред. код]

  • UPPDRAGET — The Assignment, 1977, режисер Матс Арен (Mats Arehn)
  • POLIS, POLIS, POTATISMOS! — Незаконченный ужин, 1979, режисер Яніс Стрейч (Jānis Streičs)
  • MORD PÅ 31:A VÅNINGEN — Гибель 31 отдела, 1980, режисер Пеетер Урбла (Peeter Urbla)
  • MORD PÅ 31:A VÅNINGEN — Kamikaze, 1989, режисер Вольф Ґремм (Wolf Gremm)

Пер Вальо і Май Шевалль[ред. | ред. код]

  • DEN SKRATTANDE POLISEN — The Laughing Policeman, 1973, режисер Стюарт Розенберґ (Stuart Rosenberg)
  • DEN VEDERVÄRDIGE MANNEN FRÅN SÄFFLE — The Abominable Man, 1976, режисер Бу Відерберг (Bo Widerberg)
  • MANNEN SOM GICK UPP I RÖK — The Man Who Went Up in Smoke, 1980, режисер Петер Бачо (Péter Bacsó)
  • ROSEANNA — Roseanna, 1993, режисер Данієль Альфредсон (Daniel Alfredson)
  • MANNEN PÅ BALKONGEN — The Man on the Balcony, 1993, режисер Данієль Альфредсон (Daniel Alfredson)
  • BRANDBILEN SOM FÖRSVANN — The Fire Engine That Disappeared, 1993, режисер Гайо Ґіс (Hajo Gies)
  • POLIS, POLIS, POTATISMOS! — Murder at the Savoy, 1993, режисер Пелле Берглунд (Pelle Berglund)
  • DET SLUTNA RUMMET — The Locked Room, 1993, режисер Якоб Бейл (Jacob Bijl)
  • POLISMÖRDAREN — Cop Killer, 1994, режисер Пітер Кеґлевіц (Peter Keglevic)
  • TERRORISTERNA — Stockholm Marathon, 1994, режисер Пітер Кеґлевіц (Peter Keglevic)

Серіал «Beck»

  • Lockpojken — «Хлопчик-приманка» (27 червня 1997)
  • Spår i mörker — «Слід у пітьмі» (31 жовтня 1997)
  • Mannen med ikonerna — «Чоловік з іконами» (17 грудня 1997)
  • Vita nätter — «Білі ночі» (27 лютого 1998)
  • Öga för öga — «Око за око» (27 березня 1998)
  • Pensionat Pärlan — "Пенсіонат «Перлина» (8 квітня 1998)
  • Monstret — «Чудовисько» (20 травня 1998)
  • Moneyman — «Товстосум» (3 червня 1998)
  • Hämndens pris — «Ціна помсти» (27 червня 2001)
  • Mannen utan ansikte — «Людина без обличчя» (7 листопада 2001)
  • Kartellen — «Блок» (12 грудня 2001)
  • Sista vittnet — «Останній свідок» (4 січня 2002)
  • Enslingen — «Відлюдько» (16 січня 2002)
  • Okänd avsändare — «Невідомий адресант» (13 лютого 2002)
  • Annonsmannen — «Оповісник» (20 березня 2002)
  • Pojken i glaskulan — «Хлопчина у скляній кулі» (10 квітня 2002)
  • Skarpt läge — «Сутуга» (28 червня 2006)
  • Flickan i jordkällaren — «Дівчина в льосі» (12 листопада 2006)
  • Gamen — «Гриф» (19 листопада 2006)
  • Advokaten — «Адвокат» (26 листопада 2006)
  • Den svaga länken — «Слабка ланка» (23 березня 2007)
  • Den japanska shungamålningen — «Японське співоче мальовидло» (6 червня 2007)
  • Det tysta skriket — «Мовчазний крик» (19 вересня 2007)
  • I Guds namn — «Во ім'я Бога» (10 жовтня 2007)
  • I stormens öga — «Посеред бурі» (26 серпня 2009)
  • Levande begravd — «Живцем похований» (27 грудня 2009)

Нагороди й відзнаки[ред. | ред. код]

  • Літературна премія від газети «Свенска даґбладет» — 1965
  • Премія Едгара Алана По — 1971 (за «Поліцая-реготуна»)
  • Велика жовта премія міста Каттоліка (італійська) — 1973 (за «Поліцая-реготуна»)
  • У 1987 роман «Розанна» ввели у список «100 найкращих книжок кримінального і детективного жанру» («100 Best Crime & Mystery Books») Генрі Кітінга
  • У 1995 «Поліцай-реготун» посів друге місце в категорії «романів, у яких реалістично зображено роботу поліції» із списку «100 найкращих романів кримінального жанру» Товариства письменників детективного жанру Америки (Mystery Writers of America)
  • У 2008 редакція газеты «TimesOnLine» поставила Май Шевалль і Пера Вальо на 15-те місце в переліку найвидатніших письменників-детективів усіх часів, назвавши цю подружню пару «матір'ю й батьком північного кримінального роману»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]