Погребняк Юрій Анатолійович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Погребняк.
Ф
Юрій Погребняк
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Анатолійович Погребняк
Народження 22 червня 1959(1959-06-22) (64 роки)
  Луганськ, УРСР
Зріст 186 см
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982 СРСР СКА (К) 10 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1983—1985
1990—1995
1995—1997
1999—2000
2000—2003
2006
2007—2009 		СРСР «Ніка» (Сватово)
СРСР/Україна «Динамо» (Л)
Україна «Металург» (М)
Україна «Еллада-Енергія» (Л)
Україна «Шахтар» (Л)
Україна Сталь (Дніпродз.)
Україна «Геліос»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Юрій Анатолійович Погребняк (нар. 22 червня 1959, Луганськ[1], УРСР) — радянський футболіст та український тренер, півзахисник.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Футбольну кар'єру розпочав в аматорському клубі «Хімік» (Рубіжне). Потім виступав у київському СКА[1].. Востаннє як футболіст виходив на поле в складі «Ниви» (Сватове).

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 1983 року працював граючим тренером команди «Нива» (Сватове), з якої за два роки посідав друге й перше місце в чемпіонаті області. Після Сватове працював у луганській «Зорі» тренером-селекціонером і адміністратором[2].

У 1990 році стояв біля витоків створення футбольної команди «Динамо» (Луганськ). У той час в обласному центрі працювали дві футбольні школи, які випускали щорічно десятки юних футболістів, не всі з яких потрапляли в «Зорю». Тоді на базі спортивного клубу «Лугань» спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Світлофор» УВС Луганської області була організована футбольна команда «Динамо». Під керівництвом Погребняка команда виграла обласну першість, потім зайняла перше місце у відбірковому турнірі для визначення команд-учасниць республіканського чемпіонату. У сезоні 1992/93 років посіла друге місце в перехідній лізі. У сезоні 1993/94 років фінішували на 7-му в другій лізі, в наступному — на третьому. У 1995 році через фінансові проблем була розформована[2].

Луганчани на чолі з Юрієм Погребняком всім складом перейшли в маріупольський «Азовець», з яким вони вийшли з другої ліги до першої, а потім транзитом і у вищу. Після третього матчу дебютного сезону у вищій лізі Погребняк був звільнений через скандал з побиттям суддів[1]. Після закінчення матчу проти полтавської «Ворскли», програного маріупольцями 2:5, суддівська бригада разом з інспектором зустрічі Євгеном Лемешко в очікуванні ранкового вильоту до Києва переночувала у відомчому готелі. Близько четвертої ранку в кімнату, де відпочивали суддя Вадим Шевченко і його асистент Олександр Козаченко, увійшли четверо на чолі Юрієм Погребняком. Після словесних перепалок суддів били близько двадцяти хвилин. Злочинців зупинив черговий по готелю, який почув шум і викликав міліцію. 15 липня 1997 року на засіданні бюро ПФЛ було прийнято рішення оштрафувати клуб на 5000 доларів, а Погребняка дискваліфікувати довічно[3][4][5]. Через деякий час довічне покарання було замінено тимчасовим, і він продовжив працювати[6].

Після Маріуполя Погребняк працював в Росії в сочинській «Жемчужині» асистентом Анатолія Байдачного[2].

У 1999 році повернувся в Луганськ, де познайомився з П. А. Пілавовим, який бажав створити футбольну команду. Їх «Еллада-Енергія» виступала в чемпіонаті області, а після її розформування практично весь колектив клубу перейшов у луганський «Шахтар». Луганські «гірники» стали переможцями аматорського чемпіонату України 2001 року і завоювали місце в другій лізі чемпіонату України. За підсумками дебютного сезону луганчани стали другими в своїй групі другої ліги, поступившись лише сусідам з «Зорі». З відходом В. І. Скубенка з посади директора шахтоуправління, «Шахтар» практично втратив фінансування. Лише завдяки підтримці директора ДП "Сєвєродонецька «ТЕЦ» Г. І. Дінейкіна команда змогла дограти друге коло чемпіонату. Після розформування «Шахтаря» багато його футболісти перейшли в команду Дінейкіна — сєверодонецьку «Молнію». Туди ж вирушив й Погребняк, який зайняв місце тренера-консультанта. «Молнія», як і луганський «Шахтар» за два роки до того, стала переможцем аматорського чемпіонату України, після чого заявилася у другу лігу. У другій лізі 2004/05 «Молнія» зайняла 4-е місце. На початку наступного сезону команда відмовилася від участі в чемпіонаті через нестачу фінансування. Після цього Юрій Погребняк покинув Сєвєродонецьк[2].

Влітку 2006 року був запрошений у дніпродзержинську «Сталь». Командою керував півроку. Зумів вивести команду в 1/4 фіналу Кубка України, вибивши на своєму шляху два клуби вищої ліги[2].

На початку грудня 2007 року Погребняк змінив Володимира Шеховцова на посаді тренера харківського «Геліоса». Під керівництвом Погребняка в першості України «сонячні» провели 41 матч (включаючи анульований з «Комунальником»), в яких здобули 13 перемог, 4 рази зіграли внічию і 24 рази програли. Після чергової поразки на своєму полі від «Кримтеплиці» (0:1) і падіння на передостаннє місце в турнірній таблиці першої ліги тренер покинув «Геліос» «за станом здоров'я»[6].

