Радиванівка — Вікіпедія

село Радиванівка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Громада	Кам'янська міська громада
Облікова картка	Радиванівка
Основні дані
Засноване	17 століття
Населення	524 (2001)
Поштовий індекс	20832
Телефонний код	+380 4732
Географічні дані
Географічні координати	48°58′32″ пн. ш. 31°51′42″ сх. д. / 48.97556° пн. ш. 31.86167° сх. д.Координати: 48°58′32″ пн. ш. 31°51′42″ сх. д. / 48.97556° пн. ш. 31.86167° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	142 м
Водойми	р. Гнилий Ташлик
Відстань до; обласного центру	53,5 (фізична) км
Відстань до; районного центру	21 км
Найближча залізнична станція	Сердюківка
Відстань до; залізничної станції	12 км
Місцева влада
Адреса ради	м. Кам'янка
Карта
	Радиванівка
	Радиванівка
Мапа

Радива́нівка (до XIX століття — Крижівка) — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Кам'янській міській громаді. Розташоване за 21 км на південний захід від центру громади — міста Кам'янки та за 10 км від залізничної станції Сердюківки. Населення 524 чоловіка (на 2001 рік).

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з переказами село засноване в XVII столітті. Свою першу назву Крижівка село одержало за прізвищем поміщика Радіона Крижа^{[джерело?]}; пізніше Радиванівка.

1876 року в селі була збудована церква, яка була зруйнована наприкінці 80-х років XX століття. В 1884 році відкрилась церковнопарафіяльна школа, де навчалось 25 дітей, які писали на грифельних дошках. Першим учителем був дяк Семен Антонович Лебедович, а «Закону Божого» навчав сільський піп.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Телепинської волості Чигиринського повіту Київської губернії мешкало 925 осіб, налічувалось 135 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини, маслобійний завод^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1276 осіб (610 чоловічої статі та 666 — жіночої), з яких всі — православної віри^[3].

Коли звістка про революцію 1905—1907 років у Санкт-Петербурзі та інших містах царської Росії дійшла до села, селяни відмовились від роботи в панській економії, проте особливих революційних подій в селі не було.

Після початку першої радянської окупації в січні 1918 року, селяни розібрали поміщицьке майно з економії.

У 1921 році відкрилась школа в складі 1—2 класів, а в 1923 році відкриті 3—4 класи. В 1925 році почала функціонувати хата-читальня, а при ній зібрана сільськими активістами бібліотека. У 1928 році організована комісія з ліквідації неписемності.

Колгосп об'єднував спочатку 42 селянських господарства, де тяглова сила становила 10 волів, 20 коней, 15 плугів та 1 сівалку. Перед радянсько-німецькою війною колгоспне господарство «Червоний орач» мало в наявності: 62 воли, 100 коней, 115 корів, 1 двигун, 1 автомашину ЗІС-1,5, 1 молотарку, 5 колгоспних будівель.

Під час голодомору в селі померло з голоду 527 осіб. Їх ховали по декілька в одній ямі. На пам'ять жертвам голодомору у селі побудовано пам'ятник.

В роки радянсько-німецької війни 271 житель села пішов на фронт, 154 з них загинули в боях, 99 нагороджені бойовими орденами і медалями. Село було відвойоване у нацистів у 1944 році.

Станом на 1972 рік в селі проживало 889 мешканців, працював колгосп «Дніпро» за яким було закріплено 1,1 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1 тисяча га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукових буряків і тваринництво. На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Бащенко Михайло Іванович (*1948) — академік Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ maps.vlasenko.net(рос.)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]

who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] s.vlasenko.net(рос.)

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[1]

[2]

[3]

Радиванівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах^?