Піски-Радьківські — Вікіпедія

село Піски-Радьківські
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Громада Борівська селищна громада
Облікова картка Піски-Радьківські 
Основні дані
Засноване 1794[1]
Населення 2507
Площа 8,533 км²
Густота населення 293,8 осіб/км²
Поштовий індекс 63832
Телефонний код +380 5759
Географічні дані
Географічні координати 49°16′01″ пн. ш. 37°36′33″ сх. д. / 49.26694° пн. ш. 37.60917° сх. д. / 49.26694; 37.60917Координати: 49°16′01″ пн. ш. 37°36′33″ сх. д. / 49.26694° пн. ш. 37.60917° сх. д. / 49.26694; 37.60917
Середня висота
над рівнем моря
90 м
Водойми Оскільське водосховище
Відстань до
обласного центру
155 км
Відстань до
районного центру
18,8 км
Найближча залізнична станція Радьківські Піски
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 63832, Харківська обл., Борівський р-н, с. Піски-Радьківські, вул. Паркова, 11
Карта
Піски-Радьківські. Карта розташування: Україна
Піски-Радьківські
Піски-Радьківські
Піски-Радьківські. Карта розташування: Харківська область
Піски-Радьківські
Піски-Радьківські
Мапа
Мапа

Піски-Радьківські — село в Україні, у Борівській селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 2507 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Піско-Радьківська сільська рада. Відстань до центру громади становить близько 18 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Географія[ред. | ред. код]

Село Піски-Радьківські розташоване на кордоні з Лиманським районом Донецької області. Воно є на лівому березі Оскільського водосховища (річка Оскіл) в місці впадання в нього річки Карачови. Біля села на водосховищі велику затоку перегороджують декілька дамб. Поруч розташований великий лісовий масив — урочище Комарівська Дача (сосна). Через село проходить залізниця, станція Радьківські Піски.

Історія[ред. | ред. код]

Піски-Радьківські було засновано в другій половині XVIII століття.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Пісках-Радьківських та Маліївці — 176 людей[2]. Тоді в селі базувалася українська повстанська організація «Головний Штаб Національно-Повстанських Військ», яка весною-літом 1933 року боролася з грабіжницькими хлібозаготівлями та готувалася до масового повстання на півдні Харківщини з метою повалення радянської влади та відновлення Україною незалежності[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Борівської селищної громади.[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борівського району, Борівська селищна громада увійшла до складу Ізюмського району Харківської області.[5]

В ході контрнаступу в Харківській області 25 вересня 2022 року, село було звільнено від російських окупантів

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2906 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1479 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2488 осіб[7].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 91,34 %
російська 8,42 %
білоруська 0,08 %
вірменська 0,04 %
молдовська 0,04 %
німецька 0,04 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • В селі є свино-товарна ферма.
  • Нептун, база відпочинку ВАТ ХЗТД (нині у приватній власності).
  • База відпочинку підприємства «Харківські обласні теплові мережі»
  • КСП «Червоний маяк».
  • ПСП «Піски-Радьківські».
  • Піски-Радьківські психоневрологічний інтернат.
  • Оскільське державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство.

Об'єкти соціальної сфери[9][ред. | ред. код]

  • Дитячий садок «Ромашка».
  • Школа.
  • Будинок інвалідів.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Кургани бронзової доби.
  • Церква Вознесіння Господнього.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Муха Василь Миколайович — командир відділення 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56 омпбр. Загинув під час ворожого обстрілу в зоні ООС у 2020 році.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 272.
  2. Мартиролог. Харківська область, ст. 478—482 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 28 жовтня 2015.
  3. Ісаїв Л. Антирадянський спротив народу. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 1 грудня 2020.
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Ісаїв, Лесь (2007). Борівщина в минулому та сьогодні (історико-географічний нарис) (українською) . Балаклія: Видавничий будинок "Балдрук". с. 233—235. ISBN 978-966-96651-6-4.

Посилання[ред. | ред. код]