French
DeutschПридніпровський — Вікіпедія
| Придніпровський м. Дніпро | ||||
 Одна з вулиць старого Придніпровська | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Координати: 48°24′14″ пн. ш. 35°07′49″ сх. д. / 48.4040° пн. ш. 35.1302° сх. д. | ||||
| Район | Самарський район | |||
| Адмінодиниця | Дніпропетровськ Дніпропетровськ Дніпровська міська рада | |||
| Водойма | р. Дніпро | |||
| Поштовий індекс | 49127 | |||
| Телефонний код | 562 | |||
| Головні вулиці | Агнії Барто, Гаванська, Немировича-Данченка, площа Енергетиків | |||
| Підприємства | Придніпровська ТЕС | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | Ігрень, Придніпровськ | |||
| Тролейбус | № 6 | |||
 Придніпровський у Вікісховищі | ||||
Придніпровський[1] (Придніпровськ — стара назва міста, яку нині найчастіше використовують) — житловий масив у південно-східній частині лівобережжя Дніпра.
Історія[ред. | ред. код]
Заснований у 1950-х роках, як місто енергетиків при Придніпровській ТЕС.
Розташований на Ігренському острові — колишній острів біля лівобережжя Дніпра (нині є півостровом). Місце історичне — неподалік знайдені залишки слов'янського городища, яке деякі дослідники ідентифікують зі столицею уличів — Пересічень. За козацької доби тут існували містечка Ігрень (на півночі, згодом Стара Ігрень, відома з 1780 року) та Чаплі (відомі як хутір з 1760-х років, з яких отаман Іван Сулима атакував Кодацьку фортецю у 1635 році).
Після німецько-радянської війни, з 1951 року на Ігреньському острові, на захід від селища Чаплі, розпочалось будівництво теплової електростанції, яке тривало до 1966 року. Біля електростанції почали будувати селище для її робітників, яке адміністративно увійшло до складу Амур-Нижньодніпровського району Дніпра.
2 грудня 1956 року, відповідно з Постановою виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих, новозбудований житловий масив отримав статус міста Придніпровськ.
Місто зростало у вкрай складних умовах. На меті стояло завдання у найкоротший термін побудувати на великому пустирі біля ТЕС вулиці, заселити їх, забезпечити всією необхідною інфраструктурою. Тут спочатку не було навіть води для пиття — доводилося везти її з найближчих сіл. Добиратися сюди також було нелегко. Машини долали бездоріжжя, а найближча залізнична станція Ігрень проходила тоді десь за трохи більше ніж 10 км.
«Старий Придніпровськ» — південна частина масиву, власне і є те саме «місто енергетиків», побудоване до 1956 року: охайні вулиці з одно-триповерховою забудовою в стилі «сталінського класицизму». У центрі височіє Палац культури Придніпровської ТЕС — масивна будівля того ж стилю. Перед Палацом знаходиться головна площа Енергетиків (колишня — імені 60-річчя Жовтня), де зазвичай відбуваються урочисті заходи району. Прямо від Палацу культури спускається широка алея до Придніпровського парку, за яким, на узбережжі Дніпра, обладнено пляж. Звідси відкривається чудова панорама на кам'янистий правий берег Дніпра з будиночками Лоцманської Кам'янки та Старих Кодаків.
У 1977 році, в ході реалізації генерального плану, до Дніпра були приєднані міста Придніпровськ, Ігрень, селища Фрунзенське, Чаплі, Кіровський лісопарк — на лівобережжі, селище Краснопілля — на правобережжі, а колишнє місто-супутник Придніпровськ увійшло до новоствореного Самарського району Дніпра і стало його центром: тут розташована Самарська районна рада та більшість районних органів влади.
У 1970—1980-х роках будувалася «нова частина» Придніпровська (вулиці Агнії Барто, Немировича-Данченка тощо). Це багатоповерхові житлові райони з інфраструктурою. Однак, і понині стара та нова частини Придніпровська є хіба що двома анклавами зі своєю оригінальною архітектурою і мікрокліматом.
Транспорт[ред. | ред. код]
Транспортне сполучення Придніпровська з центром та іншими районами Дніпра здійснюється автобусними маршрутами, маршрутними таксі та з 12 вересня 2020 року ще й тролейбусним маршрутом № 6 від Соборної площі. На маршруті експлуатуються тролейбуси з автономним ходом, лінія до Придніпровська неелектрифікована.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Навколо Придніпровську на березі Дніпра розташовані декілька баз відпочинку, а також тренувальна база футбольного клубу «Дніпро».
Галерея[ред. | ред. код]
-
Пам'ятний знак міста битви запорізьких козаків з татарами під проводом Івана Сірка -
-
-
Пам'ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС -
Пам'ятний знак жертвам Голодомору
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рішення № 441 «Про затвердження переліків найменувань проїздів та об'єктів, розташованих на території міста Дніпра» (2018) (PDF). https://vodokanal.dp.ua/inf/rishennya_dmr_411.pdf (Українська) . Дніпровська міська рада. Виконавчий комітет. 22.05.2018. Процитовано 13 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Дніпропетровськ у повоєнні десятиліття. Шлях до мегаполісу (1945—1991)
- Придніпровськ на сайті gorod.dp.ua
- Рішення Дніпровської міської ради № 411
