French
DeutschПроспект Гагаріна (станція метро) — Вікіпедія
| Проспект Гагаріна | |
|---|---|
| Холодногірсько-Заводська лінія  | |
| Загальні дані | |
| Тип | колонна трипрогінна мілкого закладення |
| Проєктна назва | Харків-Левада |
| Платформи | |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 102 м |
| Ширина | 10 м |
| Будівництво | |
| Дата відкриття | 23 серпня 1975 |
| Архітектор(и) | Співачук, Павло Чечельницький |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Бочікашвілі, Котов |
| Транспорт | |
| Виходи до | вул. Вернадського |
| Наземний транспорт | А 5е, 11е, 14, 68е, 79е, 89е, 115е, 119е, 123е, 128е, 147е, 218е, 244е, 246е, 279е, 304е, 305е Тр 3, 5, 6, 49 залізнична станція Харків-Левада |
| Інше | |
| Стільниковий зв'язок | Київстар |
 | |
Проспект Гагаріна — 5-та станція Холодногірсько-Заводської лінії Харківського метрополітену між станціями «Майдан Конституції» та «Спортивна». Відкрита 23 серпня 1975 року.
Назва станції[ред. | ред. код]
Проєктна назва станції — «Харків-Левада», за назвою розташованої біля місця майбутньої залізничної станції Харків-Левада. Саме під цією назвою вона фігурувала на сумісному засіданні бюро Харківського міськкому партії та виконкому міської ради 31 грудня 1965 року, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро»[1]. Було підготовлене відповідне назві станції оформлення з елементами українського народного мистецтва та оригінальними розписами. На колійних стінах станції мали красуватися мозаїки із зображенням українських польових трав й квітів, але це не сподобалося партійному керівництву Харківської області, а перед відкриттям станції її архітектурне оформлення було знищене, а замість нього з'явилася досить стандартне оздоблення колійних стін.
Станція була однією з найперших восьми станцій, які були введені в експлуатацію 21 серпня 1975 року, проте вже під назвою «Проспект Гагаріна»[2].
Панує думка, що станція «Проспект Гагаріна» розташована на одному з найдовших проспектів міста Харкова — проспекті Гагаріна (до 1961 року — Зміївська вулиця), однак насправді у 2004 пробивка проспекту Гагаріна між проспектом та вулицею Гамарника (сучасний — провулок Подільський) у 2004 році була названа вулицею Вернадського[3], а сам проспект Гагаріна починається від майдану Героїв Небесної Сотні (колишній — майдан Руднєва), звідки прямує до автостанції «Левада», а потім до Міжнародного аеропорту «Харків» й далі до межі міста[4].
У травні 2021 року на сайті Харківської міської ради була зареєстрована петиція з пропозицією перейменувати станцію метро «Проспект Гагаріна» на станцію «Левада», а також оновити дизайн станції, оскільки станція не має виходу на однойменний проспект, при цьому її проєктною назвою була саме «Левада»[5].
Технічна характеристика[ред. | ред. код]
Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.
Колійний розвиток[ред. | ред. код]
На схід від станції з обох колій є з'їзд на ССГ, що веде до станції «Метробудівників» Олексіївської лінії Харківського метрополітену, внаслідок чого при необхідності станція може використовуватися як оборотна.
Розташування[ред. | ред. код]
Станція розташована в центрі міста, неподалік від початку однойменного проспекту. Дотепер безіменна дорога, під якою розташована станція, вважалася частиною проспекту Гагаріна. Але у 2004 році ця дорога отримала назву вулиця Вернадського. Таким чином виявилося, що станція «Проспект Гагаріна» розташована осторонь від проспекту.
Пасажиропотік на станції досить великий. Один з її виходів веде до поїздів приміського сполучення залізничного вокзалу Харків-Левада. Поруч знаходиться Центральний міжміський автовокзал, звідки прямують міжміські автобуси, що сполучають Харків з багатьма містами України та зарубіжжям. Поблизу станції метро розташовані зупинки тролейбусів та автобусів, які підвозять до станції жителів південних околиць міста.
Оздоблення[ред. | ред. код]
Три її прогони спираються на прямокутні колони, які разом з ребрами плит стелі задають ритміку простору. В обробці станційного залу переважає білий колір мармуру колон і колійних стін. У облицювання колійних стін включені прямокутні поверхні з плит темно-сірого граніту, на яких литими алюмінієвими літерами набрано назва станції. Світильники розміщені окремими групами між ребрами плит стелі. Підлога станційного залу вистелений плитами світло-сірого і чорного граніту.
З вестибюлів, оброблених світло-рожевим мармуром газган, вниз ведуть широкі сходи. Над ними встановлені два великих вітражі з литого кольорового скла, які розкривають тему архітектурного оздоблення станції — тріумф радянської людини в космосі.
Транспорт[ред. | ред. код]
Виходи зі станції ведуть до центрального автовокзалу Харкова, до приміського залізничного вокзалу Харків-Левада. Пересадка тролейбусані маршрути № 3, 5, 6, 49 та міські й приміські автобуси.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Леонід Ісаєв. Нарикінці тунелю-світло / Літ. запис. О. В. Коваленко — Х.: Вид «Прапор», 2000. — С.13. — 288 с.
- ↑ Леонід Ісаєв. Наприкінці тунелю-світло / Літ. запис О. В. Коваленко. — Х.: Вид «Прапор», 2000. — С. 26. — 288 с.
- ↑ Вулиця Вернадського. Харків транспортний. Процитовано 27 лютого 2016. (рос.)
- ↑ Проспект Гагарина. Харків транспортний. Процитовано 27 лютого 2016. (рос.)
- ↑ У Харкові пропонують перейменувати станцію метро «Проспект Гагаріна». Depo. Харків. Процитовано 21 травня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Станція «Проспект Гагаріна». Харківський метрополітен.
Література[ред. | ред. код]
- Леонід Ісаєв. Наприкінці тунелю-світло / Літ. запис. О. В. Коваленко. — Х.: Видавництво «Прапор», 2000. — 288 с. — ISBN 5-7766-0788-4 (рос.)
- Олександр Лейбфрейд, Володимир Рєусов, А. А. Тиц. Харків: Архітектура, пам’ятники, новобудови. Путівник.nbsp;— Х.: Прапор, 1985. — 151 с., іл. (рос.)
| ||||||||||||||||||||