У травні 2009 року Юрій Погребняк призначений на посаду віце-президента зі спортивної роботи луганської «Зорі»[1].

Після нетривалої паузи пов'язаної з відходом із «Зорі», 6 жовтня 2009 року Погребняк був призначений спортивним директором футзального клубу ЛТК[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г В луганской Заре продолжаются кадровые перестановки (рос.). cxid.info. 18 травня 2009. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2014.
  2. ↑ а б в г д Юрий Погребняк: «Чтобы тебе поверили, нужно просто работать» (рос.). Дмитрий Утченко, газета луганских болельщиков «Третий тайм». 24 січня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2014.
  3. ↑ В Мариуполе жестоко избили двух судей (рос.). Михаил Волобуев, «Спорт-Экспресс». 17 липня 1997. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2014.
  4. ↑ Вадим Шевченко — главный судья Украины (рос.). Football.ua. 20 червня 2008. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2014.
  5. ↑ Судей били, бьют. И будут бить? (рос.). «Комсомольская правда». 17 травня 2001. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2014.
  6. ↑ а б «Гелиос» лишился своего скандального тренера (рос.). Николай Брынза, Football.ua. 14 квітня 2009. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2014.
  7. ↑ Погребняк назначен спортивным директором (рос.)
    Руководство «ЛТК» решило лично сыграть в чемпионате города (фото) (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

ФК «Геліос» – Тренери

Крячко (2003) · Морозов (2003–2004) · Надєїн (2004–2005) · Шеховцов (2005) · Лисенко (2005–2006) · Пахомов (в.о) (2006) · Севідов (2006–2007) · Надєїн (2007) · Шеховцов (в.о) (2007) · Погребняк (2007–2009) · Шеховцов (в.о) (2009) · Кандауров (2009–2010) · Шеховцов (в.о) (2010) · Покора (2010–2011) · Шеховцов (2011–2012) · Єсін (в.о) (2012) · Чанцев (2013) · Єсін (2013–2015) · Сизихін (2015–2017) · Рахаєв (2018) · Серьогін (2018) ·

Васецький (1936–1939) · Єрохін (1949–1952) · Євреїнов (1969) · Авельцев (1970–1971) · Шмуригін (1976–1978) · Багдасаров (1979) · Пестриков (1979–1980) · Крощенко (1980) · Багдасаров (1980) · Пестов (1980–1981) · Орлов (1981) · Расторгуєв (1982–1984) · Манжелей (1985) · Кучма (1988) · Шмуригін (1988) · Берковський (1991) · Подорожняк (1992–1993) · Попов (1998) · Шмуригін (1998–1999) · Шнейдерман (1999–2000) · Кузнецов (2000–2002) · Гуляєв (2002) · Чистяков (2003) · Сіроштан (2003) · Севідов (2004–2005) · Маслов (2005–2006) · Дерун (2006) · Погребняк (2006) · Дірявка (2006–2007) · Щербаков (2007) · Маслов (2007–2008) · Лазоренко (2008) · Мартинюк (2008) · Манасян (2008) · Северин (2008) · Червоний (2009) · Северин (2009) · Задорожний (2009–2010) · Маслов (2010–2012) · Гузенко (2012–2013) · Мазяр (2013–2016) · Ван дер Мер (2016) · Галл (2016) · Кучук (2017) · Мелікян (2017) · Нестеренко (2017) · Костов (2017–2018)

ФК «Маріуполь» – Тренери

Лівенцев (1949–1954) · Парахін (1957–1959) · Шпиньов (1960) · Жуков (1960–1961) · Ансімов (1961) · Бобошко (1962–1963) · Федосов (1963–1964) · Парахін (1964) · Федосов (1965) · Парахін (1966) · Стрепетов (1966) · Шпиньов (1967–1968) · Попович (1968–1969) · Бобошко (1969) · Сальков (1970–1971) · Захаров (1971–1972) · Волков (1972–1973) · Петросян (1973) · Алпатов (1975) · Малакуцький (1976–1980) · Вениченко (1981–1982) · Сидоров (1982–1983) · Захаров (1983) · Стрепетов (1984–1986) · Малакуцький (1986–1987) · Захаров (1987) · Головко (1988–1989) · Керман (1989) · Керман (1992–1994) · Коновалов (1995) · Куксов (1995) · Погребняк (1995–1997) · Кузовлєв (1997) · Павлов (1997–2004) · Балан (2004–2007) · Червоний (2007) · Керман (2007) · Альтман (2007) · Балан (2007) · Іщенко (2007–2008) · Близнюк (2008–2010) · Волков (2010) · Яремченко (2010–2011) · Леонов (2011–2012) · Павлов (2012–2015) · Кривенцов (2015–2016) · Севідов (2016–2017) · Бабич (2017–2020) · Маркевич (2020–2022)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Погребняк_Юрій_Анатолійович&oldid=29698534